Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12324/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12324/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 15 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.20223 №0007871-2410-0610 про нарахування податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на суму 29103,75 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.09.2022 №0283784-2410-0610 про нарахування податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на суму 26865,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за яке було нараховане спірним рішенням податкове зобов`язання використовується позивачем в його господарської діяльності та отримання доходу, а тому це майно "відповідає всім критеріям, встановленим пп. "є" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ, які не відносять його до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки". Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.20223 №0007871-2410-0610. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.09.2022 №0283784-2410-0610. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області. Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшовши висновку, що спірне майно за своїм функціональним призначенням та характером використання підпадає під категорію будівель промисловості, звільнених від оподаткування. ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Скаржник у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та відмовити у позові, стверджуючи, що позивач не довела статус будівлі як об`єкта промисловості. Апелянт наголошує, що у Державному реєстрі речових прав майно зазначено як «нежитлове приміщення», а в базах даних податкової відсутні відомості про наявність виробничого обладнання (верстатів, агрегатів), необхідного для визнання діяльності промисловою. Також відповідач вважає, що пільга за пунктом «є» статті 266.2.2 ПК України не може автоматично застосовуватися до фізичних осіб без підтвердження повного виробничого циклу первинними документами. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що приміщення є цехом по обробці граніту, що підтверджено актом на землю, декларацією про готовність об`єкта та дозволом на роботи підвищеної небезпеки, а тому рішення суду є законним. ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа - підприємець, основний вид діяльності: 23.70 - Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, допоміжні: 68.20 - «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», 46.90 - «Неспеціалізована оптова торгівля». Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення, загальною площею 895,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 . Як встановлено з матеріалів справи і не заперечується учасниками справи, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.20223 №0007871-2410-0610 та від 22.09.2022 №0283784-2410-0610 відповідно до якого позивач повинна сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021, 2022 роки. Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивачка звернулася до суду з позовом. ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п.п. 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпункт п.п. 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України передбачає, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з підпунктом "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Відповідно до п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей); будівлі промислові та склади. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»). До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Згідно із ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. Група "Будівлі промислові та склади" (код 125) включає клас "Будівлі промислові" (код 1251) та дев`ять підкласів, у тому числі "будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості" (код 1251.7). Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво". Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику. Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду. Встановлено, що видами діяльності позивачки за КВЕД є: 23.70 різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю. Позивачкою використовується земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 за видом цільового призначення "для обслуговування цеху по обробці граніту" . Як зазначає ОСОБА_1 , зазначений об`єкт нерухомого майна вона використовує у провадженні господарської діяльності. Аргумент апелянта про те, що майно не може вважатися будівлею промисловості через відсутність детальних записів про верстати у формі 20-ОПП, є необґрунтованим. Належність будівлі до промислових об`єктів (клас 1251 ДК 018-2000) підтверджується сукупністю доказів: технічною документацією про реконструкцію приміщення під цех, цільовим призначенням земельної ділянки та наявністю дозволів на виробничі процеси з обробки каменю. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про відсутність підтвердження промислового характеру діяльності позивачки первинними документами. Матеріалами справи підтверджено, що позивачка здійснює діяльність у секції С КВЕД (Переробна промисловість), що відповідає вимогам підпункту «є» пункту 266.2.2 статті 266 ПК України. Факт реєстрації майна у реєстрі як «нежитлового приміщення» не заперечує його промислового призначення, оскільки класифікація будівель проводиться на підставі їх функціональних ознак, які у даному випадку чітко вказують на цех. Жодних доказів того, що вищевказане нежиле приміщення не використовується позивачкою у провадженні господарської діяльності, відповідач не надав. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та надав їм належну правову оцінку. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.