Постанова 4823 № 735/1157/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 лютого 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 735/1157/20 Головуючий у першій інстанції Грушко О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/52/21 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Бобрової І.О., суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., за участю секретарів Шкарупи Ю.В., Зіньковець О.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Коропська селищна рада Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коропської селищної ради про визнання права власності на будинок садибного типу з надвірними будівлями та спорудами, місце ухвалення судом першої інстанції рішення смт Короп Чернігівська область, дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення 17.11.2020, У С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Коропської селищної ради Чернігівської області, в якому просив у порядку спадкування визнати за ним право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, площею 83,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй після смерті її чоловіка ОСОБА_5 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Позивач вважає себе й спадкоємцем даного будинку після померлих родичів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , які володіли будинком на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом від 28.08.1939. У видачі свідоцтва на нерухоме майно нотаріусом було відмовлено, оскільки у свідоцтві на право на спадщину за законом не вказано, яке саме майно передано у спадок. Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2020 р у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду від 17.11.2020 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визнавши за ним у порядку спадкування право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, площею 83,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права. Так, скаржник вказує, що державними нотаріусами підтверджується факт прийняття позивачем спадщини, наявність відповідних родинних відносин. Однак правоустановчий документ на житловий будинок свідоцтво про право на спадкування від 28.08.1939, на даний час не відповідає усім передбаченим Інструкцією про вчинення нотаріальних дій вимогам. Також скаржник вважає незаконними підстави для залучення в якості третьої особи ОСОБА_3 . Ухвала суду про її залучення в порушення вимог п.2 ст.52 ЦПК України не виносилась та до відома позивача не доводилася (у судовому реєстрі рішень така ухвала на час звернення з апеляційною скаргою також відсутня), що є порушенням норм процесуального права. А тому позивач відповідно до положень ч.2 ст.353 ЦПК України позбавлений можливості включити в апеляційну скаргу заперечення на ухвалу суду про залучення ОСОБА_3 третьою особою. Скаржник зазначає, що відповідачу та третій особі ОСОБА_3 було відомо про наявність спадкоємців першої черги на спірний будинок. На даний час в суді знаходиться цивільна справа про визнання протиправним та скасування рішення 19 сесії 4 скликання Коропської селищної ради від 03.11.2005 про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,1241 га за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , розгляд по якій зупинений до вирішення даної цивільної справи. Крім того, Коропським ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області 22.07.2020 порушено кримінальне провадження № 12020275140000008 за статтею самоправство у зв`язку з самовільним зайняттям житлового будинку. Відповідачем не надано обґрунтованого письмового відзиву, чому він вважає, що позивач не має право успадкувати нерухоме майно після смерті свого батька та інших родичів. Заяви позивача про витребування спадкової справи з нотаріальної контори, які б підтвердили додатково факт прийняття ним спадщини, залишилися судом без реагування. Через те, що земельна ділянка, на якій розміщено спадковий житловий будинок передана у власність іншій сторонній особі, державний нотаріус позбавлений права оформити за позивачем спадщину, про що зазначено у постанові від 26.06.2020 вих.№1931/02.31 державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Богунової Н.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Під час розгляду справи судом не враховано положення ст.392 ЦК України, п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також не враховано, що якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину. Також, на думку скаржника, судом порушено статтю 58 Конституції України. Третя особа ОСОБА_2 у своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить задовольнити апеляційну скаргу останнього, скасувати рішення суду, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду, яке винесене з порушенням діючого законодавства України та інтересів позивача і її ОСОБА_2 , яка вважає, що документи на будинок оформлені належним чином, право власності зареєстровано в органах БТІ згідно з діючим законодавством, даний факт відповідачем не спростовано. Спадщина нею та її братом (позивачем) прийнята у встановленому діючим законодавством України порядку, що підтверджується витягами зі спадкових справ та відповідними документами Коропської державної нотаріальної контори та Державної нотаріальної контори Харківського району. Відповідач Коропська селищна рада та третя особа ОСОБА_3 своїм правом на подачу відзиву не скористалися. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок нотаріуса Харківської державної нотаріальної контори про те, що за свідоцтвом про право на спадкування за законом, складеного державним нотаріусом Коропського нотаріального столу 28 серпня 1939 року, неможливо визначити склад спадкового майна, яке перейшло до спадкоємців, є обґрунтованим. Довідка Коропського РБТІ не є належним і допустимим доказом права власності громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 на житловий будинок. Крім того, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що саме він прийняв у встановленому законом порядку спадщину від усіх спадкодавців, перелічених ним у позові, що спадщину не прийняли їх нащадки - спадкоємці попередніх черг, і що саме йому належить 100% об`єму спадкової маси. Колегія суддів не погоджується з викладеними висновками, враховуючи наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_11 , що доводився дідом позивача по батьківській лінії (а.с.12) Згідно із свідоцтвом про право спадкування за законом, що складене державним нотаріусом Коропського нотаріального столу 28 серпня 1939 року: «Спадкоємцями до всього майна належної йому частини гр-на м. Коропа ОСОБА_11 померлого сімнадцятого грудня тисяча дев`ятсот тридцять шостого року, являються його жінка ОСОБА_6 , проживає в м. Короп; дочка ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , с. Шумаково, Курской обл.; ОСОБА_8 , м. Курск; син ОСОБА_9 ,м. Харків; ОСОБА_5 , м. Харків; дочка ОСОБА_10 , м. Шостка в рівних частинах за законом» (а.с. 6-7). Конкретний перелік майна, що успадковане, свідоцтво не містить, проте, згідно з написом на звороті, дане свідоцтво стало підставою для вчинення 15.08.1969 «реєстраційного напису» , згідно з яким було за вищевказаними особами зареєстровано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , про що вчинений запис в реєстрову книгу за №326 (а.с.7 зворот). Зазначене свідоцтво та «реєстраційний напис» в судовому порядку недійсним не визнавалося. Право власності на спірний будинок не оспорювалося. Згідно з наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про смерть: - ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ; - ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ; - ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ; - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 ; - ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 ; - ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 (а.с. 13, 15, 16, 17, 18, 21). Відповідно до довідки Коропського районного бюро технічної інвентаризації № 81 від 06.05.2020, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 станом на 01.01.2013 в КП Коропське РБТІ зареєстроване за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 ,згідно із свідоцтвом про право на спадкування за законом від 28.08.1939 (а.с.5). З копії «Домовой книги для прописки граждан, проживающих в доме АДРЕСА_1 » вбачається, що в зазначеному житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_16 (з 03.12.1961 по день смерті), ОСОБА_10 (з 17.12.1960 по ІНФОРМАЦІЯ_9 ), ОСОБА_13 (з 17.12.1960 по день смерті), ОСОБА_9 (з 08.11.1972 по 10.01.1083) (а.с.24-26, 101). Висновок суду першої інстанції, що довідка Коропського РБТІ не є належним і допустимим доказом права власності громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 на житловий будинок є помилковим. На час вчинення "реєстраційного напису" діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена 31.01.1966 Міністерством комунального господарства Української РСР, яка передбачала здійснення реєстрації всіх будинків у бюро технічної інвентаризації місцевих органів виконавчої влади на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлювальних документів, перелік яких додавався до неї). На підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносило відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляло на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою. Як роз`яснило в своєму листі Міністерство юстиції України від 22.01.2003 №14-32/97 , «реєстраційні написи, реєстраційні посвідчення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що оформлені до 31 січня 2003 року включно, не обмежені терміном дії та повинні прийматись нотаріусами при вчиненні ними нотаріальних дій». Відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є паперові носії інформації - реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації. Таким чином, з огляду на дію нормативно-правових актів у часі, реєстрація спадкоємцями ОСОБА_11 15.08.1969 в бюро технічної інвентаризації свого права власності на успадкований житловий будинок АДРЕСА_1 на даний час прирівнюється до фактичного офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття речового права на нерухоме майно. Листами за №№ 484/01-17, 485/01-17, 486/01-17, 487/01-17 Державним нотаріальним архівом Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) суд повідомлено, що спадкові справи до майна ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 не заводились (а.с. 179, 180, 181, 182). Відповідно до листа Державного нотаріального архіву Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) № 488/01-17 від 01.02.2021 надати копію спадкової справи до майна ОСОБА_4 немає можливості, оскільки справи за 2008-2020 роки Ічнянською районною державною нотаріальною конторою на зберігання до Державного нотаріального архіву Чернігівської області не передавались (а.с.183). Відповідно до листа Державного нотаріального архіву Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) № 489/01-17 від 01.02.2021 спадкова справа до майна ОСОБА_7 Коропською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області заведена 26.10.1993 за № 241, з якої вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняли ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 (а.с.184-185). До числа спадкоємців також увійшла ОСОБА_14 мати померлої, яка була зареєстрована за однією адресою з померлою на час смерті ОСОБА_7 . Таким чином, після смерті ОСОБА_7 частки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_14 збільшилися з 1/6 частини домоволодіння до 5/24 частин у кожного (1/6 частина будинку спадкодавця на чотирьох спадкоємців. Дорівнює по 1/24 кожному. Плюс 1/6, яка належала на підставі свідоцтва від 28.08.1939. Разом по 5/24 у кожного з чотирьох спадкоємців - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_14 . Відповідно до листа Державного нотаріального архіву Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) № 490/01-17 від 01.02.2021 спадкова справа до майна ОСОБА_14 районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області заведена 26.10.1993 за № 240, з якої вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_16 прийняли ОСОБА_10 , ОСОБА_5 (а.с.186-187). Після прийняття спадщини померлої ОСОБА_14 , частки ОСОБА_10 та ОСОБА_5 у спірному домоволодінні збільшилися за рахунок 5/24 частин у будинку, що належали померлій ОСОБА_16 і стали дорівнювати по 5/12 частин домоволодіння у кожного з спадкоємців. Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 (а.с.31). Як вказувалося вище, ОСОБА_5 батько позивача (а.с31), помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . На час смерті спадкодавець був зареєстрований разом з дружиною ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка Південноміської ради Харківського району від 24.06.2020 №535. З огляду на положення ст.549 ЦК УРСР ОСОБА_4 прийняла спадщину за законом після смерті свого чоловіка батька позивача - ОСОБА_5 . До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 увійшли 5/12 частин спірного домоволодіння. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 (а.с.22). Протягом шестимісячного строку за прийняттям спадщини до нотаріальної контори із заявами звернулися діти померлої ОСОБА_1 (позивач у справі) та ОСОБА_2 (третя особа у справі). Щодо майна померлої заведено спадкову справу за № 151/2011 ОСОБА_1 (позивач по справі) звернувся до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 . Постановою державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори від 26.06.2020 про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заявою ОСОБА_1 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 . Підставою для відмови слугувало те, що за свідоцтвом про право спадкування за законом, складеного державним нотаріусом Коропського нотаріального столу 28 серпня 1939 року неможливо визначити склад спадкового майна. Крім того, рішенням Коропської селищної ради Чернігівської області «Про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки» земельна ділянка площею 0,1241 га, на якій розташований житловий будинок в АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд була передана у приватну власність ОСОБА_3 (а.с. 29). З огляду на наявні у справі докази, ОСОБА_1 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 5/24 частин спірного домоволодіння в АДРЕСА_1 . Таку ж частку успадкувала третя особа у справі ОСОБА_2 . Доводи останньої щодо визнання за позивачем права власності на все домоволодіння (в тому числі і на її частку) не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки заяву про відмову від спадщини у строки, що були встановлені ст.553 ЦК УРСР ОСОБА_2 до нотаріальної контори не подала. Остання не позбавлена права звернутися з позовом про визнання за нею права власності на 5/24 частин спірного домоволодіння, якщо їй буде відмовлено у видачі відповідного свідоцтва нотаріусом. Як зазначено вище, ОСОБА_9 дядько позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . За життя ним був складений заповіт, що посвідчений нотаріусом нотаріального округу міста Челябінська (РФ) від 06.03.2003. За умовами заповіту ОСОБА_9 з належного йому майна - земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_17 та ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини кожному; ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в розмірі 1/6 частини кожному (а.с. 98). Рішенням Коропського районного суду від 01.11.2007 (справа № 2-265/07) позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено додатковий строк терміном три місяці на подання заяви в Коропську районну державну нотаріальну контору на прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_9 (а.с.23). Згідно з листом Коропської районної державної нотаріальної контори № 550/02-17 від 01.07.2020, за заявою позивача було заведено спадкову справу № 490/2007 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_9 . Через неможливість встановити час і місце відкриття спадщини, наявність заповіту, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб та склад спадкового майна нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину через відсутність належних документів та склад спадкового майна (а.с. 27). Аналізуючи докази наведені вище, до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 увійшли 5/24 частин спірного будинку (1/6 після смерті ОСОБА_11 та ІНФОРМАЦІЯ_5 після смерті ОСОБА_7 ) . З врахуванням умов заповіту, позивач мав право на спадкування 1/3 частини від належної померлому ОСОБА_9 5/24 частин спірного домоволодіння, а саме на спадкування 1/72 частин . Доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального закону є слушними. За рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні. Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Враховуючи той факт, що мати позивача ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після свого чоловіка в порядку статті 549 ЦК УРСР, померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , а дядько позивача ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , то в даному випадку застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу України в редакції 2004 року. Правовідносини, що виникли після смерті ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_5 регулюються ЦК УРСР 1961 року. Спадкуванням відповідно до статті 1216 ЦК України є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Згідно із частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Отже ураховуючи правову природу заповіту можна дійти висновку, що основним змістом заповіту є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі майна (прав та обов`язків спадкодавця), що виступає об`єктом спадкового наступництва. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1269, частина перша статті 1270 ЦК України). Положеннями статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. При цьому чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу». Як передбачено частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Зазначене узгоджується і з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 635/2224/18. Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другоючетвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що позивач довів свої позовні вимоги частково. Після смерті своєї матері ОСОБА_4 він має право на 5/24 (1/2 від 5/12) частин у спірному домоволодінні. Після смерті свого дядька - ОСОБА_9 позивач успадкував 1/72 частину спірного домоволодіння (1/3 від 5/24 частин). Всього позивач має право на 2/9 частини спірного домоволодіння (5/24 + 1/72 = 2/9). З огляду на викладене, за позивачем слід визнати право власності на 2/9 частки у спадковому майні спірному домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 . Доводи скаржника щодо незгоди із залученням до розгляду справи в якості третьої особи ОСОБА_20 колегія суддів до уваги не приймає. Судове рішення щодо залучення у справі ОСОБА_20 було ухвалено в підготовчому засіданні 05.10.2020, на якому позивач був присутній (а.с. 57, 60). Судом встановлено, що рішенням 19 сесії четвертого скликання Коропської селищної ради від 03.11.2005 «Про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки» передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1241 га, яка розташована: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.68). На підставі зазначеного вище рішення Коропської селищної ради 07 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 405494 (а.с.69). Конфігурація даної земельної ділянки така, що ділянка примикає з трьох боків до спірного домоволодіння, щодо якого ОСОБА_1 завлений позов. Рішенням виконавчого комітету Коропської селищної ради № 66 від 22.03.2006 надано ОСОБА_3 дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 (а.с.73). 24 березня 2009 року ОСОБА_3 видано дозвіл № 9 на проведення робіт по будівництву житлового будинку (а.с.74-79). Відповідно до свідоцтва про право власності індексний номер 42158696 від 12.08.2015 ОСОБА_3 є власником житлового будинку, А-1, загальною площею 81,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.80, 81). Аналізуючи вказані вище обставини, слід зазначити, що за наявності зареєстрованого у встановленому порядку права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадкування за законом від 28.08.1939 за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , відсутності даних про спадкоємців та рішення про визнання спадщини відумерлою (про що свідчить лист Коропської селищної ради від 04.02.2021 №230/01-32) остання передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, на якій був побудований будинок з такою ж адресою, як будинок сім`ї ОСОБА_12 . На запит суду з цього приводу Коропська селищна рада листом від 04.02.2021 №230/01-32 повідомила, що запитуваною інформацією вона не володіє. З огляду на наявність двох домоволодінь, які мають однакову поштову адресу, колегія суддів вважає за необхідне з метою ідентифікації спірного будинку послатися в резолютивній частині на технічний паспорт, що був виготовлений КП «Коропське районне бюро технічної інвентаризації» Коропської районної ради за заявою позивача станом на 27 липня 2020 року за даними інвентаризаційної справи №383 (а.с.8). Посилання скаржника, що відповідачем не надано обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, не є підставою для скасування рішення суду саме з цієї підстави та не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.191 ЦПК України подання відзиву є правом відповідача. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. На підставі ст.141 ЦПК України з Коропської селищної ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 належить стягнути 466,89 грн судових витрат по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції пропорційно до задоволених вимог. (186,67 + 280,22 = 466,89 грн). Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч.1 п.4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2020 року - скасувати. Позов ОСОБА_1 до Коропської селищної ради про визнання права власності на будинок садибного типу з надвірними будівлями та спорудами задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ) право власності у порядку спадкування на 2/9 частини домоволодіння : житлового будинку садибного типу, загальною площею 83,7 кв.м. житловою площею 31,6 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами (за технічним паспортом, що виконаний станом на 27.07.2020 за інвентаризаційною справою №383, домоволодіння складається з житлового будинку А-1, веранди - а-1, веранди а-1-1, погребу Б), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позову ОСОБА_1 - відмовити. Стягнути з Коропської селищної ради Чернігівської області (місцезнаходження: вул.Горького, 9, смт Короп Чернігівська область, ЄДРПОУ 04412426) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ) судовий збір за розгляд справи в сумі 466,89 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Судді Чернігівського апеляційного суду І.О.Боброва Н.В.Висоцька Н.В.Шитченко Повний текст постанови складений 15.02.2021.