Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/10748/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/10748/23 (суддя Ільков В.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №160/10748/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 19 травня 2023 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просить: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2023 року винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0003821-2417-0486 на суму 86034,98 грн; - визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо опису майна позивна у податкову заставу; - визнати протиправним та скасувати акт опису майна №0002323-1310-0436 про опис майна у податкову заставу від 14.04.2023 року, складеного Головним управлінням ДПС області. Позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню так як позивач звільнений від оподаткування «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів» на підставі підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Також, позивач зазначає про те, що дії відповідача щодо опису майна позивача у податкову заставу за результатом чого складено акт опису майна є протиправними, а спірний акт підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), натомість позивачем не надано доказів того, що будівлі/приміщення, які належать позивачу на праві власності, використовуються позивачем для виготовлення промислової продукції/для промислового виробництва. Долучені до матеріалів справи копія договору поставки від 24.03.2023 року за №19, специфікація до вказаного договору поставки №1, рахунок фактура №11/04 від 11.04.2023 року, не спростовує наведених обставин зважаючи на те, що згідно з податковим повідомленням-рішенням №0003821-2417-0486 податковим періодом визначено 2022 рік. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що довести правомірність свого рішення має відповідач, а не позивач, а тому у позивача взагалі немає обов`язку доводити, що будівлі/приміщення, які належать позивачу на праві власності, використовуються позивачем для виготовлення промислової продукції/для промислового виробництва. Позивач зазначає про те, що редакція підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у спірний період передбачала надання податкової пільги якщо власники «будівель промисловості» не здають їх в оренду, лізинг чи позичку. Також, позивач зазначає про те, що з ухвалою суду першої інстанції про витребування доказів ознайомився 22.05.2023 та надав один з останніх договорів, при цьому зазначає про те, що «будівлі промисловості» у своїй діяльності використовує з 2019 року в підтвердження чого до апеляційної скарги додає відповідні договори. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зауважує, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи фактично зроблено висновок про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0003821-2417-0486, без надання оцінки позовним вимогам позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо опису майна позивача у податкову заставу та вимозі щодо визнання протиправним та скасування акта опису майна №0002323-1310-0436 про опис майна у податкову заставу від 14.04.2023 року, складеного Головним управлінням ДПС області. Зважаючи на те, що позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо позовних вимог, з приводу яких досліджувалися докази, однак не ухвалено рішення, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції, що оскаржується в межах розглянутих судом позовних вимог. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, та як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, реєстраційний номер облікової картки податків: НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 13.12.2019 року (а.с.11). Позивач є власником частини нежитлової нерухомості, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 на підставі Договору про поділ частини комплексу від 20.02.2015 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.11.2015 року (а.с.16-21). Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 06.02.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003821-2417-0486 на суму 86034,98 грн., за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів». Податковий період 2022 рік (а.с.15). Згідно з матеріалами справи, станом на 29.05.2023 року в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) обліковується податковий борг у загальній сумі 499470,50 гривень. Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі відносно позивача сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 14 квітня 2023 року №0002323-1310-0436 про сплату податкового боргу у загальній сумі 394845,13 грн (а.с.44), у т.ч.: по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власника об`єктів нежитлової нерухомості (ККДБ 18010301) у сумі 79416,90 грн. (Металургійний р-н) податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власника об`єктів нежитлової нерухомості (ККДБ 18010301) у сумі 191956,16 грн. (Центрально-Міський р-н); по орендній платі з фізичних осіб (ККДБ 18010900) у сумі 123 472,07грн. (Центрально-Міський р-н). Сума грошового зобов`язання є узгодженою (п.42.4 ст.42 ПКУ). Як встановлено судом першої інстанції, зазначена податкова вимога форми «Ф» від 14 квітня 2023 року №0002323-1310-0436 про сплату податкового боргу у загальній сумі 394845,13 гривень позивачем у передбачений законом порядок оскаржена не була. У зв`язку з викладеним, податковим органом, в порядку п.59.1 ст.59 ПКУ було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу №0002323-1310-0436 від 14.04.2023 року. Згідно з рекомендованим повідомленням поштове відправлення Укрпоштою вручено платнику податків 04.05.2023 року (а.с.45). На підставі вищезазначеного, податковим органом прийнято та направлено позивачу Рішення про опис майна у податкову заставу №0002323-1310-0436 від 14.04.2023 року (а.с.47). Згідно з матеріалами справи, та відповідно до розрахунку сум податкового боргу до податкової вимоги від 14.04.2023 року №0002323-1310-0436, за позивачем фіксується несплачений податковий борг. Враховуючи наведене, керуючись положеннями ст.ст. 88,89 Кодексу відповідачем було прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу від 14 квітня 2023 року №0002323-1310-0436. На підставі наведеного, відповідачем складено акт опису майна від 24.04.2023 року №492/2467000113/482 (а.с.46). Податкову заставу 25.04.2023 року зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0003821-2417-0486 та дій відповідача щодо опису майна в податкову заставу є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 згаданої статті Кодексу, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Згідно з пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості». До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який, в свою чергу, включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». Відповідно до ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. Як вбачається з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача як суб`єкта підприємницької діяльності, є 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, а також інші, зокрема: 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, 46.62 Оптова торгівля верстатами (а.с.11). При цьому, суд зауважує, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі промисловості» не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в цьому випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду. Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 року про витребування доказів відносно того, що будівлі/приміщення, які належать позивачу на праві власності, використовуються для виготовлення промислової продукції/для промислового виробництва, було надано суду копію договору поставки від 24.03.2023 року за №19, специфікацію до вказаного договору поставки №1, рахунок фактура №11/04 від 11.04.2023 року (а.с.57, 60, 62-66). Натомість, як правильно зауважив суд першої інстанції, вищезазначені документи стосуються господарської діяльності позивача в 2023 році в той час як згідно з податковим повідомленням-рішенням №0003821-2417-0486 податковим періодом визначено 2022 рік, тобто надані позивачем документи не підтверджуються факт використання ним у своїй господарській діяльності у 2022 році будівель/приміщень, які належать позивачу на праві власності. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу За приписами частини 5 та 6 статті 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Зважаючи на те, що позивач звертаючись до суду з цим позовом обґрунтовував свій позов наявністю у нього права на отримання податкової пільги передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не надавши до суду доказів того, що у визначений оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням період позивач використовував у своїй господарській діяльності будівлі/приміщення, що належать позивачу на праві власності, суд першої інстанції ухвалою суду від 12 червня 2023 року зобов`язав позивача надати такі докази. Отже, судом першої інстанції було вирішено справу №160/10748/23 на підставі наданих позивачем документів, що відповідає вимогам частини 6 статті 77 КАС України. Частиною 4 статті 308 КАС України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи те, що позивач не зазначає обґрунтувань з посиланнями на докази об`єктивної не можливості, що не залежала від нього надати до суду першої інстанції документи, що ним було додано до апеляційної скарги, колегія суддів зробила висновок про відсутність підстав для їх прийняття судом апеляційної інстанції. Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2023 року винесеного ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0003821-2417-0486. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №160/10748/23 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 24 жовтня 2023 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва