Постанова 4855 № 640/23124/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23124/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС в м. Києві (відповідач, ГУ ДПС в м. Києві), в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032914203 від 26 квітня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032984203 від 26 квітня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032924203 від 26 квітня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення № 0032934203 від 26 квітня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032664203 від 25 квітня 2019 року; - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147 від 26 квітня 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки контролюючим органом не враховані витрати позивача, які безпосередньо впливають на визначення бази нарахування ЄСВ, а тому висновок про не нарахування та не сплату ФОП ОСОБА_1 29 920,47 грн за відповідним платежем є передчасним, а його правомірність спростовується наявними в матеріалах справи документами. Підкреслив, що рішенням № 0032934203 від 26 квітня 2019 року на суму вимоги № Ф-147 від 26 квітня 2019 року застосовано штраф у розмірі 10 % - 2992,05 грн. Зважаючи на те, що дане рішення нерозривно пов`язане з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147 від 26 квітня 2019 року, скасування останньої має наслідком усунення підстави для нарахування штрафу за п 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Зауважив, що донарахування грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 115 877,00 грн здійснено без з`ясування всіх обставин, що мають значення та є протиправним. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обгрунтовує тим, що ФОП ОСОБА_1 не було надано до перевірки жодного первинного документу на підтвердження понесених витрат за 2018 року рік, чим порушено п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що ГУ ДПС у м. Києві направило на адресу позивача запит від 08 листопада 2019 року про надання роз`яснення та підтверджуючих документів (том 1, а. с. 22- 23). Згаданий лист отримано позивачем за адресою АДРЕСА_1 - 14 січня 2019 року (том 1, а. с. 24). У відповідь ФОП ОСОБА_1 листом від 19 грудня 2018 року відхилила згаданий запит з підстав порушення п. 73.3 ст. 73 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з огляду на відсутність у запиті зазначення конкретного виявленого порушення та доказів, на підставі яких контролюючий орган дійшов відповідного висновку (том 1 а. с. 25- 28). У подальшому ГУ ДПС у м. Києві наказом № 1595 від 08 лютого 2019 року призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 по 31 грудня 2018 року, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 по 31 грудня 2018 року (том 1 а. с. 29), та виписано повідомлення від 11 лютого 2019 року про проведення відповідної перевірки (том 1 а. с. 30), яке направлено на адресу АДРЕСА_1 , про що свідчить копія поштового листа (том 1 а. с. 31). Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт перевірки від 05 березня 2019 року, в якому описані виявлені порушення стосовно справляння позивачем ПДФО, Військового збору, ЄСВ, ПДВ та стосовно своєчасності сплати єдиного податку. Згаданий акт також направлено за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить копія поштового листа (том 1, а. с. 54). На підставі виявлених в акті порушень, відповідачем складено наступні рішення: - ППР № 0032984203 від 26 квітня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 144 988,75 грн, з яких 115 991,00 грн - податкове зобов`язання, 28 997,75 грн - штрафна санкція (том 1 а. с. 55); - ППР № 0032914203 від 26 квітня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на 164 671,29 грн, з яких 131 737,03 грн - податкове зобов`язання, 32 934,26 грн - штрафна санкція (том 1 а. с. 57); - ППР № 0032924203 від 26 квітня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 13 722,50 грн, з яких 10 978,00 - податкове зобов`язання, 2744,50 - штрафна санкція (том 1 а. с. 59); - ППР № 0032664203 від 25 квітня 2019 року, яким за затримку на 1 календарний день сплати єдиного податку застосовано штраф у розмірі 2417,44 грн (том 1 а. с. 64); - вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147 від 26 квітня 2019 року, якою визначено, що заборгованість зі сплати ЄСВ становить 29 920,47 грн (том 1 а. с. 61); У подальшому, на підставі документальної позапланової перевірки від 05 березня 2019 року, якою виявлено несвоєчасне нарахування та сплати ЄСВ, контролюючим органом прийнято рішення № 0032934203 від 26 квітня 2019 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 2992,05 грн (том 1 а. с. 62). Не погоджуючись зі згаданими рішеннями ФОП ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою. На підставі встановлених вище обставин, зважаючи на доведення позивачем фактів понесених витрат, з огляду на залишення поза увагою істотних обставин зі сторони ГУ ДФС у м. Києві під час проведення перевірки, з огляду на що, судом встановлені недоліки в обгрунтуванні на користь нарахування грошових зобов`язань позивачу, звертаючи увагу на недоведеність позивачем протиправності нарахування штрафних санкцій за порушення строку сплати єдиного податку, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України). За змістом пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом; 5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених таким міжнародним договором; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. З аналізу наведених норм убачається, що однією з підстав проведення документальної перевірки є ненадання платником податків відповіді на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 днів з дати його отримання. До такого запиту застосовуються вимоги, визначені п. 73.3 ст. 73 ПК України. Як було встановлено раніше, на податкову адресу позивача направлено запит про надання інформації від 19 грудня 2018 року (том 1 а. с. 22) який отримано позивачем 14 січня 2019 року, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення (том 1 а. с. 24). За змістом запиту від 19 грудня 2018 року вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві у зв`язку з наявною інформацією, що свідчить про придбання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 у 2018 року році палива для реактивних двигунів та відповідно до зареєстрованих в державному реєстрі податкових накладних, сформовано висновок про необхідність перевірки первинних документів для встановлення реальності операцій з ТОВ «О.С.А.КАРТ». За висновком суду, даний запит містить самостійну підставу його надсилання - виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, а їх наявність пояснена відсутністю первинних документів по господарським операціям, про що свідчать зареєстровані контрагентом позивача податкові накладні. Не зважаючи на це, листом від 29 січня 2019 року позивач надав відповідь, за змістом якої відмовляється надати документи на запит від 19 грудня 2018 року, з огляду на безпідставність його надсилання (том 1 а. с. 25- 28). Згаданий лист, згідно з відміткою про отримання, поданий до ГУ ДФС у м. Києві 01 лютого 2019 року, тобто, з порушенням п`ятнадцятиденного строку з дати отримання, оскільки останнім днем було 29 січня 2019 року. Таким чином, поданий відповідачем запит від 19 грудня 2018 року містив достатні підстави для його надсилання, що виключає правомірність відмови позивача у наданні запитуваних документів, більш того, така відповідь надана з порушенням 15-денного строку, що у сукупності дає підстави для застосування пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, як підставу проведення документальної перевірки. У позовній заяві позивач зазначає, що вся супровідна документація до оскаржуваних рішень отримана нею у відповідь на адвокатський запит лише 14 листопада 2019 року. Позивачем проаналізовано інформацію на офіційному сайті «Укрпошта», за пошуком по штрихкоду з листа зазначено про відсутність даних про відправлення. Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції доводів ФОП ОСОБА_1 про відсутність зареєстрованого відправлення з офіційного сайту «Укрпошта», як доказ факту не направлення відповідачем наказу та повідомлення про проведення перевірки, оскільки така інформація не є допустимим доказом у розумінні КАС України. При цьому, на веб-сайті «Укрпошта» відомості про відправлення зберігаються протягом шести місяців. Оскільки датою відправлення на фіскальному чеку (том 1 а. с. 30) про сплату поштових послуг зазначено 11 лютого 2019 року, а позивач здійснював пошук не раніше отримання відповіді на адвокатський запит - 14 листопада 2019 року, тобто, через більше ніж півроку з дати відправлення, відсутність відомостей на веб-сайті не свідчить про порушення відповідачем порядку листування з платником податків. Окрім того, відповідачем надано копію конверту відправлення з штрих кодом (том. 2 а. с. 80), який співпадає із зазначеним на фіскальному чеку, та з проставленою відміткою про повернення. Порядок листування платників податків та контролюючих органів визначений ст. 42 ПК України. Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з п. 42.4 ст. 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". За змістом п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (п. 65.1 ст. 65 ПК України). Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем). Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 визначено АДРЕСА_2 . Згадана обставина не заперечується позивачем, у той же час, всі докази направлення наказу та повідомлення про проведення перевірки, акту перевірки та податкових повідомлень-рішень містять зазначення згаданої адреси, тобто, місцезнаходження та податкової адреси позивача. У розумінні ст. 42 ПК України, направлення контролюючим органом документів на податкову адресу є належним способом повідомлення платника податків, незалежно від того, чи отриманий такий лист або повернутий відправнику. При цьому добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 825/1109/16. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач був належним чином повідомлений як про проведення перевірки, так і про її результати. Крім того, як було вірно встановлено судом першої інстанції, документальна перевірка позивача призначена через ненадання платником податків документів на письмовий запит контролюючого органу, оформлена відповідним наказом та направлена на податкову адресу платника. Результати проведеної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 оформлені актом від 05 березня 2019 року (том 1 а. с. 31), в якому описані порушення: - несвоєчасна сплата єдиного податку; - занижено ПДФО у сумі 131 737,03 грн за 2018 року рік; - не сплачено військового збору за 2018 року рік у розмірі 10 978,09 грн; - не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2018 року рік у розмірі 29 920,47 грн; - занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 115 991,00 грн (том. 1 а. с. 50). Перевіряючи правильність нарахування витрат за 2018 року рік, контролюючий орган зазначив про відсутність документів, які б підтверджували такі у розмірі 731 872,38 грн, натомість, зроблено висновки про безпідставне віднесення згаданих сум до витрат у деклараціях. У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Абзацом першим пункту 44.6 статті 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (абзац перший - другий пункту 44.7 в редакції Закону України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII). Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК. Отже, обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Відповідно до частини 2 статті 74 КАС обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відтак, суд не може брати до уваги документи, надані платником податків на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатами перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, оскільки ці документи не відповідають вимозі щодо допустимості доказів у адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №826/13307/17. У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції повторно звертає увагу на те, що надані позивачем до суду першої інстанції документи не надавалися відповіача ні під час перевірки, ні протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Враховуючи, що позивачем не було піддтверджено витрати за 2018 року рік в сумі 731 872,38 грн. з огляду на ненадання до матеріалів справи жодних первинних документів, які у розумінні положень КАС України вважалися б належними і допустимими доказами, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість твердження суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 814/32/15. Крім того, указана вище позиція щодо недопустимості доказів сформульована Верховним Судом у постанові від 22 червня 2020 року у справі № 520/4539/19. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов Повний текст постанови складено «15» лютого 2021 року.