Постанова Донецький апеляційний суд № 235/2050/20

Єдиний унікальний номер 235/2050/20 Номер провадження 22-ц/804/2634/20 Головуючий у 1 інстанції Клікунова А.С. Єдиний унікальний номер 235/2050/20 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/2634/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Корчистої О.І., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 червня 2020 року цивільну справу №235/2050/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків (головуючий у 1 інстанції суддя Клікунова А.С.), В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року позивач звернувся з позовом до ТОВ «Шахтобудівельна компанія», в обґрунтування якого зазначив, що з 28.12.2016 року по 03.07.2019 року він перебував в трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» та обіймав посаду машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду з повним підземним робочим днем. Звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію. Під час роботи на підприємстві відповідача в шкідливих умовах обумовленим впливом шкідливого фактору (важкість праці, пил фіброгенної дії) отримав професійні захворювання (хронічна попереково-крижова радикулопатія, хронічний бронхіт, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість) внаслідок яких висновком МСЕК від 04.02.2020 року йому було вперше встановлено 65 % втрати професійної працездатності у сукупності та третя група інвалідності, безстроково. У зв`язку з чим просив стягнути на його користь моральну шкоду завдану пошкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків у розмірі 85 000 грн. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 червня 2020 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 35000 грн. у відшкодуванні моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено та вирішено питання про судові витрати. Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги частково, стягнувши на користь позивача моральну шкоду у сумі 6800 грн. В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_1 23 роки пропрацював в шкідливих умовах на різних гірничих підприємствах, з яких на підприємстві відповідача під впливом шкідливих умов менш ніж 3 роки (460 робочих зміни). Професійне захворювання виникло у позивача ще до початку його роботи у відповідача. Проте при визначенні розміру відшкодування судом першої інстанції не врахував роботу позивача у шкідливих умовах на інших підприємствах та нетривалий час роботи позивача на підприємстві відповідача і ступень їх вини. Вважають, що сума відшкодування моральної шкоди з урахуванням часу відпрацьованого позивачем саме на їх підприємстві, повинна складати 6800 грн. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим. До 2017 року він не звертався за медичною допомогою. Відповідно до інформаційної довідки від 10.10.2016 року, на час працевлаштування на підприємство відповідача за станом здоров`я він був придатний до роботи. Тобто хронічних захворювань у нього встановлено не було. Також вважає, що суд першої інстанції при обчисленні суми компенсації належним чином врахував ступінь та тяжкість моральних та фізичних страждань, стан здоров`я та інші обставини справи. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується трудових відносин, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Позивачем рішення суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, не оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку. Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія», з 28.12.2016 року працював на посаді машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем. 03.07.2019 року його було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України в зв`язку із виходом на пенсію. Під час роботи на підприємстві відповідача ОСОБА_1 вперше встановлено професійні захворювання, а саме: хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий, нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (ІІ) ступенем зниження слуху; хронічна попереково-крижова радикулопатія, L5, S1 праворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язево-тонічним і больовим синдромами, що підтверджується медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 09.12.2019 №3076 на ім`я позивача та Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.12.2019 року, складеного ТОВ «Шахтобудівельна компанія». Згідно із Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за Формою П-4, складеного 23.12.2019 року комісією з залученням головного спеціаліста відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління за питань праць Головного управління Держпраці у Донецькій області, завідувача сектору профілактики страхових випадків страховий експерт з охорони праці Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, директора з охорони праці, промислової безпеки та екології ТОВ «Шахтобудівельна компанія», голови первинної профспілкової організації ТОВ «Шахтобудівельна компанія», голови Донецької шахтобудівельної територіальної профспілкової організації, профпатолога КНП Мирноградської ЦМЛ Мирноградської міської ради - професійні захворювання у позивача ОСОБА_1 виникли в зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом шкідливого фактору: пил (переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісті вугільного діоксину від 10 % до 70 % - фактична величина 150,1 мг/куб.м, при нормативному значенні 2 мг/кубм, тривалість дії упродовж зміни 95 %); важкість праці: фізичне динамічне навантаження за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба фактична величина 171,1 Вт, при нормативному значенні 90 Вт, фізичне динамічне навантаження за участю м`язів рук та плечового поясу фактична величина 68,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт, маса вантажу, що піднімається та переміщується фактично 35 кілограм, при нормативному значенні 30 кілограм; робоча поза в нахиленому положенні до 30 градусів 29 % часу зміни при нормативному значенні 25 % зміни; нахили корпусу 120 разів за зміну при нормативному значенні 100 разів за зміну. Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 30/1 від 15.10.2019 року, підготовленої Мирноградською центральною міською лікарнею - ОСОБА_1 періодично перебував на лікуванні: з 14.08.2017 року 23.08.2017 року діагноз гострий попереково-крижовий радикуліт; з 25.04.2018 року 04.05.2018 року, з 12.10.2018 року 22.10.2018 року, з 16.10.2019 року 28.10.2019 року загострення хронічного попереково-крижового радикуліту з больовим м`язово-тонічним корінцевим синдромом. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3770/609 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Мирноградській центральній лікарні з 30.05.2019 року 12.06.2019 року, діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, стадія загострення, скарги на слабкість, нездужання, задишку при мінімальному фізичному навантаженні, частий нападоподібний сухий кашель, відчуття дискомфорту в грудній клітині. Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6774-860 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради з 16.10.2019 року по 28.10.2019 року, діагноз: загострення хронічного дискогенного попереко-крижового радикуліту з вираженим больовим, м`язово-тонічним, правобічним, корінцевим, больовим синдромом, порушенням статико-динамічної функції хребта. Згідно з виписки № 1085 із медичної карти стаціонарного хворого позивач в період з 31.10.2019 року по 21.11.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І Кундієва Національної академії медичних наук України»; основний діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія праворуч у стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язево-тонічним і больовим синдромами; хронічний бронхіт, прикореневий, нижньочастковий пневмосклероз, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху; скарги на: задишка, продуктивний кашель, затерпання правої ноги, періодичні головний біль і запаморочення, судоми литкових м`язів, біль у попереку з іррадіацією в праву нижню кінцівку, двобічне поволі прогресуюче зниження слуху, помірний шум у вухах і голові, часткову відсутність зубів, порушення сну та зору, слабкість; лікувальні рекомендації: динамічне спостереження та лікування у невропатолога, профпатолога, пульмонолога, отоларинголога, курси загальнозміцнюючої, відновлювальної, гіпохолестеринемічної, антиневритної терапії; санаторно-курортне лікування. Висновком МСЕК від 04.02.2020 року позивачу вперше встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності за вказаними професійними захворюваннями та ІІІ група інвалідності з 31.01.2020 року, безстроково, визначено потребу у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, що підтверджується довідками серійний номер 12ААБ № 416773 та серія 12ААА № 088022. За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ушкодження здоров`я та втрати професійної працездатності позивачу завдано моральну шкоду, обов`язок по відшкодування якої, відповідно до Закону України «Про охорону праці» та положень Кодексу Законів про Працю України, покладено саме на відповідача як на роботодавця. Визначаючі розмір відшкодування суд з урахуванням обставин справи та принципу розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди в розмірі 35000 грн. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у заподіянні шкоди, оскільки відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії, Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, довідку про результати визначення ступеню втрати працездатності, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності - 65 відсотків. Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 09.12.2019 №3076 на ім`я позивача в якості обґрунтування встановлення професійної категорії захворювань зазначено: клініко-діагностичні дані, професійний маршрут більше 23 років підземного стажу в умовах впливу значно підвищених концентрації пилу, виробничого шуму, що перевищував ГДР; фізичних перевантажень за даними інформаційної довідки про умови праці від 10.10.2019 року і доповнення до неї № 4.5-13.4/8792/19 від 22.11.2019 року, динаміки та перебіг захворювань, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах. В Інформаційній довідці про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння), затвердженої 10.10.2019 року Головного управління Держпраці у Донецькій області надано висновок про умови праці ОСОБА_1 на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених Наказом МОЗ № 248 від 08.04.2014 року умови та характер праці за концентрацією пилу в повітрі робочої зони до 3 класу 3 ступеню, за параметрами мікроклімату до другого класу допустимі, за рівнем шуму до 3 класу 2 ступеню, важкості праці до 3 класу 3 ступеню, за рівнем локальної вібрації до 3 класу 1 ступеню. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 30/1 від 15.10.2019 року, підготовленої Мирноградською центральною міською лікарнею - ОСОБА_1 періодично перебував на лікуванні: з 28.01.2014 року 03.02.2014 року діагноз гострий бронхіт; з 02.12.2017 року 02.01.2018 року, з 11.04.2018 року 20.04.2018 року, 02.05.2019 року 10.05.2019 року, 20.05.2019 року 29.05.2019 року, 30.05.2019 12.06.2019 року, 22.06.2019 року 01.07.2019 року діагноз хронічний бронхіт; з 2018 року перебуває на «Д» обліку у отоларинголога, діагноз хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість. Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство). Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що зазначений у позові розмір відшкодування є необґрунтованим оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995р., № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно з ч.1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно досліджені всі обставини по справі у тому числі: характер та ступень втрати працездатності, яка встановлена позивачу безстроково, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, з урахування встановлення групи інвалідності, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, судом враховані всі надані сторонами докази і їм дана належна оцінка. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди є справедливою та такою, що відповідає обставинам справи. Доводи апеляційної скарги, що отримані позивачем професійні захворювання не пов`язані з роботою на підприємстві відповідача спростовуються матеріалами справи. У тому числі актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (за формою П-4) який складено за результатами відповідного розслідування за участю представників відповідача. Так, у акті вказано, що професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалою роботою в умовах впливу несприятливих виробничих факторів (пил, фізичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу). Доводи скарги, що судом не прийнято до уваги тривалий час роботи позивача на інших підприємствах вугільної промисловості апеляційний суд не приймає до уваги оскільки із рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно досліджені всі обставини по справі, враховано ступень втрати працездатності, час роботи на підприємстві відповідача та загальний стаж роботи позивача у шкідливих умовах, тобто враховані всі надані сторонами докази і їм дана належна оцінка і суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. Суд першої інстанції у своєму рішенні дав оцінку доводам відповідача щодо нетривалого часу роботи позивача на ТОВ «Шахтобудівельна компанія», визначив розмір шкоди, що підлягає стягненню, з урахуванням цього факту, та суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди є справедливою та такою, що відповідає обставинам справи та принципам розумності, виваженості та справедливості. Решта доводів апеляційних скарг не спростовують правильність правових висновків суду та зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Рішення суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» залишити без задоволення. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.І. Корчиста Ю.М.Мальований