Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3472/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3472/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання Земляк А.В., за участю представників: від ОСОБА_1 - Іноземцев О.В., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" - Іванцова З.А., від Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" - участі не брали, від Ходорчука Олексія Володимировича - участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020, прийняте головуючим суддею Желєзною С.П., суддями: Шаратовим Ю.А., Цісельським О.В., м. Одеса, повний текст складено 15.10.2020, у справі №916/3472/19 за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: -Компанії "Бівен Інвестментс Лтд"; - Ходорчука Олексія Володимировича про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", в якому просила визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформлене протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017; поновити позивача на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені"; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу у розмірі 114233 грн; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", яке оформлене протоколом №1-05/18 від 21.05.2018, та визнати недійсною нову редакцію статуту товариства відповідача, що затверджена рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленим протоколом №1-05/18 від 21.05.2018. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" та подальшого призначення новим керівником даного товариства Ходорчука Олексія Володимировича . Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2019 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №916/3472/19 та в подальшому ухвалою суду від 13.04.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанію "Бівен Інвестментс Лтд" та Ходорчука Олексія Володимировича . Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/3472/19 (головуючий суддя Желєзна С.П., судді: Шаратов Ю.А., Цісельський О.В.) у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивоване недоведеністю ОСОБА_1 незаконності звільнення останньої з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оскільки рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформлене протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017, було прийнято компетентним (уповноваженим) органом товариства за наявності кворуму, при цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обмеження цивільної дієздатності Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" або представництва інтересів вказаної компанії особою, повноваження якої були обмежені з урахуванням права держави, у якій була видана довіреність, на підставі якої діяв представник. Крім того, місцевий господарський суд врахував, що поновлення позивача на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" суперечитиме вироку Київського районного суду від 26.02.2018 у справі №520/1470/18, відповідно до якого ОСОБА_1 було заборонено займати керівні посади на підприємствах, що здійснюють перевалку нафтопродуктів. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/3472/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що встановлене вироком Київського районного суду від 26.02.2018 у справі №520/1470/18 обмеження щодо права ОСОБА_1 займати керівні посади на підприємствах, що здійснюють перевалку нафтопродуктів, жодним чином не свідчить про неможливість поновлення останньої на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", з якої вона була незаконно звільнена, адже, по-перше, товариство відповідача не займається перевалкою нафтопродуктів у зв`язку з відсутністю у нього відповідного обладнання; по-друге, ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 13.10.2020 у справі №510/1577/20, яка набрала законної сили 20.10.2020, апелянта було звільнено від відбування покарання з випробуванням за вищенаведеним вироком у зв`язку з закінченням іспитового строку. Крім того, скаржник зауважує на тому, що, пославшись на наявність у загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" права на свій розсуд припинити повноваження члена виконавчого органу, місцевий господарський суд необґрунтовано не дослідив питання наявності правових підстав для звільнення позивача з посади директора даного товариства та відповідності процедури звільнення ОСОБА_1 вимогам трудового права, а також не встановив, що станом на березень 2017 року Компанія "Бівен Інвестментс Лтд" мала статус "припинена", внаслідок чого її органи та представники за довіреністю не мали права приймати рішення про звільнення позивача з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені". У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.12.2020 (вх.№3860/20/Д2 від 29.12.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач посилається на те, що для прийняття рішення про припинення повноважень директора не вимагається існування будь-яких передумов, при цьому прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про припинення повноважень останнього, зокрема, шляхом його звільнення, є належною та достатньою підставою для припинення між ним та товариством трудових правовідносин. Відповідач також наголошує на тому, що, беручи до уваги предмет спору у даній справі, питання наявності або відсутності апостиля на рішенні Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" жодним чином не впливає на законність оспорюваного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленого протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017. Крім того, відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що доводи апелянта про перебування Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" станом на березень 2017 року у статусі припинення спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а також зауважує на тому, що станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" суперечило б вироку Київського районного суду від 26.02.2018 у справі №520/1470/18, який набрав законної сили, при цьому ухвала Ренійського районного суду Одеської області від 13.10.2020 у справі №510/1577/20, на підставі якої позивач був звільнений від відбування призначеного вказаним вироком покарання, була постановлена вже після прийняття Господарським судом Одеської області оскаржуваного рішення, тому не була і не могла бути врахована останнім під час розгляду даної справи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 14.12.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 11.01.2021 розгляд справи №916/3472/19 призначено на 10.02.2021 о 10:00. У судовому засіданні 10.02.2021 представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" висловив заперечення проти її задоволення, представники Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" та Ходорчука Олексія Володимировича участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.V а.