Постанова 4805 № 283/2077/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/2077/20 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М. Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №283/2077/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Хомич В.М. у м. Малині, в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття. Позов обґрунтовувала тим, що з 21 вересня 2013 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Впродовж останніх трьох місяців між ними виникли непорозуміння з приводу сімейних зобов`язань, зокрема, в частині фінансування та утримання сім`ї. ОСОБА_2 припинив надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, внаслідок чого потреби сина у повному обсязі не забезпечені. Відповідач фізично здоровий, працює у приватного підприємця на пилорамі, з його слів має заробітну плату в розмірі не менше 14 000 грн. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2020 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 700 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з моменту подання позовної заяви 01 жовтня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання сина у розмірі 1 200 грн щомісячно до повноліття дитини. Зазначає, що отримує заробітну плату у розмірі 4 808 грн, а аліменти в розмірі 1 700 грн не є пропорційними до отримуваної заробітної плати, оскільки становлять 2,82 частини від його доходу, а не 1/4. Приймаючи до уваги мінімальний прожитковий мінімум на дитину віком від 6 років та розмір отримуваної заробітної плати, вважає, що розмір аліментів повинен бути 1 200 грн. Крім того, при винесенні рішення судом не враховано, що на його утриманні знаходяться непрацездатні батьки та батько є особою з інвалідністю 2-ої групи. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає безпідставними посилання відповідача на ті обставини, що на його утриманні знаходяться непрацездатні батьки, оскільки належних доказів суду останнім не надано. Зазначає, що навіть 1 700 грн аліментів є недостатньою сумою для забезпечення нормальних умов розвитку та виховання дитини, для належного забезпечення її харчуванням, одягом та предметами першої необхідності. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»визначено, що прожитковий мінімум для дітей віком з 6 до 18 років із 1 січня 2020 року становить 2 218 гривень, з 1 липня 2 318 гривень, з 1 грудня 2 395 гривень. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України). Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.9). Довідкою Слобідської сільської ради від 25 вересня 2020 року №614 підтверджується, що на утриманні ОСОБА_1 знаходяться дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_4 (а.с.10). Витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не включений до переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Відповідач посилається на недоведеність позивачем його матеріального стану та неможливість сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1700 грн. щомісячно. Свої заперечення відповідними доказами не підтвердив. До апеляційної скарги відповідачем додано свідоцтво про його народження (а.с.41), яке підтверджує ступень спорідненості з ОСОБА_6 (батько) та ОСОБА_7 (мати). Батькові відповідача призначена пенсія за віком та він є особою з інвалідністю 2-ої групи внаслідок трудового каліцтва, а матері відповідача призначена пенсія за віком. Отже, батьки відповідача отримують пенсію. Довідок про розмір пенсій, підтвердження понесення відповідачем витрат на утримання батьків, а також того, що він є єдиною дитиною у батьків не надано, а тому посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що батьки перебувають на утриманні відповідача не підтверджено, а надані відповідачем докази беззаперечно не доводять обставин, на які він посилається. Натомість статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Визначаючи розмір аліментів на утримання дітей, слід враховувати загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку. При цьому, саме на батьків покладається забезпечення таких умов дітям до досягнення ними віку вісімнадцяти років. Син ОСОБА_3 проживає з матір`ю, тобто позивачем, та основний тягар утримання припадає на неї. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що він працює у ТзОВ «Л-Транс» заготівельником та його середньомісячна заробітна плата не перевищує 4 808 грн, а тому присуджена судом першої інстанції щомісячна сплата аліментів буде ставити його у скрутне матеріальне становище спростовується тим, що розмір аліментів (1200 грн) не перевищив половини від офіційного доходу відповідача (20404 грн) та останній не має протипоказань за станом здоров`я, перебуває у працездатному віці, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що розмір аліментів у даному випадку може перевищити мінімальний гарантований розмір, що відповідає найвищим інтересам сина, який в силу свого віку ще не здатний самостійно подбати про себе, а позивач, окрім сина, має на утриманні ще іншу неповнолітню дитину. Навіть, якщо позивач і має більшу зарплату, але на її утриманні, на відміну від відповідача, перебуває не одна дитина, а двоє дітей. За таких обставин, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції, як окремо кожному доказу, так і в сукупності. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідно до судової практики стягнення аліментів у твердій грошовій сумі здійснюється як правило, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий заробіток (дохід), тобто не має постійного офіційного місяця роботи, ґрунтується на редакції частини першої ст.184 СК України до 08 липня 2017 року. У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1700 грн щомісячно відповідає інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Отже, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим сторонами доводам та наданим доказам і дійшов обґрунтованості висновку про часткове задоволення позову, а тому в силу норм ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про стягнення аліментів (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.367-368,374-375,381-382,384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: