Постанова 4824 № 359/3846/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2021 року справа № 359/3846/20 провадження № 22-ц/824/1786/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф., при секретарі: Русинчук І.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Ярмака Андрія Миколайовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Журавського В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В : В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив повного розрахунку з ОСОБА_1 , а саме: не виплатив матеріальну допомогу на підставі п.6.25.2 колективного договору у розмірі 20 посадових окладів, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача матеріальну допомогу у розмірі 798500 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку з 29 квітня 2020 року та по день ухвалення рішення суду. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні в розмірі 798500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 146391 грн. 85 коп. та судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що протягом звітного періоду прибуток товариство не отримало, судом не надано оцінки звіту на предмет фінансової неспроможності підприємства здійснювати виплати, у зв`язку із виходом на пенсію. На підтвердження фінансової неспроможності підприємства виплачувати вказану матеріальну допомогу, відповідачем надано звіт про сукупний дохід підприємства. Зазначає про те, що адміністрація підприємства не відмовляється здійснювати виплати матеріального допомоги, однак, зважаючи на брак коштів, пропонує певну розстрочку такої виплати. Також посилається на висновок Торгово-промислової палати України від 29.07.2020 року про істотну зміну обставин, як підтвердження форс-мажорних обставин, а тому виплата не відбулась у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили, що не залежали від волі відповідача. Апелянт вказує також на те, що нарахування і виплата одноразової грошової допомоги при звільненні за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію не входить до структури заробітної плати, не передбачена нормами КЗпП та не відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Вважає, оскільки колективним договором передбачаються не законодавчо встановлена соціальна гарантія, а додатково встановлений соціальний захист для працівників Украероруху, а тому підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилається на те, що фінансовий стан відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а лише підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду. Вважає висновки Торгово-Промислової Палати від 29.07.2020 року такими, що суперечать діючому законодавству України та не можуть бути підставою для невиконання обов`язків роботодавця за колективним договором. Крім того, висновок ТПП не є сертифікатом, що засвідчує форс-мажорні обставини, та відповідно не є підставою для звільнення апелянта від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні працівника. Вказане також підтверджується висновком науково-правової експертизи від 17.08.2020 року, зробленого на замовлення відповідача. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. В судовому засіданні позивач та її представники проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із порушення відповідачем вимог трудового законодавства, зокрема ст. 116 КЗпП України, відповідно до якої виплата всіх сум, належних працівникові, провадиться в день звільнення працівника та ст. 117 КЗпП України. Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 15 грудня 1999 року працювала в ДП «Украерорух». Відповідно до Наказу ДП обслуговування повітряного руху України № 441/0 від 27.04.2020 року позивача звільнено з роботи 29 квітня 2020 року за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП (а.с.30 т.1). Відповідно до довідки від 27.04.2020 року розмір посадового окладу ОСОБА_1 складав 39 925,00 грн. (а.с.29 т.1). Відповідно до п. 6.25.2 Колективного договору від 01.02.2020 року, укладеного між адміністрацією ДП обслуговування повітряного руху України та профспілками, у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Адміністрація гарантує надання матеріального допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів. Безперервний стаж роботи ОСОБА_1 в ДП «Украерорух» становить 20 років. У зв`язку з цим та відповідно до п. 6.25.2 Колективного договору позивач просить стягнути розмір матеріальної допомоги у сумі 798 500 гривень. Згідно з п.14.1 колективного договору усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів Украероруху (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до цього договору. Відповідно до листа ДП обслуговування повітряного руху України від 29 квітня 2020 року позивачу повідомлено, що, у зв`язку зі складним фінансовим станом та відсутністю наявних коштів, у підприємства на сьогодні немає можливості надавати матеріальну допомогу при звільненні працівника за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.33 т.1). З листа від 27 травня 2020 року «Про надання інформації» адвокату Клименко К.О.(а.с.125-126) встановлено, що станом на 29 квітня 2020 року залишок грошових коштів на рахунках Украероруху, в тому числі валютних, складає 26021500 гривень 18 копійок, 14701 доларів США 49 центів, 6711907 Євро 43 центи, у тому числі на резервному рахунку обслуговування боргу - 2508902 Євро 26 центів, 1630,83 фунтів стерлінгів. Відповідно до Протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру №2 від 18 березня 2020 року прийнято рішення щодо здійснення лише обов`язкових виплат, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов`язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження вказаних заходів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємства (а.с.99-101). 20 травня 2020 року у дію вступила нова редакції п. 6.25.2 колективного договору, відповідно до якого встановлено порядок здійснення виплат матеріальної допомоги. Оскільки, ОСОБА_1 звільнена з роботи з 29 квітня 2020 року, відтак зміни до колективного договору на спірні правовідносини не поширюються. Відповідно до ст.

5. Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Згідно із ч. 3 ст. 13 КЗпП колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, провадиться в день звільнення. Оскільки, п. 6.25.2 колективного договору гарантовано право позивача на виплату матеріальної допомоги при звільнення у визначених розмірах та наявності залишку грошових коштів на рахунках ДП «Украерорух», суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення матеріальної допомоги при звільненні у розмірі 798 500,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування і виплата грошової допомоги при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію не входить до складу заробітної плати та не передбачена нормами КЗпП України колегія суддів не приймає, оскільки виплата матеріальної допомоги передбачена п.6.25.2 колективного договору. Посилання в апеляційній скарзі на постанову КМУ № 1554 «Про затвердження методики оцінки вартості майна під час приватизації» від 12.10.2000 року, в якій визначено поняття власних коштів, колегія суддів не приймає, оскільки дана Методика встановлює порядок оцінки вартості майна, що підлягає приватизації. Разом з тим, згідно із ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 оголошено карантин та інші заходи збереження здоров`я людей в умовах епідеміологічної ситуації. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тощо. Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року, підтверджено настання істотної зміни обставин, які унеможливлюють виконання умов колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками, зареєстрованого управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради 11 лютого 2015 року у період настання карантинних обмежень (з 16.03.2020 року) та протягом 6 місяців після їх завершення. Колегія суддів враховує Постанову КМУ від 11 березня 2020 року № 211, якою оголошено карантин, а також віднесення карантину до форс-мажорних обставин, та вищевказаний висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року як належні та допустимі докази на підтвердження відсутності вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні. Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку є помилковим. Заперечення відповідача про те, що висновок Торгово-промислової палати України є неналежним доказом, оскільки вказаний висновок не є висновком судової експертизи та, крім того, зазначений документ не є сертифікатом, що засвідчує форс-мажорні обставини колегія суддів відхиляє, зазначивши наступне. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до п. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. Відповідно до п. 3.3 вказаного Регламенту сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Відповідно до п. 6.13 вказаного Регламенту сертифікат після його внесення до Єдиного реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом Торгово-промислової палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної торгово-промислової палати. Поданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 29.07.2020 р. відповідає вимогам та містить всі необхідні реквізити, передбачені Регламентом, та є належним доказом, що засвідчує обставини, дія яких унеможливлює виконання договірних зобов`язань протягом певного періоду часу. Поданий представником позивача Висновок науково-правової експертизи від 17.08.2020 року, відповідно до якого колективний договір має пряму дію в часі, впливає на обставини виплати матеріальної допомоги, та приймається судом апеляційної інстанції при вирішенні справи до уваги. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, про скасування рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку сум при звільненні з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині; в іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Ярмака Андрія Миколайовича задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді