Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 469/860/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2021 р.м. ОдесаСправа № 469/860/20 Головуючий в 1 інстанції:Тавлуя В.В. рішення суду першої інстанції прийнято у смт. Березанка 02 грудня 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., при секретарі Ісмієвій А.І. за участі: позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - інспектора роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області капрала поліції України Лампіги Віталія Анатолійовича, про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Управлінню патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3246289 від 06 жовтня 2020 року. Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2020 року задоволено адміністративний позов. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивачем порушено вимоги дорожньої розмітки 1.3 (подвійна суцільна), а тому його обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому, апелянт зазначає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено надані суб`єктом владних повноважень докази, якими зафіксовано факт порушення позивачем ПДР України. В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману скаргу у якому зазначено про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким задоволено його позовні вимоги та скасовано оскаржувану постанову поліції у зв`язку з її протиправністю. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 26 травня 2009 року ОСОБА_1 є власником пасажирського автобуса «Renault FR 1», номерний знак « НОМЕР_2 ». На підставі трудового договору від 06 квітня 2006 року позивач перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , яка здійснює підприємницьку діяльність у сфері пасажирських перевезень наземним транспортом міського та приміського сполучення. При цьому, згідно паспорту автобусного маршруту регулярних перевезень № 0558-13 від 15 квітня 2013 року, який виданого на ім`я перевізника ФОП ОСОБА_2 , підприємець здійснює пасажирські перевезення на маршруті Южне-Коблеве б/в «Зоря», кінцевою зупинкою якого є автостанція у с. Коблеве Бсрезанського району Миколаївської області. Між тим, постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3246289 від 06 жовтня 2020 року встановлено, що 06 жовтня 2020 року о 17:50 год. в с. Коблеве, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Renault FR 1», номерний знак « НОМЕР_3 », порушив вимоги дорожньої розмітки 1.3 подвійна суцільна, виїжджаючи із АС Коблеве, що є порушенням п. 8.5.1 ІІДР, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому, вказаною постановою накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 255,00 грн. Не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень належним чином не доведено факту вчинення позивачем спірного правопорушення, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1.1. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. Згідно розділу 34 Правил дорожнього руху, горизонтальна дорожня розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегією суддів встановлено, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.5.1 Правил дорожнього руху. В даному випадку, позивач керуючи належним йому транспортним засобом (пасажирським автобусом) здійснив розворот останнього, перетнувши горизонтальну дорожню розмітку 1.3. (поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху). В свою чергу, позивач заперечує факт вчинення спірного правопорушення та зазначає, що ним здійснено вимушений розворот автобусу під час виконання пасажирських перевезень з автостанції «Коблеве». При цьому, на переконання позивача, при виїзді з автостанції «Коблеве», через порушення вимог нанесення дорожньої розмітки, відсутня можливість здійснити розворот автобуса без порушення вимог Правил дорожнього руху. В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, в межах доводів та вимог скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок, що суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення, а як наслідок визнано протиправним та скасовано останнє. Між тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Так, на виконання вказаного обов`язку та з метою доведення правомірності оскаржуваного рішення суб`єктом владних повноважень надано до суду відеозапис з відеореєстратора поліцейських, з якого вбачається спірний момент перетину позивачем горизонтальної дорожньої розмітки 1.3. В даному випадку, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ч. 1.ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Так, з вищевказаних положень процесуального законодавства вбачається обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову належними доказами, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. В свою чергу, з метою встановлення всіх обставин справи та дослідження зібраних судом доказів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, колегією досліджено наданий апелянтом відеозапис. В даному випадку, зі вказаного відеозапису вбачається момент розвороту транспортного засобу позивача (пасажирський автобус) на дорозі з чотирма смугами руху зі здійсненням проїзду через горизонтальну дорожню розмітку 1.3. При цьому, зі вказаного відеозапису вбачається, що нанесена горизонтальна дорожня розмітка 1.3 у місці розвороту автобусу позивача має чітку якість. Між тим, як зазначається самим позивачем, у момент вчинення вищевказаного правопорушення він здійснював пасажирські перевезення. В свою чергу, колегія суддів вважає, що здійснення вищевказаного маневру на дорозі з чотирма смугами руху є грубим порушенням Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому, на переконання колегії суддів, вказані дії водія пасажирського автобусу не можуть бути виправданими будь-якою зручністю та доцільністю здійснення розвороту автобусу саме біля автостанції, яка є кінцевою точкою його маршруту, так як такі дії водія пасажирського автобусу несуть значну загрозу життю та здоров`ю його пасажирам та іншим учасникам дорожнього руху. В даному випадку, колегія суддів вважає, що у спірному випадку позивач мав продовжити рух у поточному напрямі та здійснити розворот свого транспортного засобу у дозволеному для цього місці. Тому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем порушено вимоги горизонтальної дорожньої розмітки, а як наслідок скоєно адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. В свою чергу, на переконання колегії суддів, є безпідставними посилання позивача на акти проведення обслідування місця вчинення спірного правопорушення органами місцевого самоврядування, так як саме такі органи мають право ініціювати перед відповідними суб`єктами владних повноважень процес зміни дорожньої розмітки у їхньому населеному пункті. При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суд першої інстанції про здійснення позивачем перетину горизонтальної дорожньої розмітки 1.11, а не розмітки 1.3, з посиланням на наданий позивачем фотознімок (а.с. 75), так як на вказаному фотознімку відсутня дорожня розмітка 1.11. В даному випадку, на фотознімку зображені лінії, які невідомим суду чином нанесено біля дорожньої розмітки 1.3 та які в своїй сукупності не відповідають вигляду дорожньої розмітки 1.11 та будь-якій іншій горизонтальній дорожній розмітці. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2020 року скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Яковлєв Судді: Ю.М. Градовський А.В. Крусян