Постанова 4803 № 212/5229/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1343/21 Справа № 212/5229/20 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач- Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Чорним І.Я. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний тексту судового рішення складено 23 жовтня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позову зазначив, що він працював з 14 серпня 1975 року по 23 січня 1979 року - на посаді електрослюсаря шахти «Ювілейна», з 23 січня 1979 року по 30 липня 1984 року, виробляв отримання вибухових речовин та засобів вибуху в видатковому складі, їх доставку в спеціальних вагонах та вручну до місць ведення вибухових робіт на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка». При цьому, внаслідок недосконалості робочого процесу, підпадав під вплив підвищених шкідливих впливів. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, з вини відповідача, який не забезпечив безпечні та належні умови праці він отримав хронічне професійне захворювання. За діагнозом: вегетативно-сенсорна полінейропатія помірної стадії із стійким больовим синдромом, прогресуючою нейродистрофією у вигляді дефартрозу міжхребтових, ліктьових та колінних суглобів НФ І-ІІ ст., білатерального плечолопаткового періартрозу НФ II ст. та вираженим вазомоторно-трофічним розладом в області кистей; Двобічна сенсоневральна туговухість з права 1 ст. (легке зниження слуху), зліва 0 ст. (початкове явище). По факту професійних захворювань було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування професійного захворювання №5 від 08 лютого 2001 року. 12 березня 2001 року при огляді ЛТЕК, йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 35% та встановлено третю групу інвалідності. При повторних оглядах ЛТЕК та МСЕК, а також при останньому огляді МСЕК який було проведено 03 лютого 2004 року йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та встановлено третю групу інвалідності з 01 березня 2004 року - безстроково. Причиною професійного захворювання є робота в умовах впливу шкідливих факторів. У зв`язку із ушкодженням здоров`я через професійне захворювання ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати. У зв`язку з професійним захворюванням змінилися його спосіб та якість життя, розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 188 920 гривень 00 копійок, яку він просив стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка». Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задоволені частково. Стягнутр з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду, в зв`язку з ушкодженням здоров`я, в розмірі 75000 гривень 00 копійок, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок. В решті позовних вимог відмовлено. Представник позивача, адвокат Меланчук І.В., не погоджуючись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне врахування висновків Верховного Суду, викладених в аналогічних справах та положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, ставить питання про зміну судового рішення в частині повного задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 . Скаржник вважає, що стягнутий судом на користь позивача розмір грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача, які останній відчуває через отримане професійне захворювання, наслідком якого стала стійка безстрокова втрата професійної працездатності в ступені 40% та встановлення третьої групи інвалідності, також безстроково, починаючи з березня 2004 року. Представник позивача вважає, що суд першої інстанції при визначені розміру відшкодування моральної шкоди не в повній мірі врахував, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу систематично спричиняється фізичний біль, постійно відчуває судоми в литкових м`язах ніг, біль в хребті при помірному фізичному навантаженні, оніміння правої ноги під час нічного сну, підвищену мерзлякуватість кінцівок, особливо ніг, оніміння рук в нічний час, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових, переважно правому і колінних суглобах, його турбує постійний шум у вухах, головний біль в скроневих ділянках, підвищена втомлюваність, загальна слабкість, підвищення артеріального тиску. Вказує, що позивач багаторазово проходив курси лікування, однак незважаючи на це у нього спостерігається погіршення стану здоров`я. Скаржник вказує, що, оцінюючи у сукупності зазначені обставини, визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є належним чином обґрунтованим, справедливим та розумним, визначений з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності, що свідчить про її домірність завданій моральній шкоді. У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача, відповідач ПрАТ «Суха Балка» просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 пропрацював з 14 серпня 1975 року по 23 січня 1979 року - на посаді електрослюсаря шахти «Ювілейна», з 23 січня 1979 року по 30 липня 1984 року, виробляв отримання вибухових речовин та засобів вибуху в видатковому складі, їх доставку в спеціальних вагонах та вручну до місць ведення вибухових робіт на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», що підтверджується копією трудової книжки позивача. Рішенням Науково-дослідного інституту промислової медицини в січні 2001 року ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за діагнозом вегетативно-сенсорна полінейропатія помірної стадії із стійким больовим синдромом, прогресуючою нейродистрофією у вигляді дефартрозу міжхребтових, ліктьових та колінних суглобів НФ І-ІІ ст., білатерального плечолопаткового періартрозу НФ II ст. та вираженим вазомоторно-трофічним розладом в області кистей; Двобічна сенсоневральна туговухість з права 1 ст. (легке зниження слуху), зліва 0 ст. (початкове явище). Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві було проведено розслідування з приводу отримання хронічного професійного захворювання, що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання №5 складеним 08 лютого 2001 року. За висновком ЛТЕК від 12 березня 2001 року позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності - 35% та встановлено третю групу інвалідності. При повторних оглядах ЛТЕК та МСЕК, а також при останньому огляді МСЕК який проведено 03 лютого 2004 року ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та встановлено третю групу інвалідності з 01 березня 2004 року - безстроково. Причиною професійного захворювання є робота в умовах впливу шкідливих факторів, умови праці які перевищували встановлені гранично допустимі норми зокрема в період роботи з 14 серпня 1975 року по 23 січня 1979 року пил - 2,8 мг/мЗ при гранично допустимій концентрації - 2,0 мг/мЗ протягом 40% робочого часу; шум - 78 дБа при гранично допустимому рівні - 80 дБА; маса підіймального та переміщуваного вантажу до 30 кг при нормі 30 кг протягом 20% робочого часу; потужність зовнішньої роботи за участю м`язів нижніх кінцівок і тулубу - 148,5 Вт при нормі 41-90 Вт протягом 20% робочого часу: відносна вологість - 80%; температура повітря 16,4°С протягом зміни. В період часу з 23 січня 1979 року по 30 липня 1984 року пил - 2,8 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ протягом 40% робочого часу; шум - 92 дБа при ГДР 80 дБа протягом 25% робочого часу; маса підіймального та переміщуваного вантажу - 24 кг при нормі 30 кг протягом 40% робочого часу; потужність зовнішньої роботи за участю м`язів нижніх кінцівок і тулубу - 152 ВТ при нормі 41-90 Вт протягом 40% робочого часу; температура повітря - 16,9°С протягом робочого часу; нахили корпусу/переходи в просторі 179/6,8 при нормі 50-100/4,1-10 протягом 30% робочого часу; відносна вологість - 80%; швидкість руху повітря - 0,25 м/с при нормі 0,1 - 0,5 м/с., що підтверджено Актом розслідування хронічного професійного захворювання №5 складеним 08 лютого 2001 року. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача керувався нормами статей 440-1 ЦК УРСР, п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, Законом України про охорону праці, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» й виходив з того, що позивач працював тривалий час в шкідливих умовах праці на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»., у зв`язку із чим поклав обов`язок відшкодувати позивачу моральну шкоду за отримане професійне захворювання на відповідача. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, при цьому, частково погоджується із доводами представника позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди, з огляду на таке. Відповідно до п.38 Правил відшкодування власником підприємств, установ і організацій або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових відносин, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 №492 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі Правил) право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 пропрацював з 14 серпня 1975 року по 23 січня 1979 року - на посаді електрослюсаря шахти «Ювілейна», з 23 січня 1979 року по 30 липня 1984 року, виробляв отримання вибухових речовин та засобів вибуху в видатковому складі, їх доставку в спеціальних вагонах та вручну до місць ведення вибухових робіт на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка». Рішенням Науково-дослідного інституту промислової медицини в січні 2001 року ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за діагнозом вегетативно-сенсорна полінейропатія помірної стадії із стійким больовим синдромом, прогресуючою нейродистрофією у вигляді дефартрозу міжхребтових, ліктьових та колінних суглобів НФ І-ІІ ст., білатерального плечолопаткового періартрозу НФ II ст. та вираженим вазомоторно-трофічним розладом в області кистей; Двобічна сенсоневральна туговухість з права 1 ст. (легке зниження слуху), зліва 0 ст. (початкове явище). За висновком ЛТЕК від 12 березня 2001 року позивачу вперше визначено ступінь втрати професійної працездатності - 35% та встановлено третю групу інвалідності. Згідно положень ст.12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до п.11 Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі домовленості сторін (власника, профспілкового органу й потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії в трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Згідно з ст.440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менш ніж 5 мінімальних розмірів заробітної плати. За п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов`язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров`я, відчуття болю. Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вищезазначені вимоги закону в поєднанні з ст.ст. 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Згідно положень ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 4723,00 гривень. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, ступінь втрати професійної працездатності, його моральні та фізичні страждання, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, і наслідків, що наступили. Також при визначенні розміру моральної шкоди суд врахував й ту обставину, що ОСОБА_1 протягом досить тривалого часу (більш ніж 18 років) не звертався з вимогою про відшкодування завданої йому моральної шкоди та, виходячи з меж відшкодування моральної шкоди, яка визначається у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, розмір якої згідно положень ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» на момент звернення позивача із позовом, становив 4723 гривні, урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості визначив до стягнення з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в моральну шкоду в розмірі 75000 гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб. Разом з тим, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Так, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок отриманих позивачем професійних захворювань: вегетативно-сенсорна полінейропатія помірної стадії із стійким больовим синдромом, прогресуючою нейродистрофією у вигляді дефартрозу міжхребтових, ліктьових та колінних суглобів НФ І-ІІ ст., білатерального плечолопаткового періартрозу НФ II ст. та вираженим вазомоторно-трофічним розладом в області кистей; Двобічна сенсоневральна туговухість з права 1 ст. (легке зниження слуху), зліва 0 ст., останньому вперше 12.03.2001 року ЛТЕК була встановлена ступень втрати професійної працездатності 35% та встановлено третю групу інвалідності.В подальшому після неодноразових переоглядів відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 01.03.2004 року ОСОБА_1 при повторному переогляді визначено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, безстроково. Колегія суддів, беручи до уваги, що внаслідок, отриманих позивачем під час роботи в шкідливих умовах праці-9 років, останній втратив 40% професійної працездатності, йому встановлена третя група інвалідності з 2004 року, безстроково, що свідчить про неможливість у подальшому покращенні стану здоров`я позивача та з урахуванням ступеню вини відповідача, характеру і тривалості моральних страждань позивача, незворотність негативних наслідків, спричинених професійними захворюваннями, характер немайнових витрат, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її розмір з 75 000 грн. до 130 000 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що на підставі положень ст.376 ЦПК України судове рішення необхідно змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та збільшити розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 75000 грн. до 130 000 грн. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частина 6 ст.141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, те, що суд апеляційної інстанції змінює рішення суду в частині збільшення суми моральної шкоди, відповідно збільшенню підлягає і сума судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави, пропорційно задоволених позовних вимог, з 840,80 грн. до 1300 грн., що становить 1% від суми задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог. Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Меланчука Ігоря Віталійовичазадовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року в частині розміру моральної шкоди та судового збору, змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 з 75 000 (сімдесяти п`яти тисяч) гривень 00 копійок до 130 000 (ста тридцяти тисяч) гривень 00 копійок. Збільшити розмір судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави з 840,80 грн. (вісімсот сорока гривень вісімдесяти копійок) до 1300 грн. (однієї тисячи триста гривень) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року. Головуючий: Судді: