Постанова 4803 № 212/7582/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3057/20 Справа № 212/7582/19 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Чубіна А.В. сторони справи : позивач - ОСОБА_1 , відповідач-Приватне акціонерне товариство «Суха балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року, ухваленого суддею Дехтою Р.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повний текст судового рішення складено 07 грудня 2019 року), - ВСТАНОВИВ : У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі-ПрАТ «Суха Балка»), про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, набутим під час виконання трудових обов`язків. В обґрунтування позову зазначив, що він у період з 13.12.1995р. по 04.12.2018р. працював гірником очисного забою у підземних умовах праці на шахті «Ювілейна». Вказана шахта входить до підприємства відповідача, який неодноразово змінював свої назви (Рудник «Суха Балка», ВАТ «Суха Балка», ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА», ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА», ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА», ПрАТ «СУХА БАЛКА»). Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача у позивача були виявлені наступні професійні захворювання: 1) вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації, синдром периферичної ангіодистонії з вираженими вегетативно-трофічними розладами на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), у поєднанні з остеоартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня); 2) радикулопатія попереково-крижова (L5, S1), переважно справа, з вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим та м`язово-тонічним синдромами, остеоартрозом у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); 3)хронічний (пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня. Довідкою МСЕК №054779 від 11.07.2019р. позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності первинно (40%- вібр.хвороба, 15%-радик., 10%-хрон.бронхіт). Довідкою МСЕК №017383 від 11.07.2019р. позивачу встановлено третю групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Завдана моральна шкода, полягає в тому, що позивач у досить молодому віці (45 років) в результаті набутих професійних захворювань відчуває постійні фізичні болі і страждання, у зв`язку з чим вимушений постійно лікуватися. Внаслідок чого порушуються його нормальні життєві зв`язки та він позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання. Складнощі, що виникли в його житті внаслідок втрати працездатності, призводять до психологічного дискомфорту, порушення душевної рівноваги вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Розмір моральної шкоди позивач оцінив в розмірі 271 245,00 гривень, яку просив стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я, задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в розмірі 89 999 (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 995 гривень 39 копійок. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 899 гривень 99 копійок. Відповідач ПрАТ «Суха Балка», не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, незаконність оскаржуваного рішення, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог. При цьому, скаржник зазначає, що при укладенні з позивачем трудового договору, відповідно до статті 29 КЗпП України останньому було повідомлено про умови праці та наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права та пільги і компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Оскільки підприємство відповідача не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про обов`язок підприємства відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 . Відповідач наголошує на тому, що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Окрім того, скаржник не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди стягнутої з відповідача на користь позивача, вважає його таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача ОСОБА_2 , просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не може бути задоволена, з огляду на наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачОСОБА_1 , працював у період з 13.12.1995р. по 04.12.2018р. підземним гірником очисного забою на шахті ПрАТ «Суха Балка». 04.12.2018 року позивача було звільнено з ОСОБА_4 у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст.38 КЗпП України. Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача у позивача було виявлено наступні професійні захворювання: 1) вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації, синдром периферичної ангіодистонії з вираженими вегетативно-трофічними розладами на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), у поєднанні з остеоартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня); 2) радикулопатія попереково-крижова (L5, S1), переважно справа, з вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим та м`язово-тонічним синдромами, остеоартрозом у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); 3)хронічний (пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня. 20 травня 2019 року комісією у складі: лікаря з гігієни праці відділу з питань гігієни праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, лікаря невропатолога-профпатолога Українського науково-дослідного інституту промислової медицини, директора з охорони праці, промислової безпеки та охорони навколишнього середовища ПрАТ Суха Балка,голови профспілки металургів та гірників України ПрАТ Суха Балка, технічного інспектора праці Криворізького міського комітету профспілки металургів та гірників України, страхового експерта з охорони праці відділу страхових експертів з охорони праці Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, було проведено розслідування випадку причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. Відповідно до п.16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20 травня 2019 року професійні захворювання виникли за таких обставин: працюючи на шахті «Ювілейна» гірником очисного забою в підземних умовах виконував роботи з випуску і ліквідації зависань руди в вертикальних виробках, дроблення негабаритів, доставку руди скреперними лебідками в рудоспуск та підпадав під дію наступних шкідливих виробничих факторів: вібрації, шуму, що перевищують ГДР, а також працював у незручній робочій позі 44,5% тривалості робочої зміни замість допустимої 25%. Довідкою МСЕК № 054779 від 11.07.2019 року позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності (40%- вібраційна хвороба, 15%-радикулопатія, 10%-хронічний бронхіт). Довідкою МСЕК № 017383 від 11.07.2019р. позивачу встановлено третю групу інвалідності. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, керувався нормами статей 23, 1167, ЦК України, ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП, й виходив з того, що відповідач є особою, яка повинна нести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 , оскільки професійні захворювання отримані ним при виконанні трудових обов`язків на підприємстві відповідача. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як і погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Згідно з нормами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду. У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповіднодо нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Частиною 3 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом. З наведених вище норма матеріального права, колегія суддів не сприймає доводи відповідача про відсутність вини підприємства у виникненні професійних захворювань у позивача, а добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, тому доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими. Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 передбачено: «4.1. відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Отже, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про недоведеність позивачем моральних страждань є необґрунтованими, оскільки, як правильно зазначив суд, внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагають від нього додаткових зусиль для його організації , тому доводи відповідача і у цій частині, колегія суддів відхиляє. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача ОСОБА_1 , незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності - 65% та встановлення третьої групи інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, знаходженні на його утриманні неповнолітньої дитини, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача на протязі 22 років 11 місяців визначив позивачу компенсацію в розмірі 89 999 гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб. Колегія суддів повністю погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, і в цій частині відхиляє доводи скаржника щодо невідповідності визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди засадам розумності, виваженості та справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Отже, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха балка» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: