Постанова 4851 № 520/19581/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 р. Справа № 520/19581/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної митної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/19581/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товару та картки відмови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/000142/2 від 26.06.2023; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2023/000334 від 26.06.2023; - стягнути з відповідача судові витрати, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн. та суму сплаченого судового збору - 5368,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність відмови у митному оформленні товару за ціною договору (контракту) та протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом необхідних документів у повному обсязі, які містили об`єктивні та достовірні дані на підтвердження заявленої позивачем митної вартості та яких було достатньо для здійснення відповідачем митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/000142/2 від 26.06.2023. Визнано протиправним та скасовано картку відмови Львівської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2023/000334 від 26.06.2023. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, б. 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (Салтівське шосе, буд. 67-А, м. Харків, 61038, код ЄДРПОУ 25185087) судовий збір у розмірі 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок). Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального справа, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» відмовити. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 23UA209190030429U8 від 26.06.2023 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: - у рахунку-проформі від 06.02.2023 №РІ01U092301 та рахунку-фактурі від 31.03.2023 №021623 встановлено розбіжності щодо ваги товару (21000 та 22150 кг відповідно) та фактурної вартості (14898 дол. США та 15773,80 дол. США). Відповідно до перекладу інвойсу - «одиницею виміру є кг», однак встановити, чи це вага брутто, чи нетто товару неможливо. Пакувальний лист до митного оформлення не подавався; - у CMR № 7406 та коносаменті №UTRUST23041017 вказано вагу брутто товару - 22230 кг; - відповідно до банківського платіжного документа від 05.04.2023, оплата за товар здійснена в сумі 14898 дол. США. У графі 70 міститься посилання на інвойс від 31.03.2023 № 021623 (15773 дол. США); - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 16, 23 CMR зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника - наявні печатки та реквізити «Private Entrepreneur Frolov Oleksandr», рахунок про транспортні витрати від 21.06.2023 № 2229 видано ТОВ «Хіллдом Логістікс»; - пунктом 1.2. Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №204018-118 від 04.01.2018 передбачено надання транспортно-експедиторських послуг територією інших держав. Однак у рахунку від 21.06.2023 № 2229 виданим ТОВ «Хіллдом Логістікс» дана послуга передбачена лише територією України. Це свідчить про наявність у ТОВ «АРТІ» інших витрат, пов`язаних з транспортуванням товару до митного кордону України, які не були враховані при розрахунку митної вартості. - у договорі-заявці на перевезення вантажу № 2206ПУ/1 від 22.06.2023 (видано в той же день, що і здійснено завантаження товару на території Польщі згідно CMR № 7406) відсутні відомості у графі «Вартість та умови оплати». Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. На вимогу декларантом було надано: переклади документів (інвойсу та прайс-листа, калькуляції). Інших документів на вимогу не надано. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів - згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №2 слугувала МД від 20.05.2023р. №UА100330/2023/140686, де митна вартість такого товару становить 1,32 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Зауважив, що в оскаржуваному рішенні суд, задовольняючи позов, жодних висновків, жодної оцінки аргументам митниці в частині розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не надав, а обмежився формальним цитуванням норм матеріального права. Зазначив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» містяться причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також митний орган вказав митні декларації, які слугували джерелом інформації. Відтак, відповідачем правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що ТОВ «АРТІ» подано для митного оформлення митну декларацію № 23UА209190030429U8 від 26.06.2023р., з метою ввезення в Україну листів з вулканічної непористої гуми в рулонах та листів з незатверділої непористої вулканізованої гуми. Вартість товару була визначена за ціною договору ARDAL-2019 від 12.12.2019 р. у розмірі 719 292,16 грн. (15 773,30 дол. США). Разом з митною декларацією відповідачу були надані документи для підтвердження митної вартості товару, що передбачено ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1. рахунок фактура (інвойс) №021623 від 31.03.2023; 2. автотранспортна накладна № 7406 від 22.06.2023; 3. сертифікат про походження товару № 23С2102М0886/00022 від 15.05.2023; 4. зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № ARDAL-2019 від 12.12.2019; 5. додаткова угода №3 від 20.12.2021 до контракту № ARDAL-2019 від 12.12.2019; 6. додаткова угода №6 від 29.07.2022 до контракту № ARDAL-2019 від 12.12.2019; 7. додаткова угода №7 від 26.12.2022 до контракту № ARDAL-2019 від 12.12.2019; 8. специфікація №9 від 31.03.2023; 9. коносамент №UTRUST23041017 від 03.05.2023; 10. проформа інвойс від 06.02.2023 № РІ01U092301 до контракту № ARDAL-2019 від 12.12.2019; 11. кредитна нота №1 від 12.05.2023; 12. прейскурант виробника товару б/н від 01.02.2023; 13 митна декларація країни відправлення № 021720230000104684 від 29.04.2023; 14. договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018 з ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІК»; 15. договір на комплексне логістичне обслуговування №1107L/1 від 11.07.2022 між ТОВ «ХІЛЛДОМ-ЛОГІСТІКС» та ТОВ «ФАХДА-КОМПАНІ»; 16. договір-заявка на перевезення транспортного вантажу №2206ПУ/1 від 22.06.2023; 17. перепустка №61956 від 25.06.2023; 18. рахунок фактура №2299 від 21.06.2023 ТОВ «ХІЛЛДОМ-ЛОГІСТІКС»; 19. банківській платіжний документ про оплату поставленого товару № 00789020230405 від 05.04.2023; 20. каталог продукції від 01.11.2018. Позивачем було обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною, визначеною у договорі. Відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України відповідачем було надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На вимогу митниці, декларантом було направлено відповідачу повідомлення, з яким надано наступні документи: - лист вих. № 1/26/04/2023 від 26.06.2023 про страхування платежу та інші платежі щодо оцінюваного товару; - лист вих. № 2/26/06/2023 від 26.06.2023 про надання додаткових документів: лист №1/26/04/2023 від 26.06.2023, що страхування вантажу не проводилось та щодо відсутності здіснення інших платежів, що стосуються оцінювання товару; переклад на українську мову Комерційного Інвойсу від 31.03.2023 № 021623; переклад на українську мову Прайс-листа від 01.02.2023 № б/н; калькуляцію від 31.03.2023 № б/н; переклад на українську мову Калькуляції від 31.03.2023 № б/н. Повідомлено, що решта наявних в декларанта документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару були подані разом з МД. 26.06.2023 позивач отримав повідомлення від відповідача, в якому містилася вимога про надання оригіналів товаророзпорядчих документів, зазначених у графі 44 МД та документів, що підтверджують митну вартість та код товару. Позивач у відповідь 26.06.2023 направив відповідачу повідомлення, з яким надано наступні документи: лист № 3/26/06/2023 від 26.06.2023, яким повідомлено, що декларантом разом з МД було подано всі наявні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару. Надати інші додаткові документи на даний момент немає можливості; опис товару. За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000142/2 від 26.06.2023р., відповідно до якого (графа 31) відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Коригування вартості товару № 2 вчинено на підставі наявної в автоматизованій системі митного оформлення ПІК "Інспектор" цінової інформації за фактами митних оформлень, а саме: МД від 20.05.2023 № UA100330/2023/140686 з розрахунку 1,32 дол. США/кг. Коригування не здійснювалось. Відповідачем надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 209190/2023/000334 від 26.06.2023р. З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/000142/2 від 26.06.2023р., позивач подав скориговану митну декларацію № 23UА209190030579U8 від 26.06.2023р., разом з пакувальним листом №021623 від 31.03.2023р., за якою товар було випущено до вільного обігу на території України. Не погодившись з діями відповідача щодо прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000142/2 від 26.06.2023, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209190/2023/000334 від 26.06.2023, що призвело до збільшення митних платежів на 38 981,54 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Враховуючи відсутність у спірному рішенні належного обґрунтування контролюючим органом наявності об`єктивних сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, зважаючи на підтвердження наявними у матеріалах справи належними та достатніми доказами митної вартості товарів, суд дійшов висновку про те, що рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000142/2 від 26.06.2023р. є необґрунтованим, протиправним, а отже таким, що підлягає скасуванню. Таким чином позовні вимоги ТОВ "АРТІ" є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню. Стосовно вимоги, щодо стягнення з відповідача витрат пов`язаних з наданням правової допомоги, суд зазначив про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення на користь ТОВ «АРТІ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України). В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У відповідності до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Частинами 4, 5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, слід зазначити про те, що наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Колегією суддів встановлено, що ТОВ «АРТІ» подано для митного оформлення митну декларацію № 23UА209190030429U8 від 26.06.2023р., з метою ввезення в Україну листів з вулканічної непористої гуми в рулонах та листів з незатверділої непористої вулканізованої гуми. Вартість товару була визначена за ціною договору ARDAL-2019 від 12.12.2019 р. у розмірі 719 292,16 грн. (15 773,30 дол. США). Разом з митною декларацією відповідачу були надані документи для підтвердження митної вартості товару, що передбачено ст. 53 Митного кодексу України, а саме: рахунок фактура (інвойс) №021623 від 31.03.2023; автотранспортна накладна № 7406 від 22.06.2023; сертифікат про походження товару № 23С2102М0886/00022 від 15.05.2023; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № ARDAL-2019 від 12.12.2019; додаткова угода №3 від 20.12.2021 до контракту № ARDAL-2019 від 12.12.2019; додаткова угода №6 від 29.07.2022 до контракту № ARDAL-2019 від 12.12.2019; додаткова угода №7 від 26.12.2022 до контракту № ARDAL-2019 від 12.12.2019; специфікація №9 від 31.03.2023; коносамент №UTRUST23041017 від 03.05.2023; проформа інвойс від 06.02.2023 № РІ01U092301 до контракту № ARDAL-2019 від 12.12.2019; кредитна нота №1 від 12.05.2023; прейскурант виробника товару б/н від 01.02.2023; митна декларація країни відправлення № 021720230000104684 від 29.04.2023; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018 з ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІК»; договір на комплексне логістичне обслуговування №1107L/1 від 11.07.2022 між ТОВ «ХІЛЛДОМ-ЛОГІСТІКС» та ТОВ «ФАХДА-КОМПАНІ»; договір-заявка на перевезення транспортного вантажу №2206ПУ/1 від 22.06.2023; перепустка №61956 від 25.06.2023; рахунок фактура №2299 від 21.06.2023 ТОВ «ХІЛЛДОМ-ЛОГІСТІКС»; банківській платіжний документ про оплату поставленого товару № 00789020230405 від 05.04.2023; каталог продукції від 01.11.2018. Під час розгляду наданих позивачем до митного оформлення матеріалів за митною декларацією № 23UA209190030429U8 відповідачем були виявлені наступні невідповідності: - у рахунку-проформі від 06.02.2023 №РІ01U092301 та рахунку-фактурі від 31.03.2023 №021623 встановлено розбіжності щодо ваги товару (21000 та 22150 кг відповідно) та фактурної вартості (14898 дол. США та 15773,80 дол. США). Відповідно до перекладу інвойсу - «одиницею виміру є кг», однак встановити, чи це вага брутто, чи нетто товару неможливо. Пакувальний лист до митного оформлення не подавався; - у CMR № 7406 та коносаменті №UTRUST23041017 вказано вагу брутто товару - 22230 кг; - відповідно до банківського платіжного документа від 05.04.2023, оплата за товар здійснена в сумі 14898 дол. США. У графі 70 міститься посилання на інвойс від 31.03.2023 № 021623 (15773 дол. США); - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 16, 23 CMR зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника - наявні печатки та реквізити «Private Entrepreneur Frolov Oleksandr», рахунок про транспортні витрати від 21.06.2023 № 2229 видано ТОВ «Хіллдом Логістікс»; - пунктом 1.2. Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №204018-118 від 04.01.2018 передбачено надання транспортно-експедиторських послуг територією інших держав. Однак у рахунку від 21.06.2023 № 2229 виданим ТОВ «Хіллдом Логістікс» дана послуга передбачена лише територією України. Це свідчить про наявність у ТОВ «АРТІ» інших витрат, пов`язаних з транспортуванням товару до митного кордону України, які не були враховані при розрахунку митної вартості. - у договорі-заявці на перевезення вантажу № 2206ПУ/1 від 22.06.2023 (видано в той же день, що і здійснено завантаження товару на території Польщі згідно CMR № 7406) відсутні відомості у графі «Вартість та умови оплати». Після подання МД та аналізу наданих до неї документів відповідачем було розпочато процедуру консультацій із позивачем згідно зі ст. 57 МК України. Відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України відповідачем було надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На вимогу митниці декларантом було надано: переклади документів (інвойсу та прайс-листа, калькуляції). Інших документів на вимогу відповідача не надано. Враховуючи, що документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення митниця визначила те, що документи, які позивач надав для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. У позовній заяві представник позивача зазначив про те, що якщо б відповідач сумлінно виконував свої обов`язки щодо перевірки та аналізу поданих позивачем документів, які підтверджують заявлену у МД митну вартість, то виявив би, що сторонами було внесено зміни до асортименту товару. Далі по тексту позовної заяви наведено таблицю із відображенням змін щодо ваги та ціни товарів, та позивач робить висновок про те, що загальна різниця ціни та ваги товару відповідно до рахунку-проформи від 06.02.2023 РІ01U092301 та рахунку-фактури від 31.03.2023 № 021623 складає 1150 кг та 875,30 дол США відповідно. В той же час, у відзиві на позов, митницею було зазначено про те, що відповідно до наведених позивачем розрахунків, різниця ваги товару відповідно до рахунку-фактури та рахунку-проформи складає 1158 кг. Відтак, у рахунку-інвойсі від 31.03.2023 № 021623 загальна вага товарів мала бути зазначена 22158 кг, а не 22150 кг. Наведене вище свідчить про те, що у митниці були зауваження щодо ваги товарів, а не зауваження позивача щодо неприйнятності коригування митним органом митної вартості товарів у кілограмах. Щодо розбіжностей в частині невідповідностей сум, зазначених у банківському платіжному документі від 05.04.2023 №00789020230405 та рахунку-фактурі від 31.03.2023 № 021623, то ці розбіжності позивач у позовній заяві спростовує тим, що до митного оформлення декларант подав копію кредитної ноти № 1 від 12.05.2023, відповідно до змісту якої продавець надав знижку у розмірі 875,30 дол США за рахунком-фактурою від 31.03.2023 № 021623. Однак, слід зауважити, що рахунок-фактура є документом на підставі якого здійснюється оплата в розмірі, зазначеному у такому рахунку. Відповідно до п. 5.1. Контракту купівлі-продажу №ARDAL-2019 від 12.12.2019 року ціна Товару, що постачається зазначається в Інвойсах та/або Проформах інвойсах на кожну партію та включає вартість упаковки та маркування Товару. Згідно п. 5.2. Контракту ціни, виставлені в Проформі інвойсі, залишаються незмінними після передоплати. Враховуючи те, що відповідно до банківського платіжного документа від 05.04.2023, передоплата за товар в сумі 14898 дол. США. здійснена 05.04.2023, відтак, оформлення 12.05.2023 року знижки на товари, суперечить вимогам контракту. Верховним Судом вже сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у постановах: від 30 січня 2018 року у справі № 804/16980/14, від 6 лютого 2018 року у справі № 815/2013/15, від 22 січня 2019 року у справі №815/6794/17, від 18 грудня 2019 року у справі №160/8775/18, від 17 квітня 2018 року справі №815/329/17, від 15 червня 2021 року у справі № 804/2584/16, від 15 травня 2018 року у справі №820/3881/17. Отже, зазначені розбіжності у документах, викликали потребу у витребовуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою/для коригування митної вартості. Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач мав об`єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки надані позивачем до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу під час проведення консультацій документи містили суттєві розбіжності щодо числових значень складових митної вартості товару, і позивач такі розбіжності не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо правомірності визначення митної вартості товарів у зв`язку із тим, що поданими до митного оформлення документами не підтверджено митної вартості товарів відповідно до умов договору. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, жодних висновків та жодної оцінки аргументам митниці в частині розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не надав. Щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне. В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції зазначає, що "...Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу... На порушення норм Митного кодексу України оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки...". Однак, судом не враховано, відмінності між шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару та методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 59 МК України) та методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МК України). Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 59 МК України врахування умов продажу, фізичних характеристик імпортованого товару, якість, репутація на ринку виробника товару є умовами застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. У відповідності до ч. 3 ст. 60 МК України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними) враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. При цьому, вказані умови не притаманні для шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, передбаченого ст. 64 МК України. Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору. У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу, результати проведеної консультації, містяться причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності та митну декларацію, яка слугувала джерелом інформації. Щодо окремих особливостей заповнення граф рішення про коригування митної вартості товарів, у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), вказано наступне: посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МК України), посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номер і дата митної декларації, яка слугувала джерелом інформації, в рішенні також вказані. Пунктом 4 ч. 2 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Оскільки митна декларація, на яку посилається Львівська митниця, містить відомості про використані для коригування митної вартості числові значення, таке джерело є достатнім для обґрунтування такого числового значення. Крім того, митна вартість в оспорюваному рішенні визначалася за резервним методом, що не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів. Резервний метод є більш гнучким і допускає недотримання однієї чи кількох вимог, визначених ст.60 МКУ для аналогічних товарів, таких як: якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку підлягало застосуванню ст.ст. 52-64, 257, 266 Митного кодексу України, оскільки коригування здійснювалося за другорядним (резервним методом), методика застосування якого викладена у статті 64 МКУ і жодного відношення до визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не має. Відповідно до положень ч.1-2 вказаної статті, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем під час здійснення митного оформлення за митною декларацією 23UA209190030429U8 від 26.06.2023 було виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. В свою чергу, позивачем, на вимогу митного органу, додатково не було надано документи для підтвердження митної вартості товарів, які б усували встановлені невідповідності. В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідачем роз`яснено, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана. З огляду на наведене, у відповідача були наявні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були наявні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України. Таким чином, відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/000142/2 від 26.06.2023, а отже позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що не підлягають задоволенню. З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2023/000334 від 26.06.2023, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, також не підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 по справі № 520/19581/23 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 по справі № 520/19581/23 - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товару та картки відмови відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва