Постанова 4856 № 240/17870/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/17870/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 14 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-ТРАНС 2023" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-ТРАНС 2023" звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Житомирській області №12979468/45053838 від 16.06.2025, зобов`язання зареєструвати в реєстрі податкову накладну №13 від 25.04.2025. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивача зазначив, що ГУ ДПС України в Житомирській області протиправно відмовило у реєстрації податкової накладної, незважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Житомирській області №12979468/45053838 від 16.06.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №13 від 25.04.2025, складеної товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-ТРАНС 2023". Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №13 від 25.04.2025, складену товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМ-ТРАНС 2023" , в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання 15.05.2025. Вирішено питання про судові витрати. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Між ТОВ «УКРПРОМ - ТРАНС 2023» та ТОВ «УКРМЕТ-ІНВЕСТ» укладено договір транспортного експедирування № 31/07/23 від 31.07.2023 року щодо організації перевезення вантажів залізничним транспортом. 23.12.2024 року між ТОВ «УКРПРОМ - ТРАНС 2023» (Замовник) та ТОВ «АВЕ ЛОДЖИСТІК» (Виконавець) укладено Договір №АВЕ-231224 про надання транспортно-експедиторських послуг, згідно якого Виконавець за завданням Замовника зобов`язується виконати чи організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом територією України, та територією інших країн. На виконання зобов`язань за вказаним договором, позивачем було сформовано податкову накладну № 13 від 25.04.2025р. та подано її на реєстрацію 15.05.2025 року. Згідно отриманої квитанції від 15.05.2025 року №9137604554 податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено. Підставою зупинення реєстрації визначено те, що "Обсяг постачання товару/послуги 68.10, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомляємо: показник "D"=20,8372%, "Рпоточ"=13872,81". Запропоновано надати пояснення та копії документів. 30.05.2025 позивач направив до комісії письмові пояснення та копії документів, що підтверджують реальність господарської операції, в електронній формі засобами електронного зв`язку. 05.06.2025 комісія регіонального рівня, за результатами розгляду письмових пояснень та копій документів, направила позивачу повідомлення №12947936/45053838 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, засобами електронного зв`язку в електронній формі. 10.06.2025 позивачем подано додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. За результатом оцінки поданих позивачем документів, Головним управлінням ДПС у Житомирській області було прийнято рішення № 12979468/45053838 від 16.06.2025 року, про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 25.04.2025р. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано необхідні документи які свідчать про реальність проведення господарських операцій позивача за результатами яких було складено податкову накладну та на те, що такі документи були надані позивачем контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної. Враховуючи, що судом встановлено протиправність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та його скасування, суд дійшов висновку про необхідність проведення реєстрації податкової накладної. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив, що наданий позивачем пакет документів щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній не є достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, що стало підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Крім того апелянт зазначає, що зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні є втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 8 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку. Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС. При цьому пунктом 3 Порядку № 1246 закріплено, що операційний день триває в робочі дні з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем. Згідно з пунктом 15 Порядку № 1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття. У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (п.17 Порядку № 1246). Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165). Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Відповідно до пунктів 7-8 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет. Пунктами 10-11 Порядку № 1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДПС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Так, пунктом 1 Додатку № 3 до Порядку № 1165 визначено, що до критеріїв ризиковості здійснення операцій належить: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. Таким чином, аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку № 1165. Як встановлено судом, реєстрація податкової накладної №13 від 25.04.2025 зупинена. Тобто, як підстава зупинення реєстрації спірної податкової накладної зазначено, зокрема, про відповідність платника податку вимогам пункту 1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій». Колегія суддів зазначає, що позивачем до контролюючого органу були надані усі наявні у нього документи на підтвердження здійснення господарських операцій, за результатами яких складено податкову накладну №13 від 25.04.2025, а саме: договори, первинні документи, письмові пояснення та інші документи, які підтверджують зміст і характер спірної операції. Посилання контролюючого органу у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної на те, що обсяг постачання перевищує величину залишку обсягу придбання товару/послуги, є необґрунтованими, оскільки подання таблиці даних платника податку відповідно до положень Порядку №1165 є правом платника податку, а не його обов`язком. Відтак, сама по собі відсутність відповідного коду послуги у таблиці даних платника податку не може бути безумовною підставою для зупинення реєстрації податкової накладної та подальшої відмови у її реєстрації. Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі №200/14026/18-а та від 23.10.2019 у справі №826/8693/18 зазначив, що первинним об`єктом судового дослідження у справах даної категорії є обставини, за яких контролюючим органом вчинено дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних та прийнято рішення про відмову у їх реєстрації. При цьому підставою для таких дій мають бути чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій та конкретний перелік документів, який підлягає наданню платником податків. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Як вірно встановлено судом першої інстанції, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містить розрахунку показників критерію ризиковості, якому нібито відповідає позивач, що свідчить про невідповідність такої квитанції вимогам пункту 11 Порядку №1165. Крім того, у квитанції не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та яких саме пояснень вимагає контролюючий орган для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Натомість контролюючий орган обмежився загальною пропозицією надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Колегія суддів звертає увагу на те, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії є підставою для визнання такого акта протиправним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №821/1173/17. Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на протиправність формального підходу контролюючих органів при формуванні квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних без конкретизації переліку документів, які необхідно надати платнику податків. Зокрема, у постанові від 30.09.2022 у справі №600/332/21-а Верховний Суд зазначив, що у випадку неконкретизації переліку документів платник податків перебуває у стані правової невизначеності та позбавлений можливості надати контролюючому органу належний пакет документів, необхідний саме у розумінні суб`єкта владних повноважень. Отже, отримана позивачем квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містила чіткого та вичерпного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про її реєстрацію, що поставило позивача у стан правової невизначеності. Разом з тим, після зупинення реєстрації податкової накладної позивачем подано повідомлення із поясненнями та копіями документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. Незважаючи на це, комісією ГУ ДПС прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, хоча невідповідність квитанції вимогам правової визначеності виключала можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав ненадання документів. Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 11 Порядку №520 підставами для відмови у реєстрації податкової накладної є ненадання письмових пояснень, ненадання копій документів або надання документів, складених із порушенням законодавства. Водночас зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що у ньому фактично наведено лише загальні формулювання без конкретизації документів, яких, на думку контролюючого органу, не вистачало для реєстрації податкової накладної, а також без зазначення причин неврахування чи відхилення поданих позивачем пояснень та документів. При цьому форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає необхідність конкретного зазначення документів, які не надані платником податків. Однак у спірному рішенні такі документи не конкретизовано. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що під недостатністю документів слід розуміти ненадання платником податків документів, передбачених пунктом 5 Порядку №520, тоді як у даному випадку позивачем було подано всі наявні у нього документи, які підтверджують здійснення господарської операції. Натомість відповідач не довів, яких саме первинних документів не було надано позивачем, а також не обґрунтував, які саме недоліки форми чи змісту поданих документів унеможливлювали реєстрацію спірної податкової накладної. Колегія суддів також звертає увагу, що прийняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної передбачає проведення відповідного засідання комісії контролюючого органу, на якому повинні бути досліджені та оцінені подані платником податків документи і пояснення. Водночас зі змісту спірного рішення не вбачається, що комісія ГУ ДПС фактично аналізувала специфіку здійснених господарських операцій та надані позивачем документи, а також встановлювала, які саме документи є необхідними для підтвердження наявності підстав для реєстрації податкової накладної. Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі №380/7648/22 звернув увагу на те, що при вирішенні спорів даної категорії предметом дослідження є виключно питання правомірності зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних, а не реальність господарських операцій між платником податків та його контрагентами. При цьому контролюючий орган на стадії вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій на предмет їх реальності, оскільки така оцінка може бути надана лише за результатами проведення податкової перевірки у порядку, визначеному ПК України. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом не доведено наявності достатніх правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної №13 від 25.04.2025, а оскаржуване рішення комісії ГУ ДПС у Житомирській області №12979468/45053838 від 16.06.2025 є необґрунтованим, невмотивованим та таким, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Житомирській області про відмову у реєстрації податкової накладної. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно втручання суду у дискреційні повноваження ДПС України шляхом зобовязання зареєструвати податкову накладну, колегія суддів зазначає, що після встановлення судом протиправності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної ефективним способом захисту порушеного права платника податків є саме зобов`язання контролюючого органу здійснити реєстрацію такої податкової накладної датою її фактичного подання. У даному випадку повноваження контролюючого органу не є дискреційними, оскільки за відсутності визначених законом підстав для відмови у реєстрації податкової накладної ДПС України зобов`язана здійснити її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав ДПС України зареєструвати податкову накладну №13 від 25.04.2025 днем її подання до реєстру. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.