Постанова Донецький апеляційний суд № 226/3403/19

Єдиний унікальний номер 226/3403/19 Номер провадження 22-ц/804/819/20 Номер провадження 22-ц/804/819/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 лютого 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії: судді- доповідача: Новікової Г.В., суддів: Никифоряка Л.П., Гапонова А.В., розглянувши письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» на рішення Димитровського мiського суду Донецької областi від 29 листопада 2019 року (ухваленого під головуванням судді Коваленко Т.О., повний текст рішення складено 04 грудня 2019 року) у справі № 226/3403/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що протягом тривалого часу він працював у вугільній промисловості, в тому числі працював у відповідача з 15.09.2007 року по 10.09.2019 року. Його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію. Під час трудової діяльності він отримав професійне захворювання, яке виникло внаслідок тривалого періоду роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом промислового фактора впродовж 95,8% часу робочої зміни. За висновком МСЕК від 31 січня 2013 року йому вперше встановлено втрату професійної працездатності 60% від професійного захворювання. Також 13 квітня 2019 року під час виконання трудових обов`язків його було травмовано. За висновком МСЕК від 08 серпня 2019 року при первинному огляді за наслідками трудового каліцтва та повторному огляді за професійним захворюванням встановлено за сукупністю 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності строком до 1 вересня 2020 року. Внаслідок отриманого професійного захворювання та нещасного випадку йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у тому, що протягом тривалого часу він страждає від фізичного болю. Після отримання інвалідності та втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, він став інвалідом. Тривалий час перебував на лікуванні, був змушений звільнитись, хоча ще міг би працювати і виконувати ту саму роботу, яку виконував до отримання каліцтва. Все це вплинуло на його спосіб життя, на сімейний бюджет. Він втратив нормальні життєві зв`язки і доводиться докладати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини. Просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 150000 гривень. Рішенням Димитровського мiського суду від 29 листопада 2019 року з ТОВ «Донуглепоставка» на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду у сумі 27000 грн., в решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ТОВ «Донуглепоставка» просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму стягнутої моральної шкоди до 5000 грн.. в обґрунтування посилався на те, що доказів , які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем не надано і судом не обґрунтовано.З урахуванням економічної ситуації в країні стягнута судом сума є завеликою для підприємства,оскільки це призведе до зниження платоспроможності відповідач,несплати податків і зборів. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов,однак в клопотанні про розгляд справи у відсутність позивача ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. В частині 1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 150000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд повно і правильно встановив фактичні обставини по справі, дав їм належну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачеві встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв`язку травмуванням та з професійним захворюванням в 60 % та третю групу інвалідності, чим спричинено моральну шкоду, тому відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати завдану працівнику моральну шкоду. Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України. Висновок суду підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 12.07.2012 року,складеного ТОВ «Донвуглепоставка» , згідно якого професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло у зв`язку із подовжувальним періодом роботи в шкідливих умовах обумовленим впливом промислового фактора впродовж 95,8% часу робочої зміни. Висновком МСЕК від 31.01.2013 року позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв`язку із профзахворюванням в 25%. Згідно акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 26.04.2019 року з гірником поверхності дільниці ПР-2 ТОВ «Донвуглепоставка» ОСОБА_1 13 квітня 2019 року стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 08.08.2019 року позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв`язку із трудовим каліцтвом в 45% та за сукупністю профзахворювання і трудового каліцтва в 60% з встановленням третьої групи інвалідності до 08.08.2020 року. Відповідач не оспорює факт перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв`язку із профзахворюванням та трудовим каліцтвом, підлягають задоволенню. Доводи про те, що доказів , які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем не надано і судом не обґрунтовано, є безпідставними. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 237-1 КЗпП України надає право працівникові на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з послідуючими змінами) та положень ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок про відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності висновками МСЕК від 31.01.2013 року та від 08.08.2019 року . Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Висновком МСЕК позивачеві встановлено ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним. Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що йому спричинена моральна шкода,він став інвалідом, відчуває певні труднощі,оскільки обмежений у фізичному навантаженні,позбавлений можливості нормально вести побут , наявність профзахворювання порушує нормальні життєві зв`язки і потребує від позивача докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані позивачем обставини нічим не спростовані. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням характеру, глибини фізичних та душевних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості. Законних підстав для зменшення розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди не має. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 150000 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» залишити без задоволення. Рішення Димитровського мiського суду від 29 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: .