Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 389/1927/22(2-а/389/37/22)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 389/1927/22(2-а/389/37/22) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.09.2022 року, (суддя суду першої інстанції Берднікова О.А.), прийняте в м. Знам`янка у відкритому судовому засіданні, за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції Пенкіна Максима Володимировича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 20.08.2022 року серія ЕАР №5778007 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення. Адміністративний позов обґрунтований тим, що справа про адміністративне правопорушення не може бути розглянута на місці зупинки транспортного засобу, відповідач повинен був розглянути справи в приміщенні Управління патрульної поліції з повідомленням особи, яка притягається до відповідальності. Також, позивач зазначає, що під час розгляду справи йому не було роз`яснено його права. Крім того, позивач вважає, що відповідачем у постанові не зазначено технічний засіб, на якій зроблено фіксацію адміністративного правопорушення. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.09.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи в його відсутність. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.08.2022 року посадовою особою УПП в Кіровоградській області прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5778007, відповідно до якої, 20.08.2022 року позивач, керуючи транспортним засобом перетнув дорожню розмітку 1.1 вузька суцільна лінія, чим порушив п. 8.5.1 ПДР порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки. У зв`язку з наведеним, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП. Не погодившись з постановою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дійсно допущено порушення п. 5.8.1 ПДР, а саме: порушено вимоги дорожньої розмітки, відтак відповідачем обґрунтовано прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п. 11.1 ПДР кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.. Відповідно до п. 34 ПДР, 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18 ; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15. Відповідальність за порушення вимог дорожньої розмітки та дорожніх знаків визначена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. При цьому, суд зазначає, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до ст..251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно з наданої позивачем до матеріалів справи копії постанови від 20.08.2022 року серії ЕАР №5778007, в графі 7 постанови вказано технічний засіб на який здійснено відеофіксацію правопорушення. (а.с. 11) Відповідачем до матеріалів справи додано DVD-R носій із записом з місця події, на якому чітко зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, описаного в оскаржуваній постанові, а саме порушено вимоги дорожньої розмітки 1.1 вузька суцільна лінія. Отже, матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Щодо доводів позивача стосовно порушення відповідачем порядку розгляду справи про притягнення водія до адміністративної відповідальності, а саме проведення розгляду справи за місцем події, а не за місце знаходження органу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Конституційний Суд України у пункті 2.3 мотивувальної частини вказаного рішення зазначив, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Проте, вказане Рішення Конституційного Суду України ухвалено до внесення змін до законодавства про адміністративні правопорушення Законом України від 14.07.2015 №596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», яким розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Відповідно до частин 2-4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення такого правопорушення без скаладання протоколу. Стосовно доводів позивача з приводу не вирішення клопотання позивача про отримання ним правової допомоги в порядку ст. 268 КУпАП та позбавлення позивача тим самим права на отримання правової допомоги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як видно з наявного в матеріалах справи диску із записом відеофіксації зупинки транспортного засобу за керуванням позивача, після зупинки транспортного засобу позивачеві було надано інформацію про причини зупинки автомобіля, повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, роз`яснено позивачеві його права та обов`язки як особи щодо якої розглядається справа, зокрема, повідомлено про право користуватись правовою допомогою. Однак, як видно із відповідного відеозапису позивач жодних клопотань не заявляв. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд ,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Знам`янського районного суду Кіровоградської області від 26.09.2022 року в адміністративній справі №389/1927/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук