Ухвала КЦС ВС № 554/10397/16-ц

Ухвала Іменем України 17 лютого 2021 року м. Київ справа № 554/10397/16-ц провадження № 61-398ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_1 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, управління з питань містобудування та архітектури, про визнання недійсним та скасування рішення про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити дії з повернення земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У грудні 2016 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду із указаним позовом, у якому просить визнати недійсними та скасувати: - рішення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради від 23 грудня 2008 року № 617 про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м, кадастровий номер 5310137000:15:017:0025, вартістю 109 877 грн, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; - рішення Октябрської районної у місті Полтаві ради від 24 грудня 2008 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради від 23 грудня 2008 № 617, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; - рішення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради від 24 березня 2009 року № 129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; - рішення сесії Октябрської районної у місті Полтаві ради від 26 березня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрського районної у місті Полтаві ради від 24 березня 2009 року № 129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови міста зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; - визнати недійсним державний акт від 29 травня 2009 року серії ЯИ №517559 на право власності на ім`я ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель запасу Полтавської міської ради зазначену земельну ділянку. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що проведеною перевіркою в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради встановлено порушення вимог Земельного кодексу Українипід час розпорядження землями парку «Перемога» у місті Полтаві. Так, за результатами розслідування відносно засудженого завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_2 за частиною другою статті 367 КК України, встановлено, що він упродовж 2009-2010 років незаконно погоджував висновки про погодження проектів землеустрою щодо надання у власність 17 земельних ділянок на території заповідного парку-пам`ятника садово-паркового мистецтва місцевого значення парку «Перемога». Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 незаконно погоджено та передано у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться під об`єктом природно-заповідного фонду-заповідного парку-пам`ятника садово-паркового мистецтва місцевого значення парку «Перемога» у місті Полтаві. Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 11 вересня 2020 року позовну заяву першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури залишено без розгляду згідно з частиною тринадцятою статті 187 ЦПК України. Постановою апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Полтавської місцевої прокуратури Радійчука Д. І. - задоволено. Ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 11 вересня 2020 року - скасовано. Справу за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_1 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, управління з питань містобудування та архітектури про визнання недійсним та скасування рішення про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити дії з повернення земельної ділянки - направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. 05 січня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у вищезазначеній справі. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 454 грн. Роз`яснено про наслідки її невиконання. На адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали. Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Октябрського районного суду міста Полтави із грудня 2016 року перебуває цивільна справа за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_1 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, управління з питань містобудування та архітектури про визнання недійсним та скасування рішення про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити дії з повернення земельної ділянки. Ухвалою судді Октябрського районного суду міста Полтави від 04 серпня 2020 року на підставі частини одинадцятої статті 187 ЦПК України залишено без руху позовну заяву першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури для усунення недоліків позову, а саме: надання повідомлення про звернення до суду, направленого на адресу Полтавської міської ради до моменту направлення позовної заяви в суд згідно статті 23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання ухвали судді про залишення позову без руху, перший заступник Полтавської місцевої прокуратури 07 серпня 2020 року повідомив, що позов подано прокурором в інтересах держави, як самостійним позивачем, у зв`язку із відсутністю уповноваженого органу до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Крім цього, зазначив, що такі доводи суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу, що відповідатиме позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 червня 2019 по справі № 587/430/16-ц. Тоді як процедура, визначена абзацами 3 та 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює уповноважений суб`єкт владних повноважень. Залишаючи позов без розгляду згідно з частиною тринадцятою статті 187 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що належним органом для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах є Полтавська міська рада і прокурором не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в її особі, оскільки до матеріалів заяви не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення міською радою відповідних повноважень та не дотримано процедуру, визначену абзацами 3 та 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Судом апеляційної інстанції встановлено, що перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду із указаним позовом у грудні 2016 року. Провадження у справі відкрито ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 11 січня 2017 року та триває вже понад три роки. Згідно з частиною одинадцятою статті 187 ЦПК України, суддя встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Разом із цим, відповідно до підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції 2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що вимоги до позовної заяви поданої на момент дії Кодексу в редакції 2004 року визначено статтями 119, 120 ЦПК України і станом на день відкриття провадження у даній справі суд дійшов висновку, що позовна заява відповідала діючому на день відкриття провадження процесуальному закону, а тому посилання суду першої інстанції на те, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 Кодексу, в редакції 2017 року є безпідставними. Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, не заслуговують на увагу, оскільки, згідно з правовими висновками, висловленими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19); від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчать, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання про розгляд справи за участі ОСОБА_1 . Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_1 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, управління з питань містобудування та архітектури, про визнання недійсним та скасування рішення про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити дії з повернення земельної ділянки відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький