Постанова КЦС ВС № 389/1057/16-ц

Постанова Іменем України 03 лютого 2021 року м. Київ справа № 389/1057/16-ц провадження № 61-12654св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», відповідач - ОСОБА_1 , особа, яка подавала апеляційну скаргу,- ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року у складі судді Савельєвої О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 липня 2020 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укросцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовну заяву мотивовано тим, що 23 квітня 2007 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 431/135-ФО1, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у сумі 25 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором до 22 квітня 2022 року або достроково у випадках, передбачених договором. Зазначало, що згідно додаткової угоди від 23 квітня 2007 року № 1 про внесення змін до кредитного договору № 431/135-ФО1 з 20 жовтня 2008 року процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 15 %. Посилалося на те, що свої зобов`язання, визначені договором, банк виконав належним чином у повному обсязі, а саме відкрив позичковий рахунок та надав суму кредиту, а ОСОБА_1 у свою чергу не виконуються умови договору та були ним порушені строки повернення кредиту та сплати процентів, а також вимогу щодо термінової сплати заборгованості останнім не виконано. Тому, неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань призвело до виникнення простроченої заборгованості, загальна сума якої складає 163 30,94 доларів США, що в еквіваленті становить 424 850,57 грн і складається із суми заборгованості за кредитом у розмірі 13 332,22 доларів США, що в еквіваленті становить 346 838,57 грн, суми заборгованості за відсотками у розмірі 2 080,64 доларів США, що в еквіваленті становить 54 127,96 грн, розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 446,03 доларів США, що в еквіваленті становить 11 603,48 грн, розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 472,06 доларів США, що в еквіваленті становить 12 280,56 грн. Враховуючи викладене, ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 424 850,57 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 16 330,94 доларів США, що в еквіваленті становить 424 850, 57 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 16 330 доларів США 94 центи, що в еквіваленті становить 424 850 грн 57 коп., яка підлягає стягненню з нього у повному обсязі. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ПАТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк». Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року залишено без змін. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновок експерта може містити підстави для формування і звернення з позовом до суду про порушене право безпосередньо особою, що отримала кредит, але таким правом ОСОБА_1 не скористався, а особа яка оскаржує рішення не є учасником спірних правовідносин і має сприймати правові наслідки укладеного договору кредиту від 23 квітня 2007 року № 431/135-ФОІ. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі визначеному розрахунком і яка підлягає стягненню з нього у повному обсязі. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції. У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення суми боргу ОСОБА_1 перед банком безпосередньо стосується і прав заявника, так як в залежності від суми боргу ставиться кредитором питання про звернення стягнення на її майно, про що свідчить судова справа № 389/1927/18 про звернення стягнення на будинок по АДРЕСА_1 , відповідачем у якій вона є. Таким чином, вона є суб`єктом кредитних відносин як співвласник іпотечного майна, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору. Згідно висновку експерта матеріали справи не містять жодного доказу існування заборгованості за кредитним договором, тому позовні вимоги банку є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, а наявність обставин, на які посилається банк, не містять належних і допустимих доказів. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Альфа-Банк» на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому воно просило вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Згідно із кредитним договором від 23 квітня 2007 року № 431/135-ФОІ акціонерно-комерційнй банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США (а. с. 19-26, т. 1). Відповідно до меморіального ордеру від 23 квітня 2007 року № 1 кредитні кошти були видані з рахунку НОМЕР_1 (а. с. 28, т. 1). Кредитні кошти в сумі 25 000,00 доларів США були перераховані на рахунок № НОМЕР_2 згідно листа-заявки на кредит/транш від 23 квітня 2007 року, яка підписана особисто ОСОБА_1 (а. с. 191, т. 1). ОСОБА_3 жодних претензій щодо неотримання коштів або неправильно складеного розрахунку банку не подавав. 16 січня 2009 року ОСОБА_1 звертався до кредитора із заявою про надання йому відстрочки платежів, вчинивши тим самим дію, що свідчить про визнання ним свого боргу. 