Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/8549/20

09.02.21 33/812/48/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «09» лютого 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючої судді Фаріонової О.М. за участю секретаря Чистої В.В. особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка працює директором магазину «Arber», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно постанови судді, 21 листопада 2020 року о 17 год. 14 хв., ОСОБА_1 , будучи директором магазину «Arber», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Шевченка, 64-А/10, не припинила роботу вказаного закладу та здійснювала прийом відвідувачів, чим порушила вимоги п.п. 4 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №

641. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Апелянт не погоджується з оскаржуваною постановою. Вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає неправильними висновки судді про те, що магазин не мав права видавати інтернет замовлення на винос, оскільки згідно п.п. 1 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, вказана норма діє лише для суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо). Зазначила, що зі змісту п.п. 1 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 вбачається, що забороняється приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім торговельної діяльності із здійснення адресної доставки замовлень, про що також було зазначено у постанові. Також вважає, що постанова підлягає скасуванню у зв`язку зі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки відповідно до пункту 1 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236, втратили чинність пункти 10, 15, 17464 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Зазначила, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд встановив наступне. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці вимоги закону під час винесення постанови суддею не дотримані. Притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суддя зазначив, що її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, серії ВАБ № 197921 від 22.11.2020; поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких у магазині знаходився один чоловік, який приміряв товар за інтернет-замовленням; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким зафіксовано факт здійснення приймання відвідувачів в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". З цими висновками апеляційний суд не погоджується, з огляду на таке. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 21 листопада 2020 року ОСОБА_1 , будучи директором магазину «Arber», , не припинила роботу вказаного закладу та здійснювала прийом відвідувачів, чим порушила вимоги п. п. 4 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №

641. Диспозиція ст. 44-3 КУпАП (в редакції Закону № 530-IX від 17.03.2020) передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. В даному випадку, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. п. 4 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» додатково до обмежень, передбачених п. 10 цієї постанови, якою передбачено, що в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 року до 30 листопада 2020 року забороняється, у тому числі, приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім торгівлі продуктами харчування на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами; провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв`язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень. Апеляційний суд не погоджується з висновками судді про те, що торгівельна діяльність з адресної доставки замовлення поширюється лише для суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), що не відповідає вимогам, визначеним у п. п. 4 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020. Як слідує з пояснень ОСОБА_1 , вона працює директором магазину «Arber», та 21.11.2020 вона здійснювала лише видачу інтернет-замовлень, та близько 18:00 год, під час перевірки працівниками поліції, у приміщенні магазину знаходився лише один чоловік, який приміряв товар за інтернет- замовленням. Зазначені пояснення ОСОБА_1 підтверджуються наявним в матеріалах справи товарним чеком №РУ-26877 від 16.11.2020, згідно якого було сплачено інтернет-замовлення за куртку на суму 1499 грн. Тобто, інтернет замовлення було здійснено заздалегідь. Окрім того, зазначено спосіб доставки: самовивіз. Надані ОСОБА_1 пояснення узгоджуються з даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, з якого слідує, що 21.11.2020 магазин «Arber» був зачинений. ОСОБА_1 відчинила двері магазину за вимогою працівника поліції. В магазині знаходились дві особи, а саме: ОСОБА_1 та покупець, який приміряв куртку. При цьому, обидва були в масках. Більше відвідувачів в магазині не було, двері магазину були зачинені на замок. Тобто, є доведеними пояснення ОСОБА_1 , що вона лише видала інтернет замовлення, яке сплачено заздалегідь, і що магазин не працював. На зазначені обставини суддя під час розгляду справи уваги не звернув, дослідив матеріали справи неповно та не всебічно, що потягло за собою прийняття необґрунтованого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не порушила вимоги п. п. 4 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, як про це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки зазначений пункт передбачає заборону приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень, що, в свою чергу, поширюється на будь-яку торгівельну діяльність, а не лише на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), як про це помилково зазначив суддя у постанові. Заборони на здійснення торговельної діяльності із здійснення адресної доставки замовлення зазначеною Постановою КМУ не було. Таким чином, у ході дослідження доказів, виникли обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 за обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З огляду на наведене, постанова судді про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Фаріонова