Постанова 4852 № 340/2860/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 340/2860/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - в с т а н о в и в : До суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 305044,21 грн. за 2019 рік. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність за видами: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи за діяльністю «Виробництво олії та тваринних жирів, КВЕД 10.41». Позивач є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 4873,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2020 № 0153657-5308-1118, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за 2019 рік у розмірі 305044,21 грн. Позивач вважає, з чим також погодився суд першої інстанції, що вказане майно належить до будівель промисловості, а тому не є об`єктом оподаткування відповідно до пп. 266.2.2 «є» п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Суд вказав, що позивач здійснює діяльність з виробництва олії та тваринних жирів, будівля, яка належить позивачу на праві власності, є виробничою будівлею, що підтверджується техпаспортом на неї. Зокрема, комплекс будівель містить олійню, пункт прийому та видачі олії, склад сировини для олії. Відповідачем не доведено, що належна позивачу будівля не використовується за її функціональним призначенням, а саме як будівля промисловості, для виготовлення промислової продукції, зокрема харчової. Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача не може бути віднесено до сільськогосподарських товаровиробників, а тому положення пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 згаданої статті Кодексу, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості». До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який, в свою чергу, включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». Відповідно до ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що належне позивачеві на праві власності приміщення за всіма характеристиками є промисловою будівлею. Судом апеляційної інстанції також перевірено та встановлено, що вищезазначене нежитлове приміщення використовується позивачем у господарській діяльності для виробництва олії, тобто у харчовій промисловості. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належне позивачу на праві власності приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення. При цьому невірними є доводами апелянта, що в розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення, які належать промисловим підприємствам, тоді як позивач є фізичною особою-підприємцем. В даному випадку слід виходити з актуальних правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові від 03 грудня 2020 року в адміністративній справі № 200/8504/19-а. Суд касаційної інстанції вказав, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду. Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 340/2860/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 16 лютого 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 16 лютого 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова