Постанова Київський апеляційний суд № 756/3471/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 756/3471/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3476/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Андрейчука Т.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення, - в с т а н о в и в : У березні 2020 року позивач звернувся із зазначеним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року у цивільній справі №756/3612/18 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 21 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто з боржника в дохід держави судовий збір у розмірі 176,20 грн. Виконання судового наказу судді Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року у цивільній справі №756/3612/18 здійснюється державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У рамках цього виконавчого провадження головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко А.О. звернуто стягнення на заробітну плату позивача, яку він отримував у товаристві з обмеженою відповідальністю "МЕЙН ГРУП УКРАЇНА" (далі - ТОВ "МЕЙН ГРУП УКРАЇНА"). Проте 03 березня 2020 року загальними зборами учасників ТОВ "МЕЙН ГРУП УКРАЇНА" прийнято рішення про припинення трудових відносин з позивачем у справі, що свідчить про зміну його матеріального становища та вплине на сплату ним аліментів. З огляду на вищезазначене, позивач просив суд змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений судовим наказом судді Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року у цивільній справі №756/3612/18 та замість стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1-4, 33-37). Відповідач ОСОБА_2 в суді заперечувала проти заявленого позову, зазначила, що наполягає на стягненні з ОСОБА_1 аліментів у частці від його доходу, а не у твердій грошовій сумі. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення відмовлено (а.с. 105-109). Не погодившись з рішенням районного суду, 28 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пашинін О.А. подав до суду апеляційну скаргу (а.с. 114-142). На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доказів, якими обґрунтовані заявлені вимоги, неправильно застосував положення ст. 192 СК України, не врахував положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України та правових позицій Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову (а.с. 115-121). Відзив на апеляційну скаргу не надходив, про розгляд справи апеляційним судом, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), сторони були сповіщені належним чином, про що у справі є докази (а.с. 149-154). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовивши в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач аліментів - ОСОБА_2 заперечувала проти зміни способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд вправі змінити спосіб стягнення аліментів виключно за позовом одержувача, а платник аліментів може вимагати у судовому порядку лише зміну їх розміру у межах обраного одержувачем аліментів способу їх стягнення. Колегія суддів погодилася з таким висновком районного суду виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5). Судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року у цивільній справі №756/3612/18 з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 21 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто з боржника в дохід держави судовий збір у розмірі 176,20 грн. (а.с. 6). 08 травня 2018 року постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко А.О. відкрито виконавче провадження №56349983 з виконання судового наказу судді Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року у цивільній справі №756/3612/18 (а.с. 7). Зважаючи на те, що ОСОБА_1 працював генеральним директором ТОВ "МЕЙН ГРУП УКРАЇНА", державним виконавцем 15 травня 2018 року винесено постанову, якою звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яку він отримував на вказаному підприємстві (а.с. 8, 9). Отже, у рамках виконавчого провадження № 56349983 позивач сплачує аліменти у призначеному судом розмірі. 03 липня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з посади генерального директора ТОВ "МЕЙН ГРУП УКРАЇНА" за угодою сторін, за п. 1 ч. 1 ст. 36 КУпАП (а.с. 83). За приписами ч. ч. 1-2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України у редакції в редакції Закону від 17 травня 2017 року №2037-VIII). Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я, тоді як право вимагати зміни способу присудження аліментів має лише одержувач аліментів. Такий висновок районного суду відповідає змісту норми матеріального права (частини 3 ст. 181 СК України), яка регулює спірні правовідносини та правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18. Звернувшись до суду із зазначеним позовом у березні 2020 року, позивач ОСОБА_1 серед іншого зазначав, що отримував щомісячний заробіток у розмірі 21 926 грн., проте відповідно до рішення загальних зборів товариства від 03 березня 2020 року, його повноваження як генерального директора товариства будуть припинені з 30 квітня 2020 року, що в майбутньому зумовить зміну його матеріального стану, тому просив визначити аліменти в твердій грошовій сумі - 5000 грн. (а.с. 1-4). Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 є платником аліментів, а не їх одержувачем, він не може вимагати зміни способу стягнення з нього аліментів. При цьому, під зміною розміру аліментів слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тим способом стягнення аліментів, які були визначені судом при їх присудженні (для аліментів у частці від доходу - її зменшення чи збільшення, для аліментів у твердій грошовій сумі - зменшення чи збільшення цієї суми). Отже, пред`явивши позов про стягнення з нього аліментів у розмірі 5000,00 грн. щомісячно, ОСОБА_1 фактично заявив вимогу про зміну способу стягнення аліментів, а не про зміну їх розміру. З огляду на те, що позивач не просив змінити розмір частки у його заробітку (доходу), з якої стягуються аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до принципу диспозитивності суд не може вирішувати це питання з власної ініціативи у межах справи, яка розглядається. З цих підстав, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив доводи апелянта про неправильне застосування районним судом ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 192 СК України. Доводи і посилання апелянта на порушення районним судом положень ст. 263 ЦПК України та неврахування правових позицій, викладених Верховним Судом, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив, оскільки в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц та від 22 травня 2019 року у справі № 444/2619/16-ц, позов про зміну способу стягнення аліментів був заявлений саме стягувачем аліментів, що свідчить про інші фактичні обставини справ. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 127/12177/17-ц, від 24 січня 2019 року у справі № 686/23061/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 383/160/17-ц та інші, на які посилається апелянт, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив, оскільки у цих справах судом касаційної інстанції до спірних правовідносин застосовувались норми ст.ст. 181, 192 СК України в редакції Закону до набрання чинності Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VІІІ, а останнім Законом, який набрав чинності з 08 липня 2017 року, вищевказана норма частини 3 ст. 181 СК України містила безпосереднє визначення, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, обґрунтовано виходив із того, що відповідач як одержувач аліментів не погоджується на зміну способу їх стягнення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, оскільки, як зазначено вище, Сімейний кодекс України вказує на можливість зміни способу стягнення аліментів лише на вимогу одержувача аліментів. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне вирішення справи по суті спору, а стосуються переоцінки доказів, яким районним судом надана правильна і належна оцінка. На підставі ст. 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова