Постанова 4851 № 520/6584/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2025 р. Справа № 520/6584/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 30.05.25 по справі № 520/6584/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000677/2 від 28.11.2024 та рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000678/2 від 28.11.2024. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000677/2 від 28.11.2024 р. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000678/2 від 28.11.2024 р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код - 44017626; місцезнаходження - вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (ідентифікаційний код - 38493680, місцезнаходження - пров. Сімферопольський, буд. 6, м. Харків, 61052) 3.028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 3.500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги. Харківська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі №520/6584/25 незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає , що судом не надано належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та не досліджено в повній мірі обставини справи, не наведені підстави з яких причин не приймаються до уваги наведені в оскаржуваному рішенні доводи, а отже, порушення норм процесуального права полягає у ненаданні належної правової оцінки доказам по справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що свідчить про неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та вказує на порушення під час ухвалення судом рішення норм процесуального права, а саме ч. 3 ст. 242, ч. 4 ст. 246 КАСУ. Фактично суд прийняв доводи позивача і взагалі не надав оцінку аргументам Харківської митниці. Посилаючись на обставини , викладенні в апеляційній скарзі , вважає , що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/000677/2 від 28.11.2024, №UA807000/2024/000678/2 від 28.11.2024 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. Просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі №520/6584/25 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ «Авто Тренд». ТОВ «Авто Тренд» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 є законним та обґрунтованим. Судом повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції відповідають обставинам справи; судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просить суд залишити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа . Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції , що між ТОВ "Авто Тренд" (у якості покупця) та компанією Qinghe County Wantong Control Cable&rubber Co.. Ltd. (Китай) (у якості продавця) було укладено зовнішньоекономічний контракт CA13032023 від 13.03.2023. (далі за тестом - Контракт). Умовами контракту передбачене наступне: продавець продає, а покупець купує товар запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів па умовах FOB Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в іпвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту). Ціна товару, що поставляється, встановлюється в доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачуються при вивезенні (п. 3.2. контракту). У межах даного Контракту у листопаді 2024 року відбулась поставка до України (тобто імпорт товару) (у межах спірних правовідносин) товар №1: Частини гальмової системи для барабанних та дискових гальм автомобілів: арт. 2101-3508180 трос ручного гальма -2000шт., арт. 2101-3508068 трос ручного гальма -500шт., арт. 2108-3508180 трос ручного гальма -1000шт., арт. 2110-3508180 трос ручного гальма -4000шт., арт. 2123-3508180 трос ручного гальма -100шт., арт. 3302-3508180 трос ручного гальма -200шт., арт. 11021-3508180 трос ручного гальма -150шт. Торговельна марка : ASTAR Країна виробництва : CN Виробник : Qinghe County Wantong Control Cable&rubber Co., Ltd; товар №3: Частини зчеплення до автомобілів: арт. 2108-1602210 трос зчеплення -200шт.. арт. 2170-1602210 трос зчеплення -300шт. Торговельна марка : ASTAR Країна виробництва : CN Виробник : Qinghe County Wantong Control Cable&rubber Co. Ltd. 28.11.2024 року ТОВ "Авто Тренд" подано до субєкта владних повноважень електронну митну декларацію №24UA807200017561U7, де вартість була визначена згідно з інвойсом № SN-882 від 20.06.2024 на загальну суму 13.799,00 доларів США. У графі 22 указаної митної декларації указана загальна сума за рахунком у - 13799,00 доларів США, а у графі 42 митної декларації товару №1 у 12580,00 доларів США, товару №3 у 955,00 доларів США. Разом із указаною митною декларацією заявником до суб`єкта владних повноважень були подані:

1. Декларацію митної вартості.

2. Пакувальний лист б\н до інвойсу.

3. Інвойс № SN-882 від 20.06.2024.

4. Коносамент 2Н241000030В від 01.10.2024.

5. Автотранспортна накладна № 0404 від 22.11.2024,

6. Сертифікат про походження товару.

7. Банківський платіжний документ № 001414823 від 18.09.2024.

8. Рахунок експедитора № 14573 від 22.11.2024.

9. Довідка експедитора № 31463 від 22.11.2024.

10. Додаткова угода від 01.11.2023.

11. Контракт з виробником № СА13032023 від 13.03.2023.

12. Додаткова угода від 13.10.2023.

13. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №ЄФ568023 від 07.02.2023.

14. Заявка від 24.09.2024 до договору про транспортне - експедиторське обслуговування. Під час вивчення цих документів відповідачем - субєктом владних повноважень виявлено, що за іншою митною декларацією рівень митної вартості на подібний (аналогічний) товар (за судженням суб`єкта владних повноважень) становить - товар №1 - 4,22дол. США за 1 кг, товар №3 - 5,77 дол. США за 1 кг, а подані до митного оформлення товару документи містять суттєві розбіжності та недоліки і не повною мірою підтверджують самостійно обчислену заявником митну вартість товару. Субєктом владних повноважень застосована процедура консультацій з приводу рівня митної вартості товару і заявнику було запропоновано додатково подати: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДГТ Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо. Декларант звернувся до митниці з листом №55 від 28.11.2024 р. з проханням дозволити митне оформлення відповідно до вимог ст. 55 МКУ. За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем 28.11.2024 прийнято рішення №UA807000/2024/000677/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС товар №1 - МД №24UA100440328041U6 від 13.09.2024р. (UA100440/2024/323041) (Товар №1), товар №3 - №24UA100230519909U2 від 01.10.2024р. (UA100230/2024/519909) (Товар №128). Рівень митної вартості встановлений товар №1 - 4,22 дол. США за 1 кг, товар №3 - 5,77 дол. США за 1 кг, а тому відповідачем було збільшено митну вартість товару №1 в сторону збільшення з 13.961,21 дол. США до 18.856,65 дол. США, товару № 3 в сторону збільшення з 1.021,02 дол. США до 1.227,86 дол. США. Підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено. 28.11.2024р. на підставі рішення про коригування митної вартості товару відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000814. Заявник виконав владні вимоги згаданих рішень субєкта владних повноважень і оформив ввезення товару за визначеним Митницею показником митної вартості товару за митною декларацією №24UА807200017611U1 від 28.11.2024 р. та додатково сплатив мито у розмірі 21.226,01 грн. та ПДВ у розмірі 46.697,22 грн. Разом 67.923,23 грн. (відповідно до гр. 47 митної декларації, СП 55). Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації відстрочення платежу до 26.02.2025 р.. За викладеними у позові твердженнями, керуючись ч.8 ст.55 Митного кодексу України, якою передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, позивач звернувся до відповідача з заявою № 23/01-2 від 23.01.2025 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару. В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз`яснення щодо складової митної вартості та наступні документи:

1. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 14979 від 29.11.2024.

2. Платіжна інструкція № 14223 від 05.12.2024.

3. Довідка експедитора № 2 від 22.01.2025. У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 31.01.2025 р. №7.14-2/15-02/13/682 про відмову в скасуванні рішення про коригування митної вартості. Окрім того, за викладеними у позові твердженнями, між ТОВ "Авто Тренд" (у якості покупця) та компанією KVR International Co., Ltd. (у якості продавця) було укладено зовнішньоекономічний контракт №RA03082022 від 03.08.2022 (далі за тестом - Контракт). Умовами контракту передбачене наступне: продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини для автомобілів на умовах FOB Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту). Ціна товару, що поставляється, встановлюється в доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит. податків, що сплачуються при вивезенні (п. 3.2. контракту). У межах даного Контракту у листопаді 2024 року відбулась поставка до України (тобто імпорт товару) (у межах спірних правовідносин) товар №1: Запасні частини до автомобілів, радіатори до системи охолодження двигуна: арт. 96554446 радіатор опалювача CHEVROLET LACETTI -200шт. арт. 11180-8101060 радіатор опалювача ВАЗ 1118, алюм. -200шт. аот. 2111-8101060 радіатор опалювача ВАЗ 2110-12. 2170-72, алюм., н/о (с 2003 г.в.) -300шт. арт. 21230-8101060 радіатор опалювача ВАЗ 2123, алюм. -100шт. арт. 21010-8101060 радіатор опалювача ВАЗ 2101-03, 2106 алюм., 250x185x65мм "узкий -400шт. арт. 96539642 радіатор опалювача CHEVROLET AVEO -100шт. арт. 96536523 радіатор CHEVROLET AVEO 1,5 МТ 480 мм основной -100шт. арт. 96433350 радіатор CHEVROLET LACETTI 1.6/1.8 MT/LDA основной -100шт. арт. 21080-1301012 радіатор ВАЗ 2108-099, 2113-15 инж./карб., алюм., основной -150шт. арт. 21230-1301012 радіатор ВАЗ 2123, алюм., основной -100шт. арт. 21700-1301012 радіатор ВАЗ 2170-72, (2110-12 с 2006 г.) алюм., основной -150шт. арт. 11020-1301012 радіатор ЗАЗ 1102, алюм., основной -100шт. Торговельна марка : ASR Країна виробництва : CN Виробник : KVR INTERNATIONAL СО.,LTD. 28.11.2024 року ТОВ "Авто Тренд" подано до субєкта владних повноважень електронну митну декларацію №24UA807200017549U0, де вартість була визначена згідно з інвойсом № UKE00420240701 від 24.09.2024 на загальну суму 23.508,00 доларів США. У графі 22 указаної митної декларації указана загальна сума за рахунком у - 23.508,00 доларів США, а у графі 42 митної декларації товару №1 у 15.710,50 доларів США. Разом із указаною митною декларацією заявником до субєкта владних повноважень подані:

1. Декларацію митної вартості.

2. Пакувальний лист б\н до інвойсу.

3. Інвойс № UKE00420240701 від 24.09.2024.

4. Коносамент ZH241000030D від 01.10.2024.

5. Автотранспортна накладна № 0202 від 22.11.2024.

6. Сертифікат про походження товару.

7. Банківський платіжний документ №81JBKL06 від 19.06.2024.

8. Банківський платіжний документ №87JBKL08 від 02.09.2024.

9. Рахунок експедитора № 14573 від 22.11.2024.

10. Довідка експедитора № 31463 від 22.11.2024.

11. Контракт з виробником № RА03082022 від 03.08.2022.

12. Додаткова угода до контракту №1 від 01.11.2023.

13. Додаткова угода від 13.10.2023.

14. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №ЄФ568023 від 07.02.2023.

15. Заявка від 24.09.2024 до договору про транспортне - експедиторське обслуговування. Під час вивчення цих документів відповідачем - субєктом владних повноважень виявлено, що за іншою митною декларацією рівень митної вартості на подібний (аналогічний) товар (за судженням суб`єкта владних повноважень) становить - товар №1 - 9.26 дол. США за 1 кг, а подані до митного оформлення товару документи містять суттєві розбіжності та недоліки і не повною мірою підтверджують самостійно обчислену заявником митну вартість товару. Субєктом владних повноважень була застосована процедура консультацій з приводу рівня митної вартості товару і заявнику було запропоновано додатково подати: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДГТ Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо. Декларант звернувся до митниці з листом №54 від 28.11.2024 р. з проханням дозволити митне оформлення відповідно до вимог ст. 55 МКУ. За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем 28.11.2024 видано рішення №UA807000/2024/000678/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС товар №1 - МД №24UA100160537740U2 від 09.09.2024р. (UA100160/2024/537740) (Товар №15). Рівень митної вартості встановлений товар №1 - 9,26 дол. США за 1 кг, а тому відповідачем було збільшено митну вартість товару №1 в сторону збільшення з 16.696,03 дол. США до 23.946,36 дол. США Підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено. 28.11.2024р. на підставі рішення про коригування митної вартості товару відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000812. Заявник виконав владні вимоги згаданих рішень субєкта владних повноважень і оформив ввезення товару за визначеним Митницею показником митної вартості товару за митною декларацією №24UА807200017610U2 від 28.11.2024 р. та додатково сплатив мито у розмірі 60.324,16 грн. (відповідно до гр. 47 митної декларації, СП 55). Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації відстрочення платежу до 26.02.2025 р.. За викладеними у позові твердженнями, керуючись ч.8 ст.55 Митного кодексу України позивач звернувся до відповідача з заявою № 23/01-1 від 23.01.2025 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару. В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз`яснення щодо складової митної вартості та наступні документи:

1. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 14979 від 29.11.2024.

2. Платіжна інструкція № 14223 від 05.12.2024.

3. Довідка експедитора № 1 від 22.01.2025.

4. Проформа інвойс № PI-S20240611UKE004-R від 11.06.2024. У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 29.01.2025 р. №7.14-2/15-02/13/632 про відмову в скасуванні рішення про коригування митної вартості. Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що владний суб`єкт при виданні оскарженого рішення не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння приватної особи кваліфікував неправильно, кола усіх юридично значимих факторів не визначив, не оцінив, до уваги не взяв, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані із змістом нормативного регламентування, ані з фактичними дійсними обставинами спірних правовідносин. Тож за наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов до переконання про те, що за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності реально вчинених оскаржених управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України слід кваліфікувати у якості недоведеного та навпаки - за правилами ч.1 ст.77 КАС України факт існування порушеного публічного права заявника слід визнати підтвердженим. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі. Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18). Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24. Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України. Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін. Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598). Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19. Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у деклараціях митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247. Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17. Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача документи, які відображені вище. При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту. У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів. Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне. Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству , колегія суддів зазначає. Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України. Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару. При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020. Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині. Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а. У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Відтак зазначені доводи представника відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача. Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17. Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача. Суд першої інстанції вірно зауважив на явній та очевидній невідповідності даних про торгову марку та виробника: - МД №24UA807200017561U7 від 28.11.2024р.: у випадку заявника - Торговельна марка : ASTAR Країна виробництва : CN Виробник : Qinghe County Wantong Control Cable&rubber Co. Ltd; за іншими митними деклараціями №24UA100440328041U6 від 13.09.2024р. (UA100440/2024/323041) (Товар №1) - не зазначено торговельну марку та виробника; №24UA100230519909U2 від 01.10.2024р. (UA100230/2024/519909) (Товар №128) - Торговельна марка : Genuine Parts Країна виробництва : CN Виробник : Engine (YL) Special Parts Servise CO., LTD; - МД №24UA807200017549U7 від 28.11.2024р.: у випадку заявника - Торговельна марка : ASR Країна виробництва : CN Виробник : KVR INTERNATIONAL СО.,LTD; за іншою митною декларацією №24UA100160537740U2 від 09.09.2024р. (UA100160/2024/537740) (Товар №15) - не зазначено торговельну марку та виробника. Окрім того, відрізняється об`єм поставки та найменування товару: у випадку заявника 1) МД №24UA807200017561U7 від 28.11.2024р. товар №1 - трос ручного гальма вага нетто 4468,40 кг, товар №3 - трос счеплення вага нетто 212,80 кг; іншою митною декларацією МД №24UA100440328041U6 від 13.09.2024р. (UA100440/2024/323041) (Товар №1) - вологомасловідділювач, кран вологовідділювача, гальмівний циліндр маса нетто 2398,40 кг, №24UA100230519909U2 від 01.10.2024р. (UA100230/2024/519909) (Товар №128) - корзина зчеплення маса нетто 220,00 кг; 2) у випадку заявника МД №24UA807200017549U7 від 28.11.2024р. - радіатор опалювача, радіатор вага нетто 2586,00 кг; іншою митною декларацією №24UA100160537740U2 від 09.09.2024р. (UA100160/2024/537740) (Товар №15) - радіатор 1461,5 кг. Відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту прийнятної подібності товару, об`єму поставки товару, відповідності даних про торговельну марку та виробника не дозволяє використовувати рівні/однакові показники митної вартості товару до цілком окремих та самостійних господарських операцій, котрі здійснюються різними суб`єктами господарювання юридичними особами приватного права за відсутності доказів доведеного в установленому законом порядку наміру на отримання безпідставної податкової вигоди за рахунок штучного заниження вартості (ціни) товару за зовнішньоекономічним договором/контрактом. Тобто, відповідач під час обчислення митної вартості товару використав відомості ВМД, за якими було здійснено імпорт іншого товару та іншого виробника, ніж у випадку заявника. За загальним правилом поставка різних товарів різних виробників об`єктивно здатна істотно вплинути на дійсну ціну товару і за відсутності здобутих суб`єктом владних повноважень доказів про протилежне здатна сформувати різну митну вартість товару. Щодо посилань митного органу на те, що були відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару, суд зазначає, наступне. Так, Верховним Судом зроблено висновок у постанові від 08.12.2022 року у справі № 420/2792/19, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів. Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 р. у справі № 810/690/17 зазначив, що посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 року у справі № 460/2674/20 щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс-лист) виробника товарів складений не для широкого кола осіб та не містить терміну дії, у зв`язку з чим витребував додаткові документи, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з оглядуна наступне: термін дії прайс-листа не є обов`язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Також, Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 року справі № 810/690/17 вказав, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс - листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. Таким чином, каталог, прайс-лист є додатковим документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. Щодо посилань митного органу в якості підстав винесення спірних рішень відсутність договір щодо морського перевезення згідно коносаменту ; банківського платіжного документу, що підтверджує факт передоплати згідно умов коносамента ; банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; рахунку на оплату транспортних послуг та подання транспортної довідки від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення CMR; договору, заявки між перевізником та експедитором; не надання будь-яких роз`яснень щодо правильності розподілу транспортних витрат: в наданому рахунок на оплату від 22.11.2024 № 14573 відсутня інформація щодо вартості винагороди експедитора за межами митної території України; - у гр. 22 CMR від 22.11.2024 №0404 відсутній підпис та штамп відправника; відсутність калькуляції транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається , що позивач ввіз на територію України з Китаю товари від чотирьох виробників в одному контейнері MSKU2366923, що підтверджує довідка про транспортно-експедиційні витрати № 31463 від 22.11.2024, надана експедитором. При митному оформлені на підтвердження транспортних витрат до кордону з Україною, які включаються у митну вартість товару, декларантом до митниці надано договір про транспортно експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023, укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Євро Форвардінг», рахунок експедитора №14573 від 22.11.2024 та довідку про транспортні витрати № 31463 від 22.11.2024. Умовами договору № ЄФ568023 від 07.02.2023 передбачено, що експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних вантажів по території України і в міжнародному сполученні (п.1.1). Експедитор зобов`язаний при необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1). Експедитор надає клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред`явлення в митні органи ( п. 2.1.6). Експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» на виконання умов договору організоване морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент №ZH241000030B від 01.10.2024 та організована доставка вантажу автомобільним транспортом до м. Харків, на підтвердження чого до митниці надано автотранспортну накладну (CMR) № 0404 від 22.11.2024. У зв`язку з тим, що позивач мав взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» до митниці надано договір, довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від експедитора. Позивач вказує , що ним не укладалося ніяких угод з перевізниками, він не є стороною в цих угодах, не здійснював оплати напряму перевізникам, тому надати до митниці документи, вказані в рішенні, не має можливості. За таких підстав, надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевих перевізників, відповідає умовам укладеного позивачем договору з експедитором та положенням митного законодавства України. Після розмитнення та доставки товару на склад, позивачем сплачено послуги експедитора та підписано акт надання послуг. На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці у рамках ч.8 ст. 55 Митного кодексу України додатково надіслано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 14979 від 29.11.2024, платіжну інструкцію № 14223 від 05.12.2024 про оплату послуг експедитора, довідку експедитора № 2 від 22.01.2025, в якій експедитор зазначив наступне: «Цією довідкою експедитор ТОВ «Євро Форвардінг» підтверджує організацію перевезення вантажу вагою 4924,10 кг. на замовлення ТОВ «Авто Тренд» за договором про транспортноекспедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023 від вантажовідправника QINGHE COUNTY WANTONG CONTROL CABLE&RUBBER CO., LTD (China) у контейнері MSKU2366923 про що було видано відповідну довідку № 31463 від 22.11.2024. Організація перевезення вказаного вантажу за межами державного кордону України включає: - міжнародне морське перевезення вантажу за маршрутом Нінгбо, Китай - Гданськ, Польща за коносаментом ZH241000030B від 01.10.2024; - міжнародне автоперевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) п/п Яготин, Україна за автотранспортною накладною CMR №0404 від 22.11.2024; - транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи, складські послуги, оформлення Т1 у порту м. Gdansk, Poland; - експедиторські послуги. Вартість транспортних послуг (в тому числі експедирування за межами державного кордону з Україною) вантажу вагою 4924,10 кг. від Qinghe County Wantong Control Cable&rubber Co., Ltd з м. Нингбо до кордону України м/п Ягодин склала 60 697,89 грн. та повністю сплачена ТОВ «Авто Тренд» 05.12.2024. Графу 22 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR заповнює відправник вантажу, у цій графі зазначаються фактичні дата та час прибуття транспортного засобу для завантаження, а також час його відправлення після завантаження. Ці записи підтверджуються підписом та печаткою відправника. Якщо контейнер із товаром завантажується в порту на автомобіль для подальшого перевезення, порт не робить відміток у графі 22 CMR. Порт виступає лише місцем завантаження/розвантаження і не є стороною, відповідальною за заповнення транспортних документів. Тому графа 22 в CMR № 0404 від 22.11.2024 не заповнена.». У рахунку і довідці вказана вартість транспортно експедиторського обслуговування за межами території України, яка була включена у митну вартість товару. Крім того, у митну вартість товару позивач включив експедиторські послуги у повному розмірі у сумі 600 грн. Стосовно відсутності калькуляції транспортних витрат, як підстави для коригування митної вартості товарів. Колегія суддів зазначає , що згідно із наказом МФУ від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» калькуляція транспортних витрат надається тільки при перевезені товару власним транспортом. В даному випадку перевезення організовано експедитором та власний транспорт позивач не використовував, таким чином, посилання у рішенні на відсутність калькуляції є необґрунтованим та безпідставним. Сума транспортних витрат до кордону з Україною підтверджена належним чином оформленими документами. Щодо відсутності супровідного документу Т1, який було оформлено згідно інформації про витрати в транспортній довідці, колегія суддів зазначає , що серед переліку документів, визначених ст. 53 Митного кодексу України, що подаються до митниці для підтвердження митної вартості товарів, транзитної митної декларації (документ Т1), не зазначено. Т1 це транзитна митна декларація, яка є митною гарантією і застосовується для товарів, що перетинають територію Євросоюзу транзитом. Під транзитною митною декларацією розуміється бланк Т1, що заповнюється на імпортні товари, що транспортуються від одного митного поста до іншого. Вони перетинають територію держави від прибуття до вибуття в незмінному вигляді, тобто, транзитом, і не потрапляють під митні збори і податки. Об`єктом декларування виступають товари, вироблені за межами ЄС, що випливають із США, Азії і митних складів Європи. Отже, вказівка на відсутність такого документа в якості обґрунтування коригування митної вартості товарів є незаконною, оскільки у позивача відсутній обов`язок надання документа Т1 до митниці. Крім того, в даному випадку її відсутність не впливає на числовий показник митної вартості товарів, а отже і на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом. Щодо посилання митного органу про відсутність у комерційному інвойсі інформації в графі «умови оплати», колегія суддів зазначає наступне. Затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. У міжнародній комерційній практиці інвойс - це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), відомості про відправника та одержувача. Комерційний інвойс складається продавцем у довільній формі. Інвойс, наданий до митниці, містить найменування товару, артикул, вартість товару за одиницю, загальну вартість товару та інше. Колегія суддів зазначає, що умови оплати узгоджені між позивачем та виробником товарів у контракті № СА13032023 від 13.03.2023, а відсутність умов оплати в інвойсі не впливає на числовий показник митної вартості товару. Щодо не заповнення декларантом графа 4 ДМВ, що суперечить вимогам наказу МІНФІНУ від 24.05.2012 №599, то колегія суддів зазначає , що таке твердження не відповідає дійсності, так як графа 4 ДМВ заповнена декларантом. Стосовно того, що банківські платіжні інструкції посилаються на інший інвойс, ніж поданий до митного оформлення. Так, на підтвердження оплати за товар до митниці надано дві платіжні інструкцій № 81JBKL06 від 19.06.2024, № 87JBKL08 від 02.09.2024, які містять посилання на проформу інвойс № PI-S20240611UKE004-R від 11.06.2024. У зв`язку з тим, що до винесення оскаржуваного рішення митний орган не звертався до декларанта з проханням надати зазначений документ, проформу інвойс № PI-S20240611UKE004-R від 11.06.2024 надіслано до митниці разом с заявою про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів після винесення рішення. Так, сума за двома оплатами складає 23 508,00 доларів США, що співпадає з проформою інвойсом, на підставі якого здійснено оплату за товар та з інвойсом № UKE00420240701 від 24.09.2024, наданим до митного оформлення, який було виписано продавцем на відвантажений товар. Щодо доводів митного органу про не подання декларантом до митного оформлення експортної митної декларації, яка мала надаватись продавцем згідно умов Контракту, колегія суддів вважає такими, що не є достатніми підставами для коригування митної вартості товару, оскільки документами, які підтверджують митну вартість товару є контракт, специфікація, інвойс, якими визначено вартість та умови його поставки а не експортна митна декларація. Колегія суддів зауважує, що ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутня митна декларація країни відправлення відсутня. В свою чергу, п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема, копію митної декларації країни відправлення. Тобто, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності. Таким чином, неподання декларантом копії експортної митної декларації не є підставою для невизнання визначеної ним митної вартості, адже ч. 2 ст. 53 МК України такий документ не віднесений до обов`язкових для подання та не впливає на митну вартість. Посилання в оскаржуваних рішеннях на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу. Щодо доводів митного органу про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн. Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов`язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою. При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини. Разом з цим, зі змісту спірних рішень вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначені у митній декларації. Слід зауважити, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості. Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митних деклараціях, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару. В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000677/2 від 28.11.2024 р та №UА807000/2024/000678/2 від 28.11.2024 р. необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові. Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова

позиція Верховного Суду буде незмінною. Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апеляційна скарга жодних доводів незгоди не містить. Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Що стосується заявленого позивачем клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., колегія суддів зазначає наступне. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17. Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України. Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17). З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Авто Тренд» та ТОВ «ЗМЗ ПС» було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024 та додаткову угоду № 28 від 17.03.2025 до нього, які є в матеріалах справи. Відповідно до умов договору №04/01-24С від 04.01.2024 ТОВ «ЗМЗ ПС» взяло на себе зобов`язання надавати позивачу професійну правову допомогу. Згідно із умовами додаткової угоди № 28 від 17.03.2025 ТОВ «ЗМЗ ПС» зобов`язується надати юридичні послуги по представництву інтересів позивача в Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді за позовом ТОВ «Авто Тренд» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Орієнтовна вартість робіт за підготовку відзиву на апеляційну скаргу складає 3 000,00 грн. (п. 3.3 договору). Представником позивача Бондаренко І.В., яка є адвокатом та директором ТОВ «ЗМЗ ПС», підготовано відзив на апеляційну скаргу. 07.07.2025 між ТОВ «Авто Тренд» та ТОВ «ЗМЗ ПС» підписано акт прийому-передачі виконаних послуг. Вартість послуг з підготовки відзиву на апеляційну скаргу склала 3000,00 грн. та оплачена позивачем 07.07.2025. Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі № 340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям. Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг (складання відзиву на апеляційну скаргу), відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, час витрачений адвокатом, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 520/6584/25 залишити без змін. Стягнути з Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (код ЄДРПОУ 38493680) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко