Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/4535/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2292/21 Справа № 212/4535/20 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - ОСОБА_1 , відповідач- Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Козловим Ю.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ : У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» моральної шкоди у розмірі 195 000,00 гривень. В обґрунтування позову зазначив, що він працював за спеціальністю підземний прохідник з повним робочим днем у підземних умовах на протязі 19 років на ш.«Ювілейна» ПАТ «Суха Балка». Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічногозакладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 03.03.2020 №470, позивачу були встановлені професійні захворювання: 1.Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації синдромом та частими акроангіоспазмами у поєднанні з полірадикулонейропатією попереково-крижовому (L4,L5, S1) рівні з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковимперіртрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остероартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, трофічними порушеннями на кистях. 2.Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В» ЛН першого-другого ступеня.3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). 29 квітня 2020 року на підприємстві ПАТ «Суха Балка» складений Акт розслідування виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до якого встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах. Згідно довідки МСЕК від 15.06.2020 року позивач пройшов огляд, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності 65%, та встановлена третя група інвалідності до 01.05.2021 року. Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства - статті 13 Закону України «Про охорону праці», підприємство зобов`язано було створити безпечні і нешкідливі умови праці. Вказаною нормою, передбачено, що роботодавець за невиконання вимог ст.13 Закону України «Про охорону праці» несе безпосередню відповідальність, оскільки професійне захворювання виникло у нього внаслідок порушення адміністрацією підприємства норм з безпеки праці під час виконання трудових обов`язків, тобто заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. В зв`язку з професійним захворюванням змінився уклад та якість життя, що завдає позивачу моральних страждань. Оскільки він втратив своє здоров`я та працездатність з вини підприємства, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , суму моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір 1400,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну судового рішення в частині збільшення розміру стягнутої судом моральної шкоди до заявлених у позові вимог. Скаржник вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди не врахував положення статті 3 Конституції України, відповідно до якої життя та здоров`я є найвищою соціальною цінністю. Вказує, що сума моральної шкоди, стягнутої з відповідача на його користь не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що судом не наведено мотивів, що свідчили б про безпідставність заявленої ним суми відшкодування моральної шкоди. В апеляційній скарзі, відповідач ПрАТ «Суха Балка», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду викладених у рішенні, обставинам справи, порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог. При цьому, скаржник зазначає, що оскільки ПрАТ «Суха Балка» не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу, суд першої інстанції помилково зробив висновок про обов`язок підприємства відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду. Звертає увагу на те, що позивач свідомо пропрацював в шкідливих умовах праці та усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Також, скаржник вважає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим і явно завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , відповідач ПрАТ «Суха Балка» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та задовольнити апеляційну скаргу відповідача з викладених у скарзі підстав, скасувавши рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про повну відмову позивачеві у задоволенні його позовних вимог. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, тоді, як апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємствах міста в несприятливих умовах праці:16.06.1999-24.11.1999 гірником на шахті «Ювілейна» АТ «Суха Балка; 24.11.1996- 16.10.2002 - прохідником ш. «Ювілейна ВАТ «Суха Балка»;16.10.2002-20.10.2003 бурильником шпурів на шахті «Ювілейна» АТ «Суха Балка; 20.10.200320.11.2019- прохідником ш.«Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка». Звільнено 20.11.2019 за власним бажанням по виходу на пенсію за віком, згідно ст.38 КЗпП України. Всього в шкідливих умовах праці - 18 років 11 місяців. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 03.03.2020 №470 позивачу були встановлені професійні захворювання: Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації синдромом та частими акроангіоспазмами у поєднанні з полірадикулонейропатією попереково-крижовому (L4, L5, S1) рівні з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періртрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остероартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, трофічними порушеннями на кистях; Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В» ЛН першого-другого ступеня; Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). По факту отримання професійного захворювання ОСОБА_1 на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» складений Акт розслідування виникнення хронічного професійного захворювання від 29 квітня 2020 року, відповідно до якого встановлено,що позивач працював в шкідливих умовах, а саме: працюючи на шахті «Ювілейна» підземним прохідником, виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничо-шахтного устаткування підпадав під вплив підвищених показників загальної вібрації, підвищених концентрації аерозолю переважно фіброгенної зони та виробничого шуму.( п.17 акту). 15.06.2020 року висновком МСЕК позивачу вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності (40%- по вібраційній хворобі, 20% -ХОЗЛ, 5% туг.) та встановлено 3 група інвалідності з переоглядом 01.05.2021 року, що підтверджується виписками з актів огляду МСЕК. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 працював на підприємстві ПАТ «Суха Балка» та отримав професійне захворювання, пов`язане із виконанням останнім трудових обов`язків, то йому, з огляду на тривалість періоду трудової діяльності має бути відшкодовано моральну шкоду на підставіст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпПУ за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та не погоджується із доводами сторони відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманими ним на підприємстві відповідача професійними захворюваннями. Доводи відповідача щодо вини самого позивача у виникненні у нього професійних захворювань, колегія суддів відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили. З оскаржуваного рішення вбачається, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції взяв до уваги конкретні обставини справи, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, який становить 65%, час протягом якого позивач працював у відповідача на посадах пов`язаних з виникненням професійних захворювань, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили та, виходячи із засад розумності, визначив позивачу компенсацію моральної шкоди з відповідача ПрАТ «Суха Балка» в розмірі 140 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивач у віці 43 років, первинно втратив 65% професійної працездатності, з встановленням третьої група інвалідності, з переоглядом у травні 2021 року, а також, враховуючи тривалий стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, майже 19 років (18 років 11 місяців), характер немайнових витрат, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити цей розмір зі 140 000 грн. до 190 000 грн. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації позивачу моральної шкоди буде 190 000 грн. Враховуючи, те, що суд апеляційної інстанції змінює рішення суду в частині збільшення суми моральної шкоди, відповідно збільшенню підлягає і сума судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави, пропорційно до задоволених позовних вимог, з 1400 грн. до 1900 грн., що становить 1% від суми задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог. Керуючись ст.ст.367, ч.1 ст.369, ст.374, ст.376, ст.ст.381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року в частині розміру моральної шкоди і судового збору змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь позивача ОСОБА_1 зі 140 000 (ста сорока тисяч) грн. до 190 000 (ста дев`яноста тисяч) грн., відповідно збільшивши судовий збір, стягнутий з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави, з 1400 грн. до 1900 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 18 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: