Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/4298/20

23.09.20 33/812/291/20 Справа № 490/4298/20 Провадження № 33/812/291/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 вересня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць В.В. із секретарем судового засідання Пшеняк М.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2020 року, якою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, 07 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол, з якого вбачається, що той 07 липня 2020 року о 16 год. 45 хв. в м. Миколаєві, по пр. Центральний, 74-А, керуючи транспортним засобом «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на транспортний засіб Skoda Roomstar, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася по пр. Центральному від вул. Соборна в напрямку вул.Декабристів, чим порушив п.п. 2.3 Б, 10.9 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340грн. Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2020 року та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції порушив його право на безпосередню участь у судовому засіданні, оскільки не впевнився у належному повідомленні про день та час розгляду справи, у зв`язку з чим не надав можливості висловити свої пояснення в межах справи та надати будь-які докази. Окрім того вказує, що суд не прийняв до уваги всі обставини, що мали місце під час ДТП. Так він 07 липня 2020 року о 16:45 год. біля ресторану «Вареники» у м. Миколаїв на пр-ті Центральному мав намір здійснити виїзд з місця стоянки, переконавшись що руху його автомобіля нічого не перешкоджає хотів розпочати рух, але відразу відчув удар в задню частину свого автомобіля. Зіткнення здійснив автомобіль Skoda Roomstar під керуванням ОСОБА_2 . Після зіткнення водій Skoda Roomstar не зупинилася на місці виникнення ДТП та продовжила рух зупинившись в іншому місці, що є грубим порушенням п.п. «а», «в» п. 2.10 ПДР. Всупереч вимогам п 1 Розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі місце ДТП не огороджували, в схему ДТП внесені відомості про пошкодження транспортного засобу, які не співпадають з фактичними обставинами та місцем дотику автомобілів. Не зважаючи на пояснення, що на момент зіткнення він не здійснював рух, а залишався на місці, співробітник поліції прийняв до уваги лише пояснення водія ОСОБА_2 . Також, за твердженням апелянта, працівник поліції особисто допомагав ОСОБА_2 писати пояснення, що на думку ОСОБА_1 , свідчить про особисту зацікавленість поліцейського у вирішенні спору на користь водія автомобіля Skoda Roomstar. Також апелянт вказував, що в протоколі не зазначено суть адміністративного правопорушення, що призвело до невірного зазначення працівником поліції характеру ДТП, а саме, наїзду на автомобіль який рухається. На думку ОСОБА_1 , для повного та всебічного встановлення обставин скоєння ДТП працівник поліції повинен був призначити трасологічне дослідження щодо пошкоджень автомобілів та для встановлення факту руху автомобілів та напрямків такого руху у разі його здійснення, провести ретельну перевірку в тому числі доводів учасників ДТП, виявити можливі джерела відеозаписів місця пригоди і вилучити ці записи, що здійснено не було, а суд при винесенні оскаржуваної постанови не звернув увагу на відсутність доказів у справі. Поліцейський склав протокол спираючись лише на показання ОСОБА_2 , керувався лише припущеннями та внутрішніми переконаннями, що порушує принцип об`єктивності та неупередженості та є недопустимим в розумінні чинного законодавства, між тим, з доводами і фактами, які були викладені в протоколі, він не погоджувався, про що зазначив у письмових поясненнях, які надав працівникам поліції. Крім того, поліцейським були проігноровані його вимоги, щодо проведення огляду водія Skoda Roomstar на стан сп`яніння. Також апелянт посилався на те, що висновком експертного дослідження № 44 від 04 серпня 2020 року, проведеного судовим експертом Давидовичем О.О., спростовано обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та у схемі ДТП. Так, при перенесенні розмірів «прив`язки» транспортних засобів, які зафіксували патрульні поліцейські при оформленні ДТП на масштабну схему, експертним шляхом було встановлено, що зафіксовані розміри не відповідають дійсним (що є на фотозображенні з місця ДТП), оскільки, якщо автомобіль «МАЗДА 3», д.н.з. НОМЕР_1 розташувати навіть паралельно дорозі, то розмір прив`язки його лівого переднього колеса (3,50м), виходить за межі ширини автомобіля, що детально вказано на масштабній схемі й відповідно, при подальшому дослідженні приймати схему, складену патрульними поліцейськими при оформленні ДТП, не представляється можливим по причині її технічної неспроможності, а тому виходячи із заяви та з наданих пояснень, що автомобіль «МАЗДА 3» в момент зіткнення знаходився в нерухомому стані, то в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «МАЗДА 3» ОСОБА_1 вимогами Правил дорожнього руху не регламентувались; Експертом також встановлено, що виходячи із наданих обставин вищенаведене дає підстави дійти до висновку про відсутність у водія автомобіля «МАЗДА 3» ОСОБА_1 технічної можливості своїми односторонніми діями запобігти зіткненню із автомобілем «ШКОДА РОМСТЕР. Крім того, за висновком експерта з урахуванням заданих обставин даної ДТП водій ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці під час руху керованого нею автомобіля марки «ШКОДА РОМСТЕР», повинна була дотримуватись безпечного інтервалу, який би виключав зіткнення з нерухомим автомобілем «МАЗДА 3» при його об`їзді, тобто керуватися передбаченими вимогами п. 1.5, п. 2.3 (підпункт «д»), п.13.3 Правил дорожнього руху України, та, виконуючи вимоги п. 1.5, п. 2.3 (підпункт «д»), п. 13.3 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «МАЗДА 3», який рухався в попутному напрямку зліва. Як зазначав апелянт, відповідно до експертного дослідження № 44 від 04 серпня 2020 року саме порушення водієм автомобіля «ШКОДА РОМСТЕР» Правил дорожнього руху України знаходилися в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП, тоді як в діях водія автомобіля «МАЗДА 3» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП, не вбачається. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 вважав, що зібрані працівниками поліції докази вчинення ним адміністративного правопорушення не є належними, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення потерпілої ОСОБА_2 , яка вважала апеляційну скаргу безпідставною, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення. Проте суд першої інстанції даних вимог закону не дотримався. Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до адміністративної відповідальності, переконливими доказами, які б не викликали обґрунтованих сумнівів у доведеності вини цієї особи в порушенні вимог п.п. 2.3 Б, 10.9 Правил дорожнього руху України, не підтверджено. Пунктом 2.3. «б» Правил дорожнього руху України встановлений обов`язок водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; Пунктом 10.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998). Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину). Системний аналіз положень ст. 124 КУпАП, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням. При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції). Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП). Вимоги до протоколу про адміністративне порушення, порядок його складання викладені у статтях 254, 256 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі Інструкція № 1376), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395). З оскаржуваної постанови вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 сформовано лише на даних, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП та поясненнях водія ОСОБА_2 , тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність правопорушення, зокрема показань свідків, фото або відеофіксації тощо. При цьому судом не надано ніякої оцінки тому факту, що ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення зазначав, що категорично не згоден ні з протоколом, ні зі схемою ДТП. Крім того, свої заперечення ОСОБА_1 виклав у письмових поясненнях, прикладених до протоколу. Згідно протоколу БД 416846 від 07 липня 2020 року, водій ОСОБА_1 07 липня 2020 року о 16 год. 45 хв. в м. Миколаєві, по пр. Центральний, 74-А, керуючи транспортним засобом «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 рухаючись заднім ходом, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на транспортний засіб Skoda Roomstar державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася по пр. Центральному від вул. Соборна в напрямку вул. Декабристів, чим порушив п.п. 2.3 Б, 10.9 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Згідно пояснень ОСОБА_2 , відібраними під час складання адміністративних матеріалів, вона 07 липня 2020 року рухалась по пр. Центральному від вул. Соборної до вул. Декабристів в правому крайньому ряді, біля будинку по пр. Центральному, 74 а, навпроти кафе «Вареники», відчула удар в праву задню частину автомобіля, здійснила аварійну зупинку. Із автомобіля «MAZDA 3», який знаходився в безпосередній близості до її автомобіля, вийшов водій. При огляді транспортних засобів були помітні характерні сліди контакту автомобілів. В усній формі водій «MAZDA 3», свою вину в ДТП не заперечував і запропонував їхати в парковочний карман вирішити це питання без виклику поліції, відшкодувавши їй збитки. Але залишив місце ДТП та почав заперечувати свою вину та відмовився відшкодовувати збитки. Також вказала, що водій «MAZDA 3», вів себе агресивно, розмахував руками, побоюючись за своє здоров`я та своєї дитини вона викликала працівників поліції, та не дивлячись на її заперечення водій «MAZDA 3» намагався знищити сліди контакту автомобілів. Згідно пояснень ОСОБА_1 , відібраними під час складання адміністративних матеріалів, він 07 липня 2020 року 0 16:45 год. знаходився в м. Миколаїв на пр. Центральному, 74-А біля кафе «Вареники», його автомобіль «MAZDA 3» був припаркований в установленому для цього місці, біля 16:45 год. він хотів виїхати із місця стоянки і його задня частина трішки вийшла на траєкторію руху (уздовж дороги за його спиною і площиною його транспортного засобу стояли інші транспортні засоби). Вказав, що упевнившись в безпеці здійснюваного маневру, він стояв на місці стоянки і в цей момент в задню частину його автомобіля (який не рухався) здійснив наїзд автомобіль Skoda Roomstar. Після зіткнення водій Skoda Roomstar не зупинився, а переставив своє авто в місце стоянки по ходу руху на відстані 3-5 м. На його транспортному засобі була пошкоджена задня частина (верхнього) бампера справа. На транспортному засобі Skoda Roomstar видимих пошкоджень майже не спостерігалося, лакофарбове покриття не пошкоджено, вм`ятин не було. Після того, що сталося у нього почали вимагати грошові кошти в розмірі 100 доларів США за нібито нанесені пошкодження. Він наполягав на виклику поліції. Патруль з`явився близько 17:30 год. Після короткого допиту його та іншої сторони йому було запропоновано вирішити питання з водієм Skoda Roomstar на місці без складання документів факту ДТП. На його вимоги щодо складання схеми ДТП була отримана відмова. Місце ДТП не огороджували. Капрал поліції під диктовку складав з іншим водієм пояснення, які виключали його вину. Після складання схеми він побачив, що вона складена неправильно, в офіційний документ внесені завідома неправдиві дані про місце ДТП, не відображено що водій Skoda Roomstar спеціально переставив свій транспортний засіб з місця ДТП. Також він вимагав, щоб водій Skoda Roomstar та він особисто пройшли медичне освідчення, так як у водія Skoda Roomstar були ознаки алкогольного сп`яніння. Також в схему внесені пошкодження транспортного засобу Skoda Roomstar які по механізму ДТП не співпадають з місцем контакту. Його прохання щодо деталізації та фіксації пошкоджень ігнорували. При прочитанні капралом ОСОБА_3 його прав і обов`язків він ( ОСОБА_1 ) заявив клопотання під відеозапис про складання другої схеми ДТП і відсторонення капрала ОСОБА_4 , так як він ( ОСОБА_1 ) на 102 зробив заяву в порядку ст. 214 КПК України про вчинення правопорушення і він ( ОСОБА_4 ) не міг складати дані документи. Всі його вимоги ігнорувались. Схема ДТП складена так, що не відображає дійсну ДТП. По приїзду наряду поліції його відразу визнали винним без наданих пояснень і до складання схеми. Проте, суд першої інстанції не дослідив зазначені ОСОБА_1 , обставини та не спростував його доводи. Частиною 2 ст. 251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Між тим, за наявності розбіжностей в поясненнях учасників ДТП, в порушення вимог пункту 1 Розділу ІІ, пункту 1 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі до протоколу не були долучені письмові пояснення свідків правопорушення, показання засобів фото- або відеоспостереження, не було проведено огляд учасників ДТП на стан сп`яніння, на чому наполягав ОСОБА_1 . Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_5 , про якого було зазначено у письмових поясненнях ОСОБА_2 працівникам поліції , також не підтвердив, чи рухався автомобіль «MAZDA 3» під час ДТП, чи стояв на місці, оскільки пояснив, що не бачив самого моменту зіткнення транспортних засобів, оскільки, коли він проїзжав поруч, то відстань між автомобілем Skoda Roomstar та автомобілем «MAZDA 3» складала близько 4 метрів. За таких обставин, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції при розгляді справи було застосовано спрощений підхід та порушено принцип всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки вирішуючи справу у межах наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності підстав вважати доведеним порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 Б, 10.9 Правил дорожнього руху України. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у справі доказів не підтверджує, що ОСОБА_1 порушив вищезазначених пунктів ПДР України і в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.В. Коломієць