Постанова 4818 № 639/7211/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 року м. Харків Справа № 639/7211/20 Провадження № 22-ц/818/1273/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., секретаря: Каплоух Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою адвоката Чернишової Оксани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус п`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Литвиненко Юлія Юріївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, усунення від спадкування за законом, встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та зміну черговості одержання права на спадщину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року, постановлену суддею Труханович В.В.,- в с т а н о в и в : 13 листопада 2020 року адвокат Чернишова Оксана Юріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус п`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Литвиненко Юлія Юріївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, усунення від спадкування за законом, встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та зміну черговості одержання права на спадщину, в якій просить накласти арешт та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо речових прав на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , з яким ОСОБА_1 мешкала у цивільному шлюбі більш ніж 24 роки у квартирі, що належала останньому на праві власності. За життя спадкодавець заповіту не склав. Єдиним спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_3 є рідний племінник ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, до складу якої увійшли майнові права на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 до нотаріальної контори звернулась і ОСОБА_1 , а також повідомила нотаріуса про те, що має намір звернутися до суду з позовом про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування. Проте, 12.11.2020 року до квартири, де мешкає ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) з`явився ОСОБА_2 , привів покупців на вказану квартиру та запропонував заявнику звільнити приміщення протягом 10-ти днів, мотивуючи тим, що він отримав свідоцтво про право на спадщину та має намір розпорядитися належним йому майном. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року за заявою адвоката Чернишової Оксани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 вжито заходи забезпечення позову у вигляді оголошення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, враховуючи те, що ОСОБА_1 має намір подати позов, предметом якого є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.2020 виданого на ім`я ОСОБА_2 , про усунення спадкоємця від спадкування за законом, встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та про зміну черговості одержання права на спадщину. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким залишити без задоволення заяву адвоката Чернишової О. Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зазначає, що суд повинен був повернути заяву про забезпечення позову заявнику, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України. Суд безпідставно не застосував зустрічне забезпечення, адже ОСОБА_1 є непрацюючою особою, заява не містить будь-якої інформації стосовно наявності у заявника рухомого чи нерухомого майна, за рахунок якого ОСОБА_2 може отримати відшкодування збитків у разі відмови у задоволенні позову, поданого ОСОБА_1 . В оскаржуваній ухвалі, всупереч вимогам процесуального закону, суд не обґрунтував необхідність у заходах забезпечення позову та конкретно у застосуванні того заходу, який обраний судом. Жодними доказами не підтверджені припущення заявника про наміри ОСОБА_2 продати належну спірну квартиру. При обранні виду забезпечення позову суд вийшов за межі заявлених ОСОБА_1 вимог. У своєму зверненні про забезпечення позову заявником не надано та не наведено жодних доказів на підтвердження майбутнього позову у частині визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, усунення від спадкування за законом та зміну черговості у спадкуванні. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Відзив мотивований тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга не містить доводів, які б були підставою для її скасування. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Згідно з частиною третьою статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Встановлено, що предметом спірних правовідносин між сторонами є майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 стверджувала, що має право на спадкування вказаного нерухомого майна, як особа, яка постійно проживала зі спадкодавцем однією сім`єю. Отже, ОСОБА_1 оспорює перехід до ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 . З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги відповідачем не визнаються. Врахувавши вищезазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 має намір звернутися з позовом, предметом якого є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, усунення від спадкування за законом, встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та зміну черговості одержання права на спадщину, а у випадку задоволення позову відповідні підстави для набуття відповідачем у власність майна перестають існувати, наявна необхідність і доцільність забезпечення позову шляхом заборони відчуження вказаної квартири, що не порушує балансу інтересів сторін, а спрямоване на створення умов для безперешкодного виконання у майбутньому рішення суду та запобігання ускладненню ефективного захисту прав позивача у випадку задоволення його позову. Отже, судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір та є підстави припускати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розгляд судом заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, суперечить вимогам частини першої статті 151 ЦПК України, з огляду на те, що частиною 1 статті 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення. Інші аргументи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про права заявника у справі, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова повний текст постанови складено 16 лютого 2021 року