Постанова Донецький апеляційний суд № 235/3770/20

Єдиний унікальний номер 235/3770/20 Номер провадження 22-ц/804/171/21 Головуючий у 1-ій інстанції Бородавка К.П. Єдиний унікальний номер 235/3770/20 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/171/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2020 року цивільну справу № 235/3770/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди (головуючий у 1 інстанції суддя Бородавка К.П., повний текст рішення складено 30 вересня 2020 року), В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року позивач звернувся з позовом до ТОВ «Шахтобудівельна компанія», в обґрунтування якого зазначив, що з 01.07.2016 року по 11.07.2019 року він перебував в трудових відносинах з відповідачем та обіймав посаду прохідника 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах. Звільнений 10.07.2019 року за станом здоров`я на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України. Під час роботи на підприємстві відповідача в шкідливих умовах обумовленим впливом шкідливого фактору (важкість праці, пил фіброгенної дії) отримав професійні захворювання (хронічна попереково-крижова радикулопатія, хронічний бронхіт, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість) внаслідок яких висновком профпатологічної медико-соціальної експертної комісії м.Краматорськ від 18.02.02.2020 року йому було вперше встановлено 65 % втрати професійної працездатності у сукупності та третя група інвалідності, безстроково. У зв`язку з чим просив стягнути на його користь моральну шкоду завдану пошкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків у розмірі 106470 грн. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2020 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 32000 грн. у відшкодуванні моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено та вирішено питання про судові витрати. Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме у розмірі 8517,60 грн. В обґрунтування доводів зазначає, що позивач працював в шкідливих умовах на різних гірничих підприємствах, з яких на підприємстві відповідача під впливом шкідливих умов лише 3 роки (551 зміну). Професійне захворювання виникло у позивача ще до початку його роботи у відповідача. Проте при визначенні розміру відшкодування судом першої інстанції не врахував роботу позивача у шкідливих умовах на інших підприємствах та нетривалий час роботи позивача на підприємстві відповідача і ступень їх вини. Вважають, що сума відшкодування моральної шкоди з урахуванням часу відпрацьованого позивачем саме на їх підприємстві, повинна складати 8517 грн. Наполягає, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди саме з вини відповідача. Протиправних дій відносно позивача, які б знаходились у причинному зв`язку з профзахворюванням, відповідач не вчиняв; висновок МСЕК не є належним доказом спричинення моральної шкоди. Водночас позивач сам сприяв розвиненню свого професійного захворювання. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не зазначено, чи зазначена сума, яка підлягає стягненню, вже після вирахування податків, чи ні. Позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначив, що до 2017 року звернень за медичною допомогою у позивача не було. Період виникнення професійного захворювання повністю припадає на період роботи у відповідача. Діями апелянта, що не забезпечив безпечні умови праці, була заподіяна моральна шкода Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується трудових відносин, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Позивачем рішення суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, не оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку. Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з 01.07.2016 року на посаді проходчика 5 розряду с повним робочим днем на підземних роботах. 11.07.2019 року позивача було звільнено за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання від 13.12.2019 року №3168, складеного відносно позивача (місце останньої роботи: ТОВ «Шахтобудівельна компанія»), у останнього встановлені такі професійні захворювання: хронічний бронхіт II ст., ф. затихаючого загострення: прикореневий, нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І - II (першого - другого) ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією В. Є. Остапкович і Н. І. Пономарьової; хронічна попереково - крижова радикулопатія Б5, Б1 праворуч у стадії неповної ремісії з помірними статико - динамічними порушеннями, м`язево тонічним і больовим синдромами. Обґрунтування діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння): підставою для встановлення професійної етіології хронічних бронхіту, двобічної сенсоневральної приглухуватості га радикулопатії послужили: клініко - діагностичні дані; проф. маршрут - більше 30 року підземного стажу в умовах впливу значно підвищених концентрацій пилу (243.7 - 600 мг/мЗ при ГДК - 2 мг м3 протягом 95% зміни); виробничого шуму, що перевищував ГДР (85 - 93 дБА при ГДР - 80 дБА) фізичних перенавантажень; робочої пози, що перевищувала норму, за даними інф. довідки про умови праці від 22.11.2019; динаміка та перебіг захворювань, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах. Протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних і подразнюючих речовин, дискомфортного мікроклімату, шуму, фізичних перенавантажень. Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 від 18.12.2019 року позивач проходив лікування та обстеження у Клініці професійних захворювань ДП «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук» з 25.11.2019 року по 18.12.2019 року. Діагноз: хронічний бронхіт II ст., ф. затихаючого загострення: прикореневий, нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І - II (першого - другого) ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією В. Є. Остапкович і Н. І. Пономарьової; хронічна попереково - крижова радикулопатія L5, S1 праворуч у стадії неповної ремісії з помірними статико - динамічними порушеннями, м`язево тонічним і больовим синдромами. Згідно із Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за Формою П-4, складеного 09.01.2020 року підтверджується, що хронічне професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії. За п. 15 вказаного Акту раніше хронічних професійних захворювань виявлено не було; загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 30 років 06 місяців 05 днів. За п.18 Акту причиною виникнення захворювання є: - пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксину від 10% до 70%- фактична величина 243,7мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3; - тривалість дії упродовж зміни - 95% зміни; - важкість праці; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 148,9 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 97,5 Вт при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг; - робоча поза в нахиленому положенні до 30°-29% часу зміни при нормативному значенні 25% зміни. Нахили корпусу 175 разів за зміну, при нормативному значенні 100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму 93дБА, при нормативному значенні 80дБА. З довідки МСЕК серія 12 ААА № 088061 від 18.02.2020 року убачається, що ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності з 18.02.2020 року у зв`язку з професійними захворюваннями та зазначено про 65% втрати працездатності, у сукупності безстроково. За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ушкодження здоров`я та втрати професійної працездатності позивачу завдано моральну шкоду, обов`язок по відшкодування якої, відповідно до Закону України «Про охорону праці» та положень Кодексу Законів про Працю України, покладено саме на відповідача як на роботодавця. Визначаючі розмір відшкодування суд з урахуванням обставин справи та принципу розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди в розмірі 32000 грн. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у заподіянні шкоди, оскільки відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії, Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, довідку про результати визначення ступеню втрати працездатності, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності - 65 відсотків. Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» від 13.12.2019 №3168 на ім`я позивача в якості обґрунтування встановлення професійної категорії захворювань зазначено: проф. маршрут - більше 30 року підземного стажу в умовах впливу значно підвищених концентрацій пилу (243.7 - 600 мг/мЗ при ГДК - 2 мг м3 протягом 95% зміни); виробничого шуму, що перевищував ГДР (85 - 93 дБА при ГДР - 80 дБА) фізичних перенавантажень; робочої пози, що перевищувала норму. Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство). Доводи скарги про те, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов`язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров`я свідчить про заподіяння моральної шкоди. Щодо доводу про порушення позивачем вимог законодавства з охорони праці, то відповідачем не надано доказів таких порушень. Крім того, зазначене не спростовує наявність на підприємстві відповідача небезпечних для здоров`я умов праці. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що зазначений у позові розмір відшкодування є необґрунтованим оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995р., № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно з ч.1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно досліджені всі обставини по справі у тому числі: характер та ступень втрати працездатності, яка встановлена позивачу безстроково, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, з урахування встановлення групи інвалідності, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, судом враховані всі надані сторонами докази і їм дана належна оцінка. Та з урахуванням усіх обставин, зокрема періоду роботи позивача на підприємстві відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди є справедливою та такою, що відповідає обставинам справи. Стосовно питання щодо роз`яснення судового рішення в частині оподаткування суми відшкодування, апеляційний суд зазначає, що порядок роз`яснення судового рішення врегульовано положеннями ст. 271 ЦПК України, відповідно до яких питання щодо роз`яснення вирішується судом, яким було ухвалене відповідне рішення та у даному випадку віднесено до повноважень Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. Решта доводів апеляційних скарг не спростовують правильність правових висновків суду та зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Рішення суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» залишити без задоволення. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян Т.В. Космачевська Ю.М.Мальований