14 липня 2009 року було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 23 квітня 2007 року № 431/135-Ф01, якою змінено графік погашення заборгованості (а. с. 27, т. 1). Відповідно до висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи від 03 лютого 2020 року № 1337/1338/19-27,380/381/20-27 отримання ОСОБА_1 кредитних коштів готівкою за договором кредиту від 23 квітня 2007 року № 431/135-ФОІ, укладеним між ним та акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є «Укрсоцбанк», документально не підтверджується, так як: матеріали цивільної справи та кредитної справи № 23.1-07 не містять оформленого за встановленими вимогами первинного документу на видачу готівки. Меморіальний валютний ордер від 23 квітня 2007 року № 1 лише підтверджує внутрішньобанківську операцію із відображення заборгованості за кредитом на позичковому рахунку № НОМЕР_1 . Кореспонденція рахунків, якою банк відобразив в обліку операцію з надання кредиту ОСОБА_1 , є нетиповою для таких операцій і не підтверджує видачу позичальнику готівки в іноземній валюті; матеріали цивільної справи та кредитної справи № 23.1-07 не містять документального підтвердження придбання банком валюти (25 000 доларів США) для видачі її ОСОБА_1 в якості кредиту. У банківських виписках за рахунками, відкритих на ОСОБА_1 для обліку заборгованості за кредитом, відсутні дані про суми курсових різниць від переоцінки суми кредиту в іноземній валюті у зв`язку із зміною офіційного валютного курсу з відображенням відповідних бухгалтерських проведень із застосуванням рах. 6204; комісія, яка за умовами пункту 3.3.5 договору кредиту мала бути сплачена в розмірі 0,99 % від суми кредиту, сплачена ОСОБА_1 в національній, а не в іноземній валюті. З наданих документів встановлено, що 23 квітня 2007 року за рахунком № НОМЕР_1 банком було відображено заборгованість за договором кредиту № 431/135-001, укладеного із ОСОБА_1 , у двох сумах: 25 000 доларів США та 126 250 грн. Спосіб видачі позичальнику кредиту (готівкою або шляхом перерахування на поточний рахунок), з банківських документів, наданих для дослідження, не встановлений, а документальні підтвердження того, що кредитні кошти видавалися в іноземній валюті, відсутні. Враховуючи відсутність документального підтвердження видачі ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті та внаслідок не представлення для дослідження в повному обсязі платіжних документів з погашення кредитної заборгованості, надати категоричну та обґрунтовану відповідь на питання щодо підтвердження розрахунку заборгованості позичальника по основній сумі кредиту та процентах, проведених банком станом на 24 березня 2016 року, не є можливим. Водночас з представлених на дослідження квитанцій за 2014 рік встановлено, що кредит погашався в доларах США. Незарахованих банком платежів від позичальника за цей період не виявлено. Суми розрахунку до позовної заяви тотожні з сумами у виписках по особових рахунках позичальника. Розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту до позовної заяви банка, документально та нормативно не підтверджується: 1) в зв`язку із неможливістю підтвердження заборгованості за основною сумою кредиту та процентах; 2) розрахунок здійснений, виходячи з простроченої основної суми кредиту та процентів у доларах США (по курсу на день проведення розрахунку), але вихідними даними для нарахування пені має бути прострочена заборгованість позичальника в гривневому еквіваленті.

Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтями 526, 527, 530, 610 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, дане зобов`язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язання. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у розгляді справи, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Суди першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі, визначеному розрахунком і яка підлягає стягненню з нього у повному обсязі. Крім того, як встановлено судами ОСОБА_3 жодних претензій щодо неотримання коштів або неправильно складеного розрахунку заборгованості за кредитом не подавав, рішення суду першої інстанції до апеляційного суду не оскаржував. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції висновок експерта у справі може містити підстави для формування і звернення з позовом до суду про порушене право безпосередньо особою, що отримала кредит (зокрема щодо визнання кредитного договору недійсним), але таким правом ОСОБА_1 не скористався, а ОСОБА_2 не є учасником спірних правовідносин і має сприймати правові наслідки укладеного договору кредиту від 23 квітня 2007 року № 431/135-ФОІ. Предметом розгляду у цій справі є саме стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника. ОСОБА_2 не є поручителем за кредитним договором, не перебувала у шлюбі з відповідачем з 2014 року, не проживає з ним спільно, не пов`язана спільним побутом. Факт стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 жодним чином не вплине на права та обов`язки заявника. Посилання заявника у касаційній скарзі на висновок експертизи у справі спростовується роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» відповідно до яких при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що встановлення суми боргу ОСОБА_1 перед банком у цій справі стосується і її прав, так як у залежності від суми боргу ставиться питання про звернення стягнення на її майно у іншому судовому провадженні про звернення стягнення на будинок, є необґрунтованими, не спростовують висновки судів про наявність у позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, який не оскаржував рішення суду першої інстанції, та висновки суду про те, що ОСОБА_2 не є поручителем за указаним кредитним договором, не перебувала з позичальником у шлюбі з 2014 року та не пов`язана спільним побутом. При цьому Верховний Суд виходить із того, що в силу частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, у якій такі обставини були встановлені, а тому ОСОБА_2 не позбавлена можливості скористатись своїм процесуальним правом відповідача і захистити свої права у разі їх порушення у зазначеному нею іншому судовому провадженні. З урахуванням вказаного, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили зібрані у справі докази, надали належну оцінку доказам та аргументам учасників справи, а тому доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального права є необґрунтованими і зводяться значною мірою до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанцій. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович