Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/5700/20

12.02.21 33/812/56/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «12» лютого 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючої судді Фаріонової О.М. за участю секретаря Чистої В.В. захисника Єрмакова А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює директоромКНП Миколаївської міської ради "Міська стоматологічна поліклініка", проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 439 грн 40 коп. Згідно постанови судді, 04.09.2020 головним державним інспектором Управління Держпраці у Миколаївській області Воронко Г.О., після проведення інспекційного відвідування КНП Миколаївської міської ради "Міська стоматологічна поліклініка" на предмет додержання вимог законодавства України про працю, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, перевіркою розрахунково-платіжних відомостей та платіжних доручень за період з червня 2020 року по серпень 2020 року на підприємстві встановлено, що заробітна плата виплачується з порушенням вимог ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, а саме: заробітна плата працівникам не виплачується за виконану ними роботу та з порушенням строків виплати заробітної плати. Так, заробітна плата за червень 2020 року нарахована 79 працівникам на суму 456742,66 грн., до виплати 365462,70 грн, яка виплачена 09.07.2020, згідно платіжного доручення №1, 24.07.2020, згідно платіжного доручення №202, 31.07.2020, згідно платіжного доручення №319, 31.07.2020, згідно платіжного доручення №70. Заробітна плата за липень 2020 року нарахована 77 працівникам на суму 462617,64 грн до виплати 373325,27 грн, яка виплачена 25.07.2020, згідно платіжного доручення №210, 21.08.2020, згідно платіжного доручення №331, 21.08.2020, згідно платіжного доручення №332, 21.08.2020, згідно платіжного доручення №289, 21.08.2020, згідно платіжного доручення №288, 27.08.2020, згідно платіжного доручення №298. Заробітна плата за серпень 2020 року нарахована на суму 446906,12 грн, яка виплачена 21.08.2020, згідно платіжного доручення №283, 27.08.2020, згідно платіжного доручення №302, на момент інспекційного відвідування не виплачена сума у розмірі 435740, 92 грн. Окрім того, на момент інспекційного відвідування, на підприємстві встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме: не виплата всіх сум, що належать працівникам в день звільнення. Вказане порушення встановлено вибірковою перевіркою наказів про звільнення, розрахунково-платіжних відомостей, платіжних доручень, розрахункових листів на період з червня 2020 року по серпень 2020 року відносно 8 працівників. З них відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановлено, що на момент інспекційного відвідування остаточний розрахунок не проведено; відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 встановлено порушення строків виплати звільненим працівникам розрахункових коштів, а саме: не в день звільнення. Окрім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України, на підприємстві при звільненні працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , їм не була виплачена грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, а також у зв`язку зі сплином строку притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначила, що її заперечення та докази, що надані в судове засіданні, не були зазначені судом в постанові, так само не було вказано мотивування, чому ці заперечення та докази були відхилені судом. Пояснює, що вона приступила до виконання обов`язків директора КНП ММР «МСП» із 01.06.2020. Порушення строків виплати заробітної плати були здійснені у зв`язку із тим, що в результаті переходу на нову форму фінансування КНП ММР «МСП» Національною службою здоров`я України, виникла ситуація, пов`язана із недофінансуванням підприємства. Зазначила, що у зв`язку із необхідністю погашенням залишку заборгованості по заробітній платі, яка виникла за травень 2020 року та відсутності на розрахунковому рахунку підприємства у червні-серпні 2020 року необхідної суми грошових коштів для оплати праці трудового колективу, виплата заробітної плати за червень - серпень 2020 року здійснювалась частинами (в міру надходження грошових коштів) із порушенням строків встановлених законодавством. Вказала, що вона, як посадова особа КНП ММР «МСП» неодноразово, в тому числі письмово, зверталось до Миколаївського міського голови, а також до Управління охорони здоров`я Миколаївської міської ради, де повідомляла про зростання заборгованості по заробітній платі та просила сприяння у вирішенні вказаного питання. Але виділена Миколаївської міською радою сума коштів була здійснена лише у вересні 2020 року і не дозволила погасити заборгованості по заробітній платі в повному обсязі. Тому вважає, що заробітна плата працівникам не виплачувалася за виконану ними роботу та з порушенням строків виплати заробітної плати, не з її вини. Апелянт не погоджується із наявністю в її діях складу адміністративного правопорушення в частині порушення вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України щодо невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 . Зазначила, що під час перевірки підприємство надала пояснення, в яких звернуло увагу на те, що ці працівники були переведені до Міської дитячої стоматологічної поліклініки (правонаступником якої є КНП ММР «МСП») і на момент переводу мали невикористані відпустки за відповідний робочий період тривалістю 34, 50 та 50 днів відповідно. Вказані дні відпусток збережені за працівниками за їх бажанням. Також звертає увагу, що інспектор не встановив юридичну особу, яка мала виплачувати суми компенсації, а в протоколі не зазначено, в чому саме полягає порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП України, тобто не зазначено, за який період, яку суму та на якій підставі КНП ММР «Миколаївська стоматологічна поліклініка» мала сплатити звільненим працівникам ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані ними дні щорічної відпустки, які виникли за період роботи на іншому підприємстві. Також, на думку апелянта, оскільки постанова від 12.10.2020 була винесена до ЄДРСР лише 11.01.2021 р., то вона була підписана і виготовлена в цей день, тобто після сплину чотирьох місяців із моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення №МК14751/1554/АВ/П/ПТ від 04.09.2020, що є окремою підставою для закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши пояснення захисника Єрмакова А.М. на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Висновки судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, є неправильними. Суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, допустив неповноту та однобічність, фактично не дослідив наявні у справі докази та заперечення ОСОБА_1 до акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю, складеному 04.09.2020 головним державним інспектором відділу з питань додержання вимог законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Миколаївській області Воронко Г.О. В обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП, суд послався на протокол про адміністративне правопорушення №МК14751/1554/АВ/П/ПТ від 04.09.2020, копію акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №МК14751/1554/АВ від 04.09.2020 та інші письмові матеріали справи. При цьому, суддя не надав належної оцінки запереченням ОСОБА_1 на акт інспекційного відвідування та протокол про адміністративне правопорушення, не дослідив надані нею докази. Стаття 41 ч. 1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України"Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю. Отже, диспозиція ст. 41 КУпАП є бланкетною, оскільки відсилає до законодавства про працю та про охорону праці. Тому при визначенні складу цього адміністративного правопорушення, є необхідним посилання на конкретні дії, які б свідчили про порушення встановленого законом порядку порушення вимог законодавства в галузі охорони праці. В протоколі про адміністративне правопорушення №МК14751/1554/АВ/П/ПТ від 04.09.2020 міститься посилання на порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, а саме: заробітна плата працівникам не виплачується за виконану ними роботу та з порушенням строків виплати заробітної плати; вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП, а саме: не виплата всіх сум, що належить працівникам в день звільнення; вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України, а саме: при звільненні працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 їм не була виплачена грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки. Суддя вважав доведеною вину ОСОБА_1 в порушенні зазначених вимог закону про працю, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП. Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками судді, з огляду на наступне. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, перевіркою розрахунково-платіжних відомостей та платіжних доручень за період з червня 2020 року по серпень 2020 року на підприємстві встановлено, що заробітна плата виплачується з порушенням вимог ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, а саме: заробітна плата працівникам не виплачується за виконану ними роботу та з порушенням строків виплати заробітної плати. аробітна плата за червень 2020 року нарахована 79 працівникам на суму 456742,66 грн., до виплати 365462,70 грн., яка виплачена 09.07.2020, згідно платіжного доручення №1, 24.07.2020, згідно платіжного доручення №202, 31.07.2020, згідно платіжного доручення №319, 31.07.2020, згідно платіжного доручення №70. Заробітна плата за липень 2020 року нарахована 77 працівникам на суму 462617,64 грн. до виплати 373325,27 грн., яка виплачена 25.07.2020, згідно платіжного доручення №210, 21.08.2020, згідно платіжного доручення №331, 21.08.2020, згідно платіжного доручення №332, 21.08.2020, згідно платіжного доручення №289, 21.08.2020, згідно платіжного доручення №288, 27.08.2020, згідно платіжного доручення №298. Заробітна плата за серпень 2020 року нарахована на суму 446906,12 грн., яка виплачена 21.08.2020, згідно платіжного доручення №283, 27.08.2020, згідно платіжного доручення №302, на момент інспекційного відвідування не виплачена сума у розмірі 435740, 92 грн. Окрім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме: не виплата всіх сум, що належать працівникам в день звільнення. Вказане порушення встановлено вибірковою перевіркою наказів про звільнення, розрахунково-платіжних відомостей, платіжних доручень, розрахункових листів на період з червня 2020 року по серпень 2020 року відносно 8 працівників. З них відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановлено, що на момент інспекційного відвідування остаточний розрахунок не проведено; відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 встановлено порушення строків виплати звільненим працівникам розрахункових коштів, а саме: не в день звільнення. Як слідує з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора КНП ММР «МСП» із 01.06.2020. З доводів слідує, що ОСОБА_1 допустила порушення строків виплати заробітної плати у зв`язку із тим, що в результаті переходу на нову форму фінансування КНП ММР «МСП» Національною службою здоров`я України, виникла ситуація пов`язана із недофінансуванням підприємства. Відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, який був укладений КНП ММР «МСП» (а.с. 31-40), суми коштів, виділення яких передбачені для обслуговування населення за програмою, є недостатніми та не покривають витрат на оплату праці персоналу поліклініки, не кажучи про витрати необхідні для закупівлі медикаментів, матеріалів та експлуатації майна. У зв`язку із необхідністю погашенням залишку заборгованості по заробітній платі, яка виникла за травень 2020 р. та відсутності на розрахунковому рахунку підприємства у червні-серпні 2020 р. необхідної суми грошових коштів для оплати праці трудового колективу, виплата заробітної плати за червень - серпень 2020 р. здійснювалась частинами (в міру надходження грошових коштів) із порушенням строків встановлених законодавством. Суддя не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 , як посадова особа КНП ММР «МСП», в червні 2020 року зверталася до Миколаївського міського голови, а також до Управління охорони здоров`я Миколаївської міської (а.с. 43-45), де повідомляла про зростання заборгованості по заробітній платі та просила сприянню у вирішенні вказаного питання. Отже, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі виконала дії, необхідні для виплати заробітної плати, яка була нарахована, але ж не виплачена у зв`язку із недостатнім фінансуванням. За такого, ОСОБА_1 , як керівник підприємства, мала змогу виконати обов`язок щодо своєчасної виплати заробітної плати, в тому числі, щодо повного розрахунку із працівниками в момент звільнення, лише у разі своєчасного та належного фінансування, а також наявності коштів на розрахунковому рахунку. Окрім того, апеляційний суд також не погоджується з висновками судді щодо порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України, відповідно до якої при звільнені працівників, зокрема, ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , їм не виплачена грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, з огляду на таке. Визначення в п. 4 акту перевірки № МК14751/1554/АВ від 04.09.2020, п. 4 Припису про усунення виявлених порушень МК1475/1554/АВ/П від 04.09.2020, зобов`язання виплати звільненим із підприємства особам, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 грошової компенсації за всі невикористані ними дні щорічної відпуски (в тому числі за період в який вказані особи не працювали на КНП ММР «МСП» або на підприємстві правонаступником прав та обов`язків, якого є КНП ММР «МСП»), відповідно і зазначення в протоколі про порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 83 КЗпП України, є помилковим. Як слідує з пояснень від 03.09.2020 вих. № 179/03-12, відповідно до відповіді КНП ММР «Міська дитяча лікарня №2» від 26.06.2020 вих. № 467/6.2-2/10, працівники ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 були переведені до Міської дитячої стоматологічної поліклініки (правонаступником якої є КНП ММР «МСП») 01.01.2012 і на момент переводу мали невикористані в Централізованій бухгалтерії № 6 відпустки за відповідний робочий період тривалістю 34, 50 та 50 днів відповідно. Вказані дні відпусток були збережені за працівниками за їх бажанням, що підтверджується довідками від 29.05.2020 та 26.06.2020 (а.с. 15-17). Згідно вимог ч. 3 ст. 83 КЗпП України (аналогічна норма викладена і в ст. 24 ЗУ «Про відпустки»), передбачає, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, грошова компенсація за невикористані ними дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник. При цьому, перерахування коштів на підприємство, на яке були переведені зазначені особи в якості компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку працівників не проводилось. Сплата податків (ПДФО) та ССВ утримані/нараховані на суми компенсації невикористаних щорічних відпусток під час звільнення працівників не здійснювалось. Отже, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 83 КЗпП України та враховуючи те, що перерахування коштів на підприємство, на яке були переведені вказані особи в якості компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку вказаних працівників не проводилось, у КНП ММР «Миколаївська стоматологічна поліклініка», не виникло обов`язку здійснювати виплату компенсації за невикористані щорічні та додаткову відпустки, які виникли за період роботи на іншому підприємстві. Проте, інспектор під час проведення перевірки порушення трудового законодавства, не встановив юридичну особу, яка мала виплачувати суми компенсації звільненим працівникам, зокрема, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , а в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, за який період, яку суму та на якій підставі КНП ММР «Миколаївська стоматологічна поліклініка», з урахуванням дії ч. 3 ст. 83 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про відпустки», мала сплатити вищевказаним звільненим працівникам грошову компенсацію за невикористані ними дні щорічної відпустки, які виникли за період роботи на іншому підприємстві. Тобто, суть правопорушення викладена не конкретно. Окрім того, з досліджених апеляційним судом доказів вбачається, що згідно довідки про остаточний розрахунок зі звільненими працівниками за період з червня 2020 року по серпень 2020 року, суми компенсації за невикористану основну та додаткові відпустки на КНП ММР «Миколаївська стоматологічна поліклініка» були здійснені в повному обсязі (а.с. 8). Отже, ОСОБА_1 не порушила вимоги вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України щодо невиплати грошової компенсації працівникам за всі невикористані ними дні щорічної відпустки. З огляду на наведене, постанова судді підлягає скасуванню, а справа закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Фаріонова