Постанова 4824 № 359/3747/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2021 року справа № 359/3747/20 провадження № 22-ц/824/1540/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф., при секретарі: Русинчук І.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Ярмака Андрія Миколайовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Журавського В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В : В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснено повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні, а саме: не виплачено матеріальної допомоги на підставі п.6.25.2 колективного договору у розмірі 20 посадових окладів, у зв`язку із чим позивач просила стягнути з відповідача матеріальну допомогу у розмірі 349900 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку з 18 березня 2020 року та по день ухвалення рішення суду. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні в розмірі 349 900 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 130164 грн. 34 коп. Здійснено розподіл судових витрат. В поданій апеляційній скарзі представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що умовами колективного договору передбачено здійснення виплат, пов`язаних із перевищенням законодавчо-правових норм, за рахунок наявності власних коштів підприємства. Однак, протягом звітного періоду прибуток товариство не отримало, судом не надано оцінки звіту на предмет фінансової неспроможності підприємства здійснювати виплати у зв`язку із виходом на пенсію. Зазначає про те, що адміністрація підприємства не відмовляється здійснювати виплати матеріальної допомоги, однак, зважаючи на брак коштів, пропонує певну розстрочку такої виплати. Також посилається на висновок Торгово-промислової палати України від 29.07.2020 року про істотну зміну обставин, як на підтвердження форс-мажорних обставин, виплата не відбулась у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили, що не залежали від волі відповідача. Також посилається на практику Верховного Суду, зокрема справа №640/19162/16-ц , № 520/7043/17 Зазначає про те, що нарахування і виплата одноразової грошової допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію не входить до структури заробітної плати, не передбачена нормами КЗпП та не відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Вважає, що оскільки колективним договором передбачається не законодавчо встановлена соціальна гарантія, а додатково встановлений соціальний захист для працівників Украероруху, тому підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що доказів відсутності у підприємства коштів для виплати працівникам матеріальної допомоги відповідачем не надано. Зазначає, що станом на момент звільнення позивача діяли положення колективного договору в редакції від 01.02.2020 року. Вважає, що запровадження карантину саме по собі не є підставою звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань. Зазначає, що здійснення виплат, які передбачені колективним договором, в тому числі матеріальної допомоги при звільнення, не залежить від прибутку підприємства. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. В судовому засіданні позивач та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із порушення відповідачем вимог трудового законодавства, зокрема, ст. 116 КЗпП України, відповідно до якої виплата всіх сум, належних працівникові, провадиться в день звільнення працівника та ст. 117 КЗпП України. Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 1985 року працювала в ДП «Украерорух». Відповідно до Наказу ДП обслуговування повітряного руху України № 111/0 від 17.03.2020 року позивача звільнено з роботи 18 березня 2020 року за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП (а.с.10). Розмір посадового окладу ОСОБА_1 складав 17495 грн (а.с.9). Відповідно до п. 6.25.2 Колективного договору від 01.02.2020 року, укладеного між адміністрацією ДП обслуговування повітряного руху України та профспілками, у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Адміністрація гарантує надання матеріального допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням долати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів. Безперервний стаж роботи ОСОБА_1 в ДП «Украерорух» становить 34 років. У зв`язку з цим, та відповідно до п. 6.25.2 Колективного договору позивач просить стягнути розмір матеріальної допомоги у сумі 349 900 гривень. Згідно з п. 14.1 колективного договору усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів Украероруху (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до цього договору. Відповідно до листа ДП обслуговування повітряного руху України від 28 квітня 2020 року позивачу повідомлено, що, у зв`язку зі складним фінансовим станом та відсутністю наявних коштів, у підприємства на сьогодні немає можливості надавати матеріальну допомогу при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.14). 20 травня 2020 року у дію вступила нова редакції п. 6.25.2 колективного договору, відповідно до якого встановлено порядок здійснення виплат матеріальної допомоги. Оскільки, ОСОБА_1 звільнена з роботи з 18 березня 2020 року, відтак зміни до колективного договору на спірні правовідносини не поширюються. Відповідно до ст.

5. Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Згідно із ч. 3 ст. 13 КЗпП колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, провадиться в день звільнення. Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування і виплата грошової допомоги при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію не входить до складу заробітної плати та не передбачена нормами КЗпП України колегія суддів не приймає, оскільки виплата матеріальної допомоги передбачена п.6.25.2 колективного договору. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності коштів для виплати матеріальної допомоги колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем надано звіт про сукупний дохід за І квартал 2020 року як на підтвердження відсутності доходу у звітному періоді, однак доказів на підтвердження відсутності коштів на рахунку ДП «Украерорух» матеріали справи не містять. Посилання в апеляційній скарзі на постанову КМУ № 1554 «Про затвердження методики оцінки вартості майна під час приватизації» від 12.10.2000 року, в якій визначено поняття власних коштів, колегія суддів не приймає, оскільки дана Методика встановлює порядок оцінки вартості майна, що підлягає приватизації. Оскільки колективним договором п. 6.25.2 гарантовано право позивача на виплату матеріальної допомоги при звільнення у визначених розмірах та відсутності доказів на підтвердження відсутності грошових коштів на рахунках ДП «Украерорух», суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення матеріальної допомоги при звільненні у розмірі 349 900,00 грн. Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 оголошено карантин та інші заходи збереження здоров`я людей в умовах епідеміологічної ситуації. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тощо. Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року, підтверджено настання істотної зміни обставин, які унеможливлюють виконання умов колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками, зареєстрованого управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради 11 лютого 2015 року у період настання карантинних обмежень (з 16.03.2020 року) та протягом 6 місяців після їх завершення. Колегія суддів враховує постанову КМУ від 11.03.2020 року № 211, якою запроваджено карантин, віднесення карантину до форс-мажорних обставин, а також вищевказаний висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року як належні та допустимі докази на підтвердження відсутності вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні. Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку є помилковим. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, про скасування рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати сум з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині; в іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Ярмака Андрія Миколайовича задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 в частині стягнення середнього заробітку скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді