Постанова 4824 № 359/3245/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 359/3245/20 Головуючий у І-й інстанції - Борець Є.О. апеляційне провадження № 22-ц/824/4161/2021 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Ткаченко Ю.М. розглянув у відкритому судовому засіланні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Клименко Катерини Олегівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , та за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку,- В С Т А Н О В И В : В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування позову позивач зазначав, що починаючи з 1 квітня 1993 року він безперервно працював в РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух». Станом на день звільнення з роботи позивач займав посаду інженера з УПР 1 категорії організаційно-методичної групи САО. Розмір його посадового окладу становив 23 480 гривень. Наказом в.о. директора РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» №115/о від 23 березня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 23 березня 2020 року за власним бажанням,у зв`язку з виходом на пенсію згідно із ст.38 КЗпП України. Стаж безперервної роботи позивача в ДП «Украерорух» склав повних 26 років. На підставі п.6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками, у відповідача виник обов`язок виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 20 посадових окладів, що становить 469 600 гривень. Однак відповідачухиляється від добровільного виконання цього обов`язку. Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов та стягнути з відповідачаматеріальну допомогу в розмірі 469600 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку з 23 березня 2020 року до дня ухвалення рішення суду. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнутоз Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 469 600 гривень. У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено. Стягнутоз Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 420 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 гривень. В апеляційних скаргах адвокат Клименко К.О., діюча в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін. В апеляційній скарзі Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник позивача просить апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українизалишити без задоволення, а рішення суду залишити без зміни, посилаючись на його законність. В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримала свої апеляційні скарги з підстав та доводів, викладених в них, та заперечувала проти апеляційної скарги відповідача, вважаючи її необґрунтованою. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з підстав та доводів, що викладені в ній, та заперечував проти апеляційної скарги представника позивача. Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства обслуговування повітряного руху України підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Клименко К.О. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не підлягає задоволеннюз наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково,суд першої інстанції виходив з того, що нарахування і виплата одноразової допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію не входить в структуру заробітної плати, не передбачена нормами КЗпП України та не відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що встановлені у ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці». Однак,зазначена виплата була гарантована відповідачем відповідно до п.6.25.2 колективного договору, та підлягає стягненню на користь позивача. Оскільки виплата зазначеної допомоги відповідно до колективного договору не передбачена в день звільнення, тому дія ст.117 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ОСОБА_1 працював в РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» на посаді інженера з УПР 1 категорії організаційно-методичної групи САО. (а.с.26-33). Посадовий оклад позивача становив 23 480 гривень. Ця обставина підтверджується копією листа в.о. директора РСП «Київцетраеро» ДП «Украерорух» №19.1-03/266/20 від 7 травня 2020 року (а.с.102). Наказом в.о. директора РСП «Київцетраеро» ДП «Украерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №115/о від 23 березня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 23 березня 2020 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно із ст.38 КЗпП України (а.с.35). Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Згідно з ч. 3 ст. 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації (ст. 18 КЗпП України). Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором. Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду (ст. 19 КЗпП України). Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, а також сторін, які їх уклали. Судом встановлено, що згідно п.6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками, в редакції, чинній на час звільнення позивача з роботи, у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація підприємства гарантувала надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшувала посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшувала посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не міг перевищувати 20 посадових окладів. Відповідно до п.14.1 колективного договору, всі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів підприємства (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком №26 до цього договору. Однак у вказаному додатку не визначена черговість виплати матеріальної допомоги у зв`язку з виходом працівника на пенсію (п.6.25.2 колективного договору) (а.с.59). З листа заступника директора з управління активами Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №1-17.4/7207/20 від 28 травня 2020 року слідує, що станом на 23 березня 2020 року на рахунках відповідача зберігались грошові кошти в розмірі 5 710 581 грн. 24 коп., 11 233 доларів США, 9 343 905 євро 43 цента, 1 630,83 фунтів стерлінгів. Разом з тим, стороною відповідача не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що вказаних грошових коштів було недостатньо для виплати ОСОБА_3 матеріальної допомоги. Отже, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної допомоги при звільненні, суд першої інстанції правильно виходив з того, що така виплата передбачена умовами Колективного договору, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Зі змісту протоколу №2 від 18 березня 2020 року (а.с.60-62) вбачається, що робочою групою з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру відповідача було прийнято рішення про здійснення виплати лише заробітної плати працівникам, а також обов`язкових податків та зборів. Крім того, до п.6.25.2 колективного договору були внесені зміни, відповідно до яких в подальшому виплата матеріальної допомоги буде здійснюватись на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого буде погоджена з профспілковою організацією. Відповідно до такого договору виплата матеріальної допомоги буде надаватись за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору). При цьому договір на виплату матеріальної допомоги міг бути підписаний лише до 01 липня 2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання. Рішення про зміну положень колективного договору може прийматися виключно сторонами колективного договору та у відповідності до процедури, встановленої законодавством. Поряд з цим, робоча група з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру не уповноважена приймати рішення, що фактично змінюють зміст колективного договору та прямо суперечать передбаченим в ньому гарантіям. Крім того, зміни до колективного договору вступили в дію лише 20 травня 2020 року, тоді як ОСОБА_3 був звільнений з роботи ще 23 березня 2020 року. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що на час звільнення позивача з роботи будь-яких змін у Колективний договір щодо призупинення виплати матеріальної допомоги, передбаченої п. 6.25.2 цього договору, її скасування чи зменшення розміру у встановленому законом порядку внесено не було, а отже зазначені стороною відповідача обставини не поширюються на спірні правовідносини та не є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення матеріальної допомоги, гарантованої п. 6.25.2 Колективного договору. У разі відсутності коштів на такі виплати саме відповідач мав своєчасно відреагувати на зміни, що сталися у господарській діяльності підприємства, та за погодженням з профспілкою внести відповідні зміни до колективного договору, проте такі дії на час виникнення спірних правовідносин вчинені не були. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутність прибутку ДП «Украерорух» не може впливати на гарантовану та належну працівникові суму коштів матеріальної допомоги у разі звільнення у зв`язку із виходом на пенсію. Крім того, фінансовий стан ДП «Украерорух» не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а лише для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду в порядку, передбаченому ст. 435 ЦПК України. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18. Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту (імпорту) тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2020 року у справі №359/3889/18). Зі змісту висновку торгово-промислової палати України №2051/1.2 від 29 липня 2020 року вбачається, що світова ситуація з розповсюдженням коронавірусу COVID-19 мала критичний вплив як на світову, так і на українську авіаційну галузь. Соціальні та фінансові наслідки для авіації (в тому числі авіакомпаній, аеропортів та провайдерів аеронавігаційних послуг) виявились руйнівними. Тому торгово-промислова палата України підтвердила, що починаючи з 16 березня 2020 року наведені вище обставини унеможливили виконання ДП «Украерорух» зобов`язань, передбачених колективним договором. Аналіз висновку торгово-промислової палати України №2051/1.2 від 29 липня 2020 року переконливо свідчить про відсутність вини ДП «Украерорух» в затримці проведення розрахунку з позивачем. Окрім того, наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №197 від 16 березня 2020 року на підприємстві був встановлений простій з 18 березня 2020 року до 31 травня 2020 року (а.с.63-64). Іншим наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №410 від 27 травня 2020 року простій на підприємстві був продовжений з 01 червня 2020 року до 15 липня 2020 року(а.с.66-67). Крім того, наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №245 від 10 квітня 2020 року на підприємстві був введений режим неповного робочого часу, починаючи з 10 липня 2020 року. До того ж, обставинами справи встановлено, що позивач отримав своєчасно всі суми, які належали йому при звільненні, крім одноразової матеріальної допомоги, передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору. За змістом даного пункту Колективного договору адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, проте у цьому договорі не вказано, що дана виплата має бути проведена у день звільнення працівника. Нормами КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» не передбачено такої виплати у складі заробітної плати як одноразова матеріальна допомога при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, а тому позивач помилково ототожнює матеріальну допомогу, що передбачена лише умовами Колективного договору, який не містить положень щодо строків її виплати із заробітною платою. Суд першої повно та всебічно з`ясував обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на виплату одноразової матеріальної допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі та в порядку, встановлених п. 6.25.2 Колективного договору, який був чинним станом на час звільнення ОСОБА_3 . При цьому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, оскільки всі суми, які підлягали виплаті при звільненні, позивач отримав вчасно, а дії відповідача викликані непереборними обставинами, що унеможливили виконання ДП «Украерорух» зобов`язань, передбачених колективним договором. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов ОСОБА_3 , стягнувши з відповідача на користь позивача одноразову матеріальну допомогу в сумі 469 600 грн., та відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Постановлене судом рішення в цій частині відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, наведених в апеляційних скаргах. Доводи Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, викладені у апеляційній скарзі, стосовно того, що у підприємства відсутні прибутки, а отже відсутня можливість виплатити ОСОБА_3 матеріальну допомогу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки прибутки у підприємства були наявними, хоч і у меншій кількості, що підтверджується листом заступника директора з управління активами Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №1-17.4/7207/20 від 28 травня 2020 року. Доводи представника відповідача про те, що підприємство на даний час не має прибутку та несе збитки, відтак не має джерел для виплати матеріальної допомоги і не повинно її виплачувати, колегія суддів апеляційного суду відхиляє з огляду на наступне. Зазначену позицію відповідач ґрунтував на положеннях п.14.1 колективного договору, відповідно до якого усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів Украероруху (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до цього договору. Проте додатком 26 до колективного договору «Черговість фінансування заходів на соціальне та матеріальне забезпечення працівників підприємства згідно з договором» не передбачено послідовності та пріоритету з виплати матеріальної допомоги при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, натомість згідно пункту 6.25.2 колективного договору адміністрацією гарантовано виплату матеріальної допомоги при набутті працівником відповідного статусу та звільненні за власним бажанням. Твердження відповідача про те, що з початку введення в дію в Україні карантинних заходів у 2020 році підприємство несе збитки, відтак не має сплачувати передбачені колективним договором виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, до яких відноситься і передбачена пунктом 6.25.2 колективного договору матеріальна допомога, також колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки той факт, що підприємство у 2020 році має від`ємні показники діяльності,сам по собі не може свідчити про відсутність у нього власних коштів, за рахунок яких мають здійснюватися передбачені пунктом 6.25.2 колективного договору матеріальні виплати. До того ж відсутність у підприємства коштів, за рахунок яких мають виконуватися передбачені колективним договором зобов`язання, не підтверджено належними та допустимими доказами. При цьому показник фінансових результатів господарської діяльності підприємства (прибуток суб`єкта господарювання) не містить інформації про майно підприємства, що становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. А Постановою Кабінету Міністрів України №1554 від 12 жовтня 2000 року, на яку посилається відповідач, врегульовуються питання методики оцінки вартості майна під час приватизації, тобто вона має спеціальний режим застосування та не може застосовуватися для спірних правовідносинах. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про здійснення розподілу судових витрат. Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 п.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з вимогами ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. З матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_1 та адвокатом Клименко К.О. був укладений договір про надання правової допомоги № 16/04/3 від 16 квітня 2020 року. За надані адвокатом послуги, ОСОБА_1 сплачену адвокату Клименко К.О. 50 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №@2pl421918 від 14 травня 2020 року (а.с.22, т.1) Також, в додатковій угоді №1 до договору про надання правової допомоги №16/04/03 був вказаний перелік та вартість послуг, які надавались адвокатом: - усна консультація без вивчення документів, вартістю 2000 грн. - 1 година; - усна консультація після вивчення документів, вартістю 3000 грн. - 1 година; - складання та направлення адвокатських запитів 2000 - 3000 грн.; - складання клопотань - 2000 грн.; - складання позовної заяви - 15000 грн.; - складання відповіді на відзив на позовну заяву - 6000 грн.; - відвідувння судових засідань у Бориспільському міськрайонному суді Київської області - 10 000 грн; - відвідування судових засідань у Київському апеляційному суду - 10 000 грн. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що внесення адвокатом у перелік наданих послуг відвідування судових засідань в суді Київського апеляційного суду є передчасним, оскільки така послуга в суді першої інстанції не надавалась, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення витрат на вказану правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Рішенням суду задоволено частково в частині відшкодування матеріальної допомоги та відмовлено у стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Визначаючи розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн., суд першої інстанції виходив із задоволення однієї позовної вимоги. Разом з тим, судом не враховано безпідставне включення адвокатом у перелік наданих послуг - відвідування судових засідань в суді Київського апеляційного суду вартістю 10000 грн. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн. необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутих із Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 25000 грн. до 20000 грн. ( 50 000-10000):2=20000). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги адвоката Клименко Катерини Олегівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , -залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року в частині стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. - змінити, зменшивши розмір стягнутих із Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 25000 грн. до 20000 грн. В решті дане рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлений 24 травня 2021 р. Головуючий Судді: