Постанова 4805 № 289/2223/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/2223/18 Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О. Категорія 3 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С., за участю секретаря Пеклін Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 289/2223/18 за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , до Радомишльської міської ради Житомирської області, Великорацького старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, Мірчанського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, Меньківського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, третя особа - ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Тимошенка А.О., ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла двоюрідна баба позивача - ОСОБА_4 . Після її смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: площею 0,5913 га ( кадастровий номер 1825086200:02:000:0320), яка розташована на території Меньківської сільської ради Радомишльського району, та площею 1,2593 га ( кадастровий номер 1825086600:04:000:0000), яка знаходиться на території Мірчанської сільської ради Радомишльського району. Оригінали документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 , на вказаний житловий будинок та земельні ділянки, втрачені. Також вказує, що після смерті ОСОБА_4 спадщину за заповітом на житловий будинок прийняв племінник ОСОБА_3 , який не претендує на спадщину після смерті своєї тітки й відмовляється на користь ОСОБА_1 , яка є його рідною дочкою. Окрім того, вказує, що син померлої спадкодавиці- ОСОБА_5 , є громадянином Росії, проживає за межами України, не бажає приймати спадщину після смерті матері й не претендує на вказане нерухоме майно. Оскільки ОСОБА_3 відмовився від спадщини на користь ОСОБА_1 , остання, будучи двоюрідною онукою померлої ОСОБА_4 , має право на спадкування за правилами ст.1266 ЦК України. Вказує, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини з тих підстав, що їй не було відомо про наявність заповіту, складеного на ім`я її батька. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_2 просив поновити строк для прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також на земельні, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: площею 0,5913 га ( кадастровий номер 1825086200:02:000:0320), яка розташована на території Меньківської сільської ради Радомишльського району, та площею 1,2593 га ( кадастровий номер 1825086600:04:000:0000), яка знаходиться на території Мірчанської сільської ради Радомишльського району, в поряду спадкування після смерті ОСОБА_4 . Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Зокрема, позивач зазначає, що суд залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_3 не претендує на це спадкове майно та відмовився від прийняття спадщини на її користь. Вказана обставина також підтверджується змістом поданої ним заяви про визнання позову. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . За життя вона набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Інформації щодо обсягу всього спадкового майна матеріали справи не містять. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно свідчить про те, що станом на 29 жовтня 2019 року право власності на земельні з кадастровими номерами 1825086200:02:000:0320 та 1825086600:04:000:0000 не зареєстроване. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 , заповідала ОСОБА_3 . Матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_3 у встановлений законом строк подав до Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з ч.ч.1,2 та 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч.1 ст.1269 ЦК України). Статтею 1245 ЦК України передбачено, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Частиною 1 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Як встановлено судом, ОСОБА_3 прийняв спадщину за заповітом, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву. Отже, в силу положень цивільного законодавства, успадковане ним за заповітом майно належить йому з часу відкриття спадщини. Прийнявши спадщину у встановленому законом порядку, він має можливість оформити право власності на вказаний житловий будинок. Право на відмову від прийняття спадщини могло бути реалізоване ним лише протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Обгрунтованим також є й висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1825086200:02:000:0320 та 1825086600:04:000:0000, оскільки при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона входить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 . Заслуговує на увагу й та обставина, що визначення спадкоємцю додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини та визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку є взаємовиключними вимогами й не можуть бути заявлені одночасно. Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що вказані земельні ділянки належали ОСОБА_4 . Так, обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 надала суду інформацію щодо земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, площею 0,5913 га (кадастровий номер 1825086200:02:000:0320), яка розташована на території Меньківської сільської ради Радомишльського району, та площею 1,2593 га (кадастровий номер 1825086600:04:000:0000), яка знаходиться на території Мірчанської сільської ради Радомишльського району. Проте, суду невідоме джерело походження цієї інформації, а належних доказів того, що за життя ОСОБА_4 набула право власності на це майно, суду не надано. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовуть висновків суду. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2020 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: