Постанова Львівський апеляційний суд № 464/1269/20

Справа № 464/1269/20 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П. Провадження № 33/811/698/20 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд у складі: судді апеляційного суду Гончарук Л.Я., за участі ОСОБА_1 та його захисника Галича П.О., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 12 травня 2020 року, встановив: цією постановою, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 420 грн. 40 коп. Згідно постанови, ОСОБА_1 01 березня 2020 року о 20 год. 45 хв. у місті Львові по проспекту Червоної Калини,59, керував автомобілем марки «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_1 , при повороті ліворуч не надав переваги транспортному засобу, який рухався прямо по зустрічній смузі, чим порушив п. 10.4 ПДР України, внаслідок чого здійснив зіткнення із таким автомобілем марки «Cmart city», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водійки ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження. Не погоджуючись з даною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову, винести нову постанову, якою звільнити його від адміністративної відповідальності, у зв`язку з відсутністю події та складу в його діях адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрити. Із вказаною постановою категорично не згідний, вважає таку незаконною, що винесена за формального підходу судді до розгляду справи, за очевидно упередженого ставлення суду щодо нього та такою, що винесена без повного та всебічного з`ясування дійсних обставин справи, та за порушення законодавства при оцінці доказів. Не погоджується з такою оцінкою доказів, так як така проведена за упередженого ставлення щодо нього та за порушення вимог Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ. Вважає, що матеріали справи не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу його винуватості. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом його вини, оскільки в ньому містяться відомості, які не відповідають дійсності, та такий відображає припущення поліцейського, яке не підтверджено жодним доказом у справі. Звертає увагу, що безпосереднє керування автомобілем здійснювала ОСОБА_3 , про що вона зазначає у письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи та неодноразово це пояснювала поліцейським, що безпосередньо зафіксовано на відеозаписах, зокрема на відеозаписах з нагрудної камери поліцейського. Більше того, на вказаних відеозаписах, інспектор поліції ОСОБА_4 , який склав протокол про адміністративне правопорушення неодноразово пояснював, що він не був очевидцем ДТП і не знає хто перебував за кермом автомобіля ОСОБА_5 , однак, з незрозумілих причин припускає, що за кермом був саме ОСОБА_1 . При чому на конкретні запитання, чому поліцейський надає віри саме поясненням ОСОБА_6 і відкидає мої пояснення та пояснення ОСОБА_3 жодної ствердної та зрозумілої відповіді надано не було. Також не погоджується із оцінкою суду схеми місця ДТП, оскільки така не базується на вимогах законодавства та зазначає наступне. Так, схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками Аналізуючи схему місця ДТП, наявну в матеріалах справи чітко видно, що така не відповідає вимогам пункті 4 розділу IX Інструкції. Крім цього, на схемі місця ДТП, всупереч вимогам Інструкції не було вказано усієї, наявної на місці дорожньої розмітки, зокрема, йдеться про дорожню розмітку 1.13 ПДР України, хоча така була нанесена в місці де потерпіла ОСОБА_7 , керуючи автомобілем Смарт, виїжджала з другорядної дороги на головну - проспект Червоної Калини. Суд визнав, що така дорожня розмітка була наявна, однак була відсутня на схемі місця ДТП та вказав в постанові, що суд врахував пояснення інспекторів та потерпілої про пріоритетність дорожніх знаків над дорожньою розміткою, які узгоджуються з нормами ПДР України. З огляду на наведене вище, схема місця ДТП не може бути належним та допустимим доказом у справі. В той же час, суд взагалі не описав мотиви, чому ним було відкинуто його покази про те, що він за кермом не перебував, а за кермом була ОСОБА_3 . Зважаючи на наведене, очевидним є те, що судом першої інстанції побудовано висновки в оскаржуваному судовому рішенні, які базуються на недопустимих доказах, а також на припущеннях самого судді. Підсумовуючи наведене вище, вважає, що постанова Сихівського районного суду м.Львова від 12.05.2020 року у справі № 464/1269/20 є незаконною, яка підлягає безумовному скасуванню, а його повинно бути звільнено від адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення в його діях, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо нього повинно бути закрите. Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку потерпілої ОСОБА_2 , яка заперечила подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 , підтримую подану апеляційну скаргу пояснив, що він не керував транспортним засобом, керування здійснювала ОСОБА_3 , вказав, що схема місця ДТП неналежно складена. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 заперечуючи подану апеляційну скаргу пояснила, що за кермом був ОСОБА_1 , після зіткнення він зупинився не одразу, а за 10 метрів, вказала, що водій ОСОБА_1 помінявся місцями з пасажиром. Жодних зауважень до схеми місця ДТП учасники не мали, можливо могли не помітити незначний осип дрібних уламків, оскільки була темна пора доби. Наголосила, що керує транспортним засобом з 1989 року. Зазначила, що звернула увагу, що в її автомобіль їде інший, вона зупинилась і в той час трапилось ДТП. Водій ОСОБА_1 не зайняв крайнє праве положення, ДТП сталось на її смузі, вона зупинилась перед трамвайною колією, перетнувши головну дорогу. Так, як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 при вищезгаданих обставинах справи вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. При цьому, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення та додатками до нього, а саме: схемою місця ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП, поясненнями наданими в суді першої інстанції потерпілою ОСОБА_2 , свідками інспекторами поліції, іншими доказами, що наявні в матеріалах справи, які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, зобов`язаний був з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення застосовується до осіб, які як учасники дорожнього руху порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Крім того, відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП. На переконання апеляційного суду суд першої інстанції при розгляді справи № 464/1269/20 в повній мірі даної вимоги закону дотримався. На думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про відсутність події та складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги та належним чином мотивував своє рішення. Стосовно доводів апелянта про невідповідність вимогам Інструкції схеми місця ДТП та інших матеріалів справи, то слід зазначити, що зауважень стосовно складеної схеми місця ДТП учасники ДТП не мали, і в матеріалах справи такі відсутні, покликання в апеляційній скарзі на те, що така не базується на вимогах законодавства є безпідставними та недоречними. З даного приводу апеляційний суд погоджується з висновками судді суду першої інстанції, який вказав у постанові, що приймає до уваги відомості схеми ДТП, які в повній мірі відображують місце вчинення, сталі орієнтири, дорожні знаки та дорожню розмітку, які містились на місці ДТП, перелік видимих пошкоджень транспортних засобів /арк. спр. 3/. Така схема складена у присутності осіб ДТП, будь-яких зауважень на момент її складення не надходило та скарг відносно неї до органів поліції не подано. Підставно суддею не прийнято аргументи захисника щодо відсутності відмітки на схемі ДТП осипу із розбитої фари автомобіля, що унеможливлює на його переконання визначити місце ДТП, однак оскільки місце ДТП зафіксовано виходячи із стоячого автомобіля потерпілої, будь-яких даних щодо його переміщення після ДТП не встановлено та не надходило зауважень, на відміно від автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , а відтак вважав, що відсутність відмітки про осип із фари автомобіля, яким керував ОСОБА_1 на місці ДТП не може бути тією обставиною, яка спростовую інші встановлені на місці ДТП дані, які зазначені у схемі та встановлені у суді. Щодо відсутності на схемі ДТП розмітки 1.13 ПДР України, яка наявна на місці ДТП, належно суд першої інстанції врахував пояснення інспекторів та потерпілої із цього питання про пріоритетність дорожніх знаків над дорожньою розміткою, які узгоджуються із нормами ПДР України. Щодо доводів апелянта про те, що він не здійснював керування транспортним засобом, то апеляційний суд оцінює такі критично, вважає їх намаганням уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки крім наведених мотивів з даного приводу в постанові судді, з якими погоджується апеляційний суд, факт керування транспортним засобом підтверджується і постановою Сихівського районного суду м. Львова від 18.05.2020 р. у справі №464/1267/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, інкримінованого відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.03.2020 серії ДРП18 № 418247, та накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 /десять тисяч двісті/ гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, яку постановою Львівського апеляційного суду від 28.08.2020 р. залишено без змін. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції не встановлено, тому, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 12 травня 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Гончарук Л.Я.