Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1854/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1854/20 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі ГУПФУ), у якому просила: визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ щодо нездійснення перерахунку нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно з довідкою ТУ ДСА України в Херсонській області № 334/02 від 26 лютого 2020 року про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ; зобов`язати ГУПФУ здійснити перерахунок нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки ТУ ДСА України в Херсонській області №334/02 від 26 лютого 2020 року. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 було зазначено про протиправність бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Також позивачкою було зазначено, що з 01 січня 2020 року змінились складові суддівської винагороди, а тому виникли правові підстави для проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року позов задоволено. Суд вирішив: визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ щодо нездійснення перерахунку нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 26 лютого 2020 року №334/02 про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ від 06 березня 2020 року № 13/03-16 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 26 лютого 2020 року №334/02; зобов`язати ГУПФУ здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 26 лютого 2020 року №334/02. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУПФУ подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Херсонського міського суду Херсонської області. З 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VII. Згідно довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 26 лютого 2020 року №334/02 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , станом на 18 лютого 2020 року складає 107202,00 грн. 02 березня 2020 року позивачка звернулась до ГУПФУ із заявою про перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки від 26 лютого 2020 року №334/02. Рішенням ГУПФУ від 06 березня 2020 року №13/03-16 ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку щомісячного грошового довічного утримання згідно вищезазначеної довідки. Винесення вказаного рішення та відмова в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і стало підставами для звернення з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок, який просить здійснити позивачка, обумовлений відновленням раніше порушених її прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020, тому з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Преамбулою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон, в редакції станом на час призначення позивачці довічного грошового утримання) передбачено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Зі змісту положень статті 135 Закону вбачається, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 мінімальних заробітних плат судді місцевого суду. Положеннями статті 142 Закону передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пунктами 22 та 24 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст.529; 2015 р., №№ 18-20, ст.132 із наступними змінами). До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: 1) з 1 січня 2017 року: а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) з 1 січня 2018 року: а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) з 1 січня 2019 року: а) для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 4) з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до п.25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Так, судом першої інстанції встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачці перераховувалось та виплачувалось як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно положень п.16 та 17 вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом N1402. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч.2 ст.152 Конституції України). З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон передбачає однаковий порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та не залежить від не/підтвердження таким суддею за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді). Відповідно до ч.4 ст.142 Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. З матеріалів справи вбачається, що позивачка, звертаючись до ГУПФУ за перерахунком пенсії, надала довідку ТУДСА України в Херсонській області від 26 лютого 2020 року № 334/02 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18 лютого 2020 року, яка, на думку колегії суддів та з урахуванням ч.4 ст.142 Закону і рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, є належною підставою для перерахунку позивачці з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 червня 2020 року за наслідком розгляду зразкової адміністративної справи №620/1116/20. Окремо колегія суддів зазначає, що вищевказана довідка ТУ ДСА України в Херсонській області від 26 лютого 2020 року №334/02 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці містить посилання на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, а також на ту обставину, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 107202,00 грн. саме станом на 18 лютого 2020 року, що свідчить про належність такого перерахунку з 19 лютого 2020 року (наступний день), про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції в рішенні (а.с.49). Додатково колегія суддів вважає безпідставними посилання ГУПФУ в спірному рішенні про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на відсутність у вказаному рішенні КСУ порядку його виконання, оскільки відповідний порядок вже передбачений діючим законодавством, зокрема "Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України", затвердженим постановою Правління ПФУ від 25 січня 2008 року № 3-1 та ч.4 ст.142 Закону. Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що зміни суддівської винагороди не відбулось, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки до винесення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 розмір суддівської винагороди був диференційованим в залежності від підтвердження суддею за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідності займаній посаді (у разі підтвердження відповідності займаній посаді розмір винагороди більший, ніж до того) та саме після винесення вказаного рішення розмір суддівської винагороди суддів, які не підтверджували відповідність займаній посаді, зрівнявся з суддівською винагородою суддів, що вже підтвердили таку відповідність, тобто вказаний розмір фактично підвищився, що і є підставою для перерахунку довічного грошового утримання. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.