Постанова 4857 № 380/3486/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3486/20 пров. № А/857/15110/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Герман О.В., а також сторін (їх представників): від позивача Завада Т.Р.; від відповідача - Риб`як В.О.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. в адміністративній справі за позовом Учбово-виробничого багатопрофільного колективного підприємства «Інстром» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Крутько О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 22 хв. 13.10.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.10.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 08.05.2020р. позивач Учбово-виробниче багатопрофільне колективне підприємство /УВБКП/ «Інстром» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Галицькою митницею Держмитслужби наступні рішення про коригування митної вартості товарів: № UA209000/2019/210108/2 від 28.12.2019р., № UA209000/2019/210107/2 від 28.12.2019р., № UA209000/2019/210096/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210100/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210102/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210097/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210099/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210091/2 від 26.12.2019р., № UA209000/2019/210077/2 від 24.12.2019р., № UA209000/2019/210071/2 від 23.12.2019р., № UA209000/2019/210056/2 від 20.12.2019р., № UA209000/2019/210055/2 від 20.12.2019р., № UA209000/2019/210057/2 від 20.12.2019р., № UA209000/2019/210059/2 від 20.12.2019р., № UA209000/2019/210032/2 від 16.12.2019р., № UA209000/2019/210039/2 від 16.12.2019р., № UA209000/2019/210038/2 від 16.12.2019р., № UA209000/2019/210037/2 від 16.12.2019р., № UA209000/2019/210027/2 від 13.12.2019р., № UA209000/2019/210026/2 від 13.12.2019р., № UA209000/2019/210025/2 від 12.12.2019р., № UA209000/2019/210021/2 від 11.12.2019р., № UA209000/2019/210015/2 від 10.12.2019р., № UA209000/2019/210010/2 від 09.12.2019р., № UA209000/2019/210008/2 від 09.12.2019р., № UA209000/2019/210009/2 від 09.12.2019р., № UA209000/2019/210006/2 від 09.12.2019р., а також судові витрати покласти на відповідача (Т.1 а.с.1-57). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані прийняті відповідачем Галицькою митницею Держмитслужби наступні рішення про коригування митної вартості товарів: № UA209000/2019/210108/2 від 28.12.2019р., № UA209000/2019/210107/2 від 28.12.2019р., № UA209000/2019/210096/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210100/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210102/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210097/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210099/2 від 27.12.2019р., № UA209000/2019/210091/2 від 26.12.2019р., № UA209000/2019/210077/2 від 24.12.2019р., № UA209000/2019/210071/2 від 23.12.2019р., № UA209000/2019/210056/2 від 20.12.2019р., № UA209000/2019/210055/2 від 20.12.2019р., № UA209000/2019/210057/2 від 20.12.2019р., № UA209000/2019/210059/2 від 20.12.2019р., № UA209000/2019/210032/2 від 16.12.2019р., № UA209000/2019/210039/2 від 16.12.2019р., № UA209000/2019/210038/2 від 16.12.2019р., № UA209000/2019/210037/2 від 16.12.2019р., № UA209000/2019/210027/2 від 13.12.2019р., № UA209000/2019/210026/2 від 13.12.2019р., № UA209000/2019/210025/2 від 12.12.2019р., № UA209000/2019/210021/2 від 11.12.2019р., № UA209000/2019/210015/2 від 10.12.2019р., № UA209000/2019/210010/2 від 09.12.2019р., № UA209000/2019/210008/2 від 09.12.2019р., № UA209000/2019/210009/2 від 09.12.2019р., № UA209000/2019/210006/2 від 09.12.2019р.; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 10971 грн. 06 коп. сплаченого судового збору (Т.3, а.с.65-82). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Галицька митниця Держмитслужби, яка в поданій апеляційній скарзі покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.3, а.с.85-93). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою для прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю слугували розбіжності в наданих позивачем до Галицької митниці Держмитслужби документах, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, при цьому позивачем не підтверджено сплату коштів за поставлені товари. Наявними є розбіжності в інвойсах на поставлений товар (в частині умов та порядку оплати товарів), в СМR в аспекті умовах транспортування товару та місць розвантаження товарів. Надані на вимогу митного органу додаткові документи не спростовують висновків митного органу, оскільки платіжні документи містять лише покликання на контракт та не ідентифікують платежі по відповідній партії товару. Представлений прайс-лист є фактично листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для нього. Послідовно розглянувши можливість застосування інших методів визначення митної вартості, митниця встановила неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 Митного кодексу /МК/ України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Всі платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, а тому, зважаючи на вимоги ч.3 ст.58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав. Також оскільки митна вартість була визначена Галицькою митницею Держмитслужби за резервним методом (відповідно до положень ст.64 МК України), посилання в рішеннях про коригування митної вартості товарів на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам чинного законодавства. Окрім цього, пунктом 2 ч.2 ст.55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Оскільки митні декларації, на які посилається Галицька митниця Держмитслужби, містять відомості про використані для коригування митної вартості числові значення, таке джерело є достатнім для обґрунтування такого числового значення. Додатково апелянт підкреслює, що митним органом проведено процедуру консультацій з декларантом (обмін інформацією) згідно вимог ч.4 ст.57 МК України, при цьому обмін документами здійснювався сторонами за допомогою засобів електронного зв`язку. Позивачем УВБКП «Інстром» подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.3, а.с.115-119). Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач УВБКП «Інстром» зареєстровано як юридична особа 23.09.1991р., ідентифікаційний код 14294790; основний вид діяльності за КВЕД: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; останній є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності та декларантом товарів у митних органах. 02.08.2019р. між УВБКП «Інстром» (покупець) та компанією «НМР Group Ltd» Рига, Латвія (продавець) укладено контракт № INM.HMP.08 від 02.08.2019р. (Т.1, а.с.142-143). За умовами цього контракту продавець продає, а покупець придбаває одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд) (п.1.1 контракту). Кількість і асортимент товару вказуються в інвойсах (п.1.2 контракту). Згідно з п.п.5.1 і 5.2 вказаного контракту платежі покупцем здійснюються в євро або доларах США. Оплата за товар, проданий за цим контрактом, повинна здійснюватися шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар. Попередня оплата за партію товару здійснюється на підставі інвойсу, виставленого продавцем. За результатами виконання умов зазначеного контракту та в цілях митного оформлення імпортованого товару позивачем подано митному органу наступні митні декларації ВМД ІМ 40: №№ UA209140/2019/707170 від 28.12.2019р., UA209140/2019/707185 від 28.12.2019р., UA209140/2019/706873 від 27.12.2019р., UA209140/2019/706851 від 27.12.2019р., UA209140/2019/706858 від 27.12.2019р., UA209140/2019/706883 від 27.12.2019р.; UA209140/2019/706846 від 27.12.2019р., UA209140/2019/706580 від 26.12.2019р., UA209140/2019/706001 від 24.12.2019р., UA209140/2019/705547 від 23.12.2019р., UA209140/2019/704666 від 20.12.2019р., UA209140/2019/704661 від 20.12.2019р., UA209140/2019/704711 від 20.12.2019р., UA209140/2019/704689 від 20.12.2019р., UA209140/2019/702668 від 16.12.2019р., UA209140/2019/702738 від 16.12.2019р., UA209140/2019/702728 від 16.12.2019р., UA209140/2019/702693 від 16.12.2019р., UA209140/2019/702194 від 13.12.2019р., UA209140/2019/701848 від 13.12.2019р., UA209140/2019/701642 від 12.12.2019р., UA209140/2019/701229 від 11.12.2019р., UA209140/2019/700556 від 10.12.2019р., UA209140/2019/700274 від 09.12.2019р., UA209140/2019/700241 від 09.12.2019р., UA209140/2019/700357 від 09.12.2019р., UA209140/2019/700223 від 09.12.2019р. (Т.1. а.с.60-89). Вказані митні декларації стосувалися митного оформлення наступних товарів: за кодами 6309000020 Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 25 %. Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD; за кодом 6309000010 Взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 25 %. Задекларована вартість за одиницю 1,22 USD; за кодом 6309000090 Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 25 %. Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD. На виконання вимог ч.2 ст.53 МК України позивачем до митного оформлення разом із деклараціями надано митному органу наступні документи: сертифікати якості, рахунки-фактури, автотранспортні накладні; декларації про походження товару, висновок про вартісні характеристики товару, зовнішньоекономічний договір № INM.HMP.08 від 08.02.2019р.; заяву про включення товарів до Зеленого переліку відходів; сертифікати дезінфекції; копії митних декларацій країни відправлення (до частини декларацій). Митна вартість заявлена позивачем за основним методом за ціною договору, тобто 1,2 долари США за несортований вживаний одяг; 1,22 доларів США за вживане взуття та 1,2 долари США за вживані пухові ковдри, штори, постільну білизну. Митним органом було надіслано позивачу вимогу про надання документів, а саме відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 МК України запропоновано подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема, якщо рахунки сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прайс-листи (Т.1, а.с.165-250; Т.2, а.с.1-250; Т.3, а.с.1-16). Також декларанту роз`яснено можливість надати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу органів доходів і зборів декларант (позивач) надав копії платіжних доручень про оплату, прайс-листи, митну декларацію країни відправлення. Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Галицька митниця Держмитслужби прийняла наступні рішення про коригування митної вартості товарів: № UA209000/2019/210108/2 від 28.12.2019р.; № UA209000/2019/210107/2 від 28.12.2019р.; № UA209000/2019/210096/2 від 27.12.2019р.; № UA209000/2019/210100/2 від 27.12.2019р.; № UA209000/2019/210102/2 від 27.12.2019р.; № UA209000/2019/210097/2 від 27.12.2019р.; № UA209000/2019/210099/2 від 27.12.2019р.; № UA209000/2019/210091/2 від 26.12.2019р.; № UA209000/2019/210077/2 від 24.12.2019р.; № UA209000/2019/210071/2 від 23.12.2019р.; № UA209000/2019/210056/2 від 20.12.2019р.; № UA209000/2019/210055/2 від 20.12.2019р.; № UA209000/2019/210057/2 від 20.12.2019р.; № UA209000/2019/210059/2 від 20.12.2019р.; № UA209000/2019/210032/2 від 16.12.2019р.; № UA209000/2019/210039/2 від 16.12.2019р.; № UA209000/2019/210038/2 від 16.12.2019р.; № UA209000/2019/210037/2 від 16.12.2019р.; № UA209000/2019/210027/2 від 13.12.2019р.; № UA209000/2019/210026/2 від 13.12.2019р.; № UA209000/2019/210025/2 від 12.12.2019р.; № UA209000/2019/210021/2 від 11.12.2019р.; № UA209000/2019/210015/2 від 10.12.2019р.; № UA209000/2019/210010/2 від 09.12.2019р.; № UA209000/2019/210008/2 від 09.12.2019р.; № UA209000/2019/210009/2 від 09.12.2019р.; № UA209000/2019/210006/2 від 09.12.2019р. За змістом вказаних рішень за кодами товару 639000020, 6309000010 та 6309000090 встановлено вартість за одиницю 1,4401 доларів США. Підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугувало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.п.2-3 ст.53 МК України. При цьому, за результатами контролю, проведеного на підставі ст.54 МК України, встановлено такі обставини: у п.5.2 контракту № ІNM.НМР.08 від 02.08.2019 визначено, що оплата повинна здійснюватися на умовах попередньої оплати або за фактично переданий товар. Попередня оплата здійснюється на підставі виставленого інвойсу. Наданий інвойс також не містить відомостей щодо умов оплати. Таким чином, жоден із документів не містить чітко визначених термінів оплати. Зважаючи на те, що відсутність таких умов та будь-яких гарантій дозволяє покупцеві не сплачувати вартість товару протягом невизначеного терміну, такий контракт та фактура як підтвердження договірних відносин сторін позбавлена для продавця мети та істотних умов отримання за проданий товар коштів у визначені терміни та у певній формі. Вказане є порушенням п.1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001р.; у п.1 висновку експерта вказано, що ціни є актуальними станом на серпень 2019 року; в документах є відсутньою інформація щодо ступеня зносу товару і даний висновок стосується іншої поставки товару (митні декларації №№ UA209140/2019/707170 від 28.12.2019р., UA209140/2019/707185 від 28.12.2019р., UA209140/2019/706873 від 27.12.2019р., UA209140/2019/706851 від 27.12.2019р., UA209140/2019/706858 від 27.12.2019р., UA209140/2019/706883 від 27.12.2019р.; UA209140/2019/706846 від 27.12.2019р., UA209140/2019/706580 від 26.12.2019р., UA209140/2019/706001 від 24.12.2019р., UA209140/2019/705547 від 23.12.2019р., UA209140/2019/704666 від 20.12.2019р., UA209140/2019/704661 від 20.12.2019р., UA209140/2019/704711 від 20.12.2019р., UA209140/2019/704689 від 20.12.2019р., UA209140/2019/702668 від 16.12.2019р., UA209140/2019/702738 від 16.12.2019р., UA209140/2019/702728 від 16.12.2019р., UA209140/2019/702693 від 16.12.2019р., UA209140/2019/702194 від 13.12.2019р., UA209140/2019/701848 від 13.12.2019р., UA209140/2019/701642 від 12.12.2019р., UA209140/2019/701229 від 11.12.2019р., UA209140/2019/700556 від 10.12.2019р., UA209140/2019/700274 від 09.12.2019р., UA209140/2019/700241 від 09.12.2019р., UA209140/2019/700357 від 09.12.2019р., UA209140/2019/700223 від 09.12.2019р.). Також виявлені розбіжності у CMR та деклараціях країни відправлення, а саме: у графі 4 CMR вказівка лише на населений пункт доставки не може бути вказівкою перевізнику про конкретне місце доставки вантажу, що суперечить вимогам ст.9 Закону України № 1955-ІV від 01.07.2004р. «Про транспортно-експедиторську діяльність», яким визначено, що для договору транспортного експедирування істотними умовами є зазначення пунктів відправлення та призначення вантажу. Тому зазначення у поданих до митного оформлення CMR як місця завантаження лише населеного пункту вказує на невідповідність такого документа вимогам міжнародного права (митна декларація № UA209140/2019/700223 від 09.12.2019р.); у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено м.Харків, хоча умовами поставки у гр.20 митної декларації визначено СРТ м.Київ. Тобто, за маршрутом Львів-Вінниця-Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем (митна декларація № UA209140/2019/700274 від 09.12.2019р.); в декларації країни відправлення вартість даного товару є іншою, ніж в інвойсі № 455/12/2019 від 04.12.2019р. Також запис у графі 3 CMR місце розвантаження м.Львів, проте у гр.20 митної декларації декларант заявляє СРТ Київ, що суперечить вимогам ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», яким визначено, що для договору транспортного експедирування істотними умовами є зазначення пунктів відправлення та призначення вантажу. Тому зазначення у поданих до митного оформлення CMR як місця завантаження населеного пункту вказує на невідповідність такого документа вимогам міжнародного права (митна декларація № UA209140/2019/700357 від 09.12.2019р.); у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено м.Харків, хоча умови поставки, зазначені у гр.20 митної декларації DAP м.Київ. Тобто, за маршрутом Львів-Харків-Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару є іншою, ніж зазначена в інвойсі № 449/12/2019У від 04.12.2019р. (митна декларація UA209140/2019/700241 від 09.12.2019р.); у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено Львів-Київ, хоча умови поставки, зазначені у гр.20 митної декларації, - DAP м.Львів. Тобто, за маршрутом Львів-Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару є іншою, ніж в інвойсі № 563/07-2019 від 12.12.2019р. (митна декларація № UA209140/2019/702728 від 16.12.2019р.); у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено Львів-Київ-Чортків, хоча умови поставки, зазначені у гр.20 митної декларації DAP м.Львів. Тобто, за маршрутом Львів- Київ-Чортків мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару є іншою, ніж зазначена в інвойсі № 464/12/2019 від 16.12.2019р. (митна декларація № UA209140/2019/704661 від 20.12.2019р.); у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено м.Вінниця, хоча умови поставки, зазначені у гр.20 митної декларації, - СРТ м.Вінниця. Тобто, за маршрутом Львів- Київ-Вінниця мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару є іншою, ніж в інвойсі № 471/12/2019 від 19.12.2019р. (митна декларація № UA209140/2019/705547 від 23.12.2019р.); у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено м.Вінниця, хоча умови поставки, зазначені у гр.20 митної декларації - СРТ м.Київ. Тобто, за маршрутом Львів- Київ-Вінниця мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем (митна декларація № UA209140/2019/706001 від 24.12.2019р.); графа 23 CMR не заповнена (митні декларації № UA209140/2019/706580 від 26.12.2019р., № UA209140/2019/706883 від 27.12.2019р.). У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що декларантом на вимогу митного органу про надання додаткових документів надіслано копії платіжних документів про оплату, прайс-листи, митну декларацію країни відправлення. Проте, копії платіжних документів містять лише покликання на контракт, що не дозволяє ідентифікувати їх з будь-якою партією товару та прийти до визначеного висновку щодо сплаченої за товар ціни. Документ під назвою «прайс-лист» насправді є не комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для цього. Декларантом на вимогу митного органу не надано додаткових документів, а також вказано про проведення консультацій у порядку ст.57 МК України. При цьому, неможливо застосувати методи визначення митної вартості, зокрема, метод 2а (ст.59 МК України) та метод 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МК України) та метод 2г (ст.63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для визначення митної вартості відповідно до оскаржуваних рішень слугували митні декларації: № UA209140/2019/209535 від 03.12.2019р.; № UA209140/2019/186802 від 01.10.2019р. Відповідачем прийнято картки відмови в прийнятті відповідних митних декларацій. Декларант звернувся до митниці у порядку ч.7 ст.55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товарів. Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час митного оформлення надав достатні документи, які необхідні для визначення митної вартості за ціною договору. Відповідачем не доведено тої обставини, що подані позивачем документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни товару, не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору. При цьому, відповідач не обґрунтував і не підтвердив належними доказами виникнення правових підстав для застосування другорядного - резервного методу та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту, а також її визначення за методами, що передують резервному. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду з`ясовано, що при поданні до митного оформлення декларацій позивачем були подані такі документи як сертифікати якості, рахунки-фактури, автотранспортні накладні; декларації про походження товару, висновок про вартісні характеристики товару, зовнішньоекономічний контракт № INM.HMP.08 від 08.02.2019р.; заяву про включення товарів до Зеленого переліку відходів; сертифікати дезінфекції; копії митних декларацій країни відправлення (до частини декларацій). Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень вищевказаних контракту та інвойсів. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій. В оскаржуваних рішеннях відповідач, як на підставу для витребування додаткових документів, вказує, зокрема, на те, що у фактурах є відсутніми відомості щодо термінів оплати товару, через що є необхідність витребувати докази оплати за такий товар. Разом з тим, згідно з п.5.2 контракту оплата за товар повинна здійснюватися шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця на умовах попередньої оплати або за фактично поставлений товар. Відповідно до ст.53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому, відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати не спростовує та не заперечує можливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, а тому не може бути достатньою підставою для коригування митної вартості товарів. Водночас, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару. Крім того, покликання митного органу на те, що в інвойсі є відсутньою інформація про порядок оплати товару є не обґрунтованими, оскільки такі відомості зазначені в умовах зовнішньоекономічного контракту. Стосовно зауваження митного органу щодо неналежності підтвердження ціни товару експертним висновком, то вказана обставина жодним чином не обґрунтовує наявність обставин, визначених приписами ч.3 ст.53 МК України, через що не обґрунтовує підстави коригування митної вартості, проведеної митним органом. Таким чином, доводи відповідача на неактуальність висновку експерта є некоректними, оскільки такі не містять жодних зауважень по суті дослідження, а твердження про те, що ціни на ідентичні товари змінювалися, є непідтвердженими. Щодо зауважень митного органу стосовно відомостей СМR, то статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) (далі Конвенція) ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», встановлено обов`язкові реквізити вантажної накладної (CMR), зокрема, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно з положеннями дійсної Конвенції. CMR заповнюється відправником вантажу на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії. Відправник несе солідарну відповідальність за правильність заповнення CMR. Оскільки контракт укладено за умовами поставки СРТ, тобто, поставку здійснює продавець до визначеного населеного пункту, тому висловлені відповідачем зауваження до таких документів є хибними. Крім цього, у межах цієї справи, з врахуванням умов поставки за контрактом, оцінці та дослідженню підлягає не господарська операція щодо поставки товару на митну територію України, а його вартість. При цьому, недоліки у заповненні СМR не є такими, що можуть мати значення для визначення митної вартості товару чи впливати на таку вартість, з врахуванням умов поставки за контрактам СРТ м.Київ. Під час судового розгляду відповідач не надав пояснень про те, стосовно яких документів митним органом сформовано висновки про поставку вантажу позивачу у міста Вінницю, Львів та Чортків, а також про умови поставки DAP. Письмових доказів на підтвердження таких висновків не представлено. Зазначені положення щодо незазначених чи частково зазначених відомостей у митних деклараціях не підпадають під ознаки, визначені приписами ч.3 ст.53 МК України, оскільки не вказують на наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Щодо зауважень митного органу про відсутність конкретизації по позиціях щодо ціни товару та вагових показників, ступеня зносу, то до митного оформлення декларантом було надано інвойси з відповідними реквізитами, що стосуються кожної конкретної партії поставки товару. Вказані інвойси супроводжували експортні специфікації, у яких містилася інформація щодо виду ввезеного товару, його кількості, ступеня зносу та відповідно вартості. Згідно з вимогами ст.55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Разом з тим, в повідомленнях, у яких вказано про необхідність про надання додаткових документів, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митних деклараціях; не зазначив, які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально. При цьому, частина витребовуваних митним органом документів не спростовує чи підтверджує митну вартість товару, а стосується реальності самої господарської операції позивача з його контрагентом-нерезидентом. Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про те, що подані позивачем при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин купівлі-продажу відповідних товарів за контрактом, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант. З огляду на викладене, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Проте, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. За змістом п.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затв. наказом ДФС України № 689 від 11.09.2015р., під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Отже, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару. Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Згідно з п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів містять лише вказівки про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості через відсутність інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Відповідач в ході судового розгляду доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару, не надав. Як встановлено судом першої інстанції, джерелом інформації для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугували митні декларації № UA209140/2019/209535 від 03.12.2019р.; № UA209140/2019/186802 від 01.10.2019р. Проте, різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інших декларантів. Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. у справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.10.2018р. у справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. З огляду на вищенаведене, загальні посилання на норми МК України, зроблені відповідачем без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень. Таким чином, позивачем надано митному органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) ЄСПЛ вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб. Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів. Враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак й покладених в основу спірних рішень про визначення митної вартості товарів, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Галицьку митницю Держмитслужби. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. в адміністративній справі № 380/3486/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Галицьку митницю Держмитслужби. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 17.02.2021р.