с.191-193). Компанія "Бівен Інвестментс Лтд" та Ходорчук Олексій Володимирович своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" засноване на підставі рішення зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 05.01.2001, державну реєстрацію вказаного підприємства проведено Ренійською районною державною адміністрацією Одеської області 13.02.2001. Відповідно до пунктів 1.3.3, 5.8.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом №6 від 24.01.2012, та зареєстрованого Ренійською районною державною адміністрацією Одеської області 03.02.2012, учасником підприємства є Компанія "Бівен Інвестментс Лтд", зареєстрована за законодавством Британських Віргінських Островів за №1470081 (адреса: 33 Портер Роуд, П.О. Бокс 3169103, Роуд Таун, Тортола, Британські Віргінські Острови), що володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу. 09.03.2017 були проведені збори ради директорів Компанії "Бівен Інвестментс Лтд", на яких вирішено: -затвердити зняття ОСОБА_1 з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", яке перебуває у повній власності Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" (звільнення набуває чинності з 10.03.2017); -затвердити призначення Ходорчука Олексія Володимировича на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" (призначення набуває чинності з 14.03.2017). В подальшому рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленим протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017, вирішено: -звільнити ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" з 09.03.2017; -призначити Ходорчука Олексія Володимировича на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" з 10.03.2017. Відповідно до протоколу №01-03/2017 від 28.03.2017 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" був присутній повноважний представник Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" Гнатенко А.В. (остання є єдиним учасником вказаного товариства, у зв`язку з чим володіє 100% загальної кількості голосів), який діяв на підставі довіреності №6 від 27.05.2015. Справжність підпису Гнатенко А.В. у протоколі №01-03/2017 від 28.03.2017 засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пучковою І.А. Заочним рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 01.12.2017 у справі №510/456/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2018, задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені"; визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" з 10.03.2017 та поновлено останню на посаді директора з 10.03.2017; зобов`язано Ренійську районну державну адміністрацію скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" від 29.04.2017 за номером 15451070022000376, зроблений Юридичним департаментом Одеської міської ради. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №510/456/17 частково задоволено касаційну скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені"; скасовано заочне рішення Ренійського районного суду Одеської області від 01.12.2017 та постанову Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2018; закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", за участю третіх осіб: Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" та Ренійської районної державної адміністрації Одеської області про поновлення на роботі та зобов`язання вчинити певні дії. Дана постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №510/456/17 мотивована тим, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Вироком Київського районного суду від 26.02.2018 у справі №520/1470/18, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020, затверджено угоду від 18.01.2018 між прокурором відділу прокуратури Одеської області Шивцовим В.М. і обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016160000000042 від 27.01.2016; ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 Кримінального кодексу України (в редакції від 05.04.2001); частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (в редакції від 15.11.2011); частиною третьою статті 27, частинами третьою, четвертою статті 28, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (в редакції від 18.04.2013); частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України (в редакції від 21.02.2014) і призначити їй покарання: за частиною першою статті 255 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років; за частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 25000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425000 грн з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів, строком на 1 рік, без конфіскації майна; за частиною третьою статті 27, частинами третьою, четвертою статті 28, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України у вигляді обмеження волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів, строком на 1 рік; за частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України у вигляді обмеження волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів, строком на 1 рік, зі штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн. Відповідно до статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів, строком на 1 рік, без конфіскації майна, зі штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн. Відповідно до статей 75, 77 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, встановлено їй випробувальний строк протягом одного року з додатковим покаранням у вигляді позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів, строком на 1 рік, зі штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн, без конфіскації майна. Відповідно до підпунктів 1, 2 частини першої статті 76 Кримінального кодексу України покладено на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вищезазначеним вироком також було задоволено клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів у кримінальному провадженні, застосовано спеціальну конфіскацію цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 16276 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - І; АЗС - ІІ; сховища - ІІІ; дренажної ємкості - IV; огорожи - номер 1-7, 28; споруди - номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом їх звернення на користь держави. Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленим протоколом №1-05/18 від 21.05.2018, вирішено: -виключити з підписантів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" ОСОБА_5 ; -внести зміни до статуту товариства, виклавши його у новій редакції відповідно до вимог чинного законодавства; -затвердити зміни до статуту товариства відповідно до запропонованої редакції, що додається; -уповноважити на підписання статуту у новій редакції Ходорчука Олексія Володимировича ; -внести зміни до відомостей щодо органів управління товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з урахуванням пунктів 7.1, 9.1 статуту. До вищого органу управління віднести загальні збори учасників, до виконавчого органу - дирекцію, яка складається з генерального директора, повноваження якого визначено пунктами 9.2, 9.2.1, 9.2.2, 9.2.3, 9.5, 10.1 статуту, та директора, повноваження якого визначено пунктами 9.3, 9.3.1, 9.3.2, 10.2 статуту. Контролюючий орган - ревізійна комісія; -у зв`язку із внесенням змін до статуту товариства стосовно органів управління, а саме: виконавчого органу, який складається з генерального директора та директора, звільнити Ходорчука Олексія Володимировича з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" на підставі заяви Ходорчука Олексія Володимировича від 15.05.2018 про звільнення за згодою сторін з 21.05.2018; -у зв`язку із внесенням змін до статуту товариства стосовно органів управління, а саме: виконавчого органу, який складається з генерального директора та директора, призначити Ходорчука Олексія Володимировича на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" з 22.05.2018 на підставі заяви Ходорчука Олексія Володимировича від 21.05.2018; -внести зміни до відомостей про Ходорчука Олексія Володимировича як підписанта, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Визначити повноваження Ходорчука Олексія Володимировича (генерального директора) як підписанта наступним чином: Ходорчук Олексій Володимирович (генеральний директор) є єдиним повноважним представником товариства, який діє від імені товариства без довіреності, у взаємовідносинах з усіма державними органами та органами місцевого самоврядування, організаціями, закладами, а також в суді, арбітражному чи третейському суді; має виключне право від імені товариства без довіреності підписувати будь-які документи, вчиняти інші дії згідно з чинним законодавством та установчими документами; -провести державну реєстрацію змін до установчих документів товариства та змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Повноваження щодо реєстрації відповідних змін покласти на Ходорчука Олексія Володимировича . Відповідно до протоколу №1-05/18 від 21.05.2018 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" був присутній повноважний представник Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" Ходорчук Олексій Володимирович, який діяв на підставі довіреності №13 від 02.06.2015 та справжність підпису якого у вказаному протоколі засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. За умовами пунктів 1.3, 7.1, 9.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства №01-05/18 від 21.05.2018, учасником даного товариства є Компанія "Бівен Інвестментс Лтд", що володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу. Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників. Виконавчим органом є дирекція, до складу якої входять генеральний директор та директор. Пунктом 2.2.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" у вищенаведеній редакції передбачено, що предметом діяльності підприємства є, зокрема, зберігання, перевалка, транспортування, налив/злив нафти і нафтопродуктів. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005849209 від 16.10.2019 вбачається, що станом на 16.10.2019 єдиним учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" є Компанія "Бівен Інвестментс Лтд", якій належить 100% статутного капіталу товариства; керівником товариства з 10.03.2017 призначений Ходорчук Олексій Володимирович . Відповідно до звіту б/н від 05.02.2019, наданого Комісією з фінансових послуг щодо Компанії "Бівен Інвестментс Лтд", остання з 03.11.2011 має статус припиненої у зв`язку з несплатою адміністративного збору, при цьому у даному звіті також викладено заяву про обмеження відповідальності, в якій зазначено про те, що Комісія з фінансових послуг не несе будь-якої відповідальності за достовірність, повноту та надійність вказаної інформації. Згідно зі звітом Комісії фінансових послуг б/н від 02.08.2019 Компанія "Бівен Інвестментс Лтд" здійснює діяльність, починаючи з 05.03.2019. Зазначений звіт також містить заяву про обмеження відповідальності, відповідно до якої Комісія з фінансових послуг не несе будь-якої відповідальності за достовірність, повноту та надійність вказаної інформації. У виданій службою реєстрації юридичних осіб Британських Віргінських островів довідці про відсутність заборгованості по обов`язковим платежам б/н від 05.03.2019 вказано, що Компанія "Бівен Інвестментс Лтд" входить до реєстру підприємств та сплатила всі передбачені законом збори та штрафи. Відповідно до інформації, викладеної у виданому зареєстрованим агентом Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" свідоцтві б/н від 15.07.2019, згідно з Законом Британських Віргінських островів "Про компанії" від 2004 року вказана компанія ніколи не знімалась з обліку в реєстрі та має добрий фінансовий стан. Місцевим господарським судом також встановлено, що за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" існувала низка судових спорів, що підтверджується, зокрема: -рішенням Господарського суду Одеської області від 09.03.2017 у справі №916/358/17, яким позовні вимоги Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" були частково задоволені шляхом присудження до стягнення на користь позивача 393067,72 грн. При цьому у вказаному рішенні суду першої інстанції зазначено про те, що відповідач в судові засідання не з`являвся, між тим 09.03.2017 надав заяву про визнання позовних вимог; -рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" до Державного підприємства "Сетам", Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії", за участю прокуратури Одеської області, про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна були задоволені. З вказаного рішення місцевого господарського суду вбачається, що у судовому засіданні 13.03.2017 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" ОСОБА_1 було подано заяву про скасування повноважень за довіреністю, за якою директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" відповідно до статті 249 Цивільного кодексу України з моменту подання цієї заяви до Господарського суду Одеської області скасовує повноваження за будь-якими раніше виданими довіреностями на ім`я будь-яких фізичних та юридичних осіб з приводу представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" в Господарському суді Одеської області у справі №916/24/17. Крім того, директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" ОСОБА_1 подано до суду заяву про відмову від позову, згідно з якою позивач просив суд прийняти відмову від позову та винести ухвалу, якою припинити провадження у справі, між тим 05.04.2017 до суду першої інстанції надійшла заява про підтримання позовних вимог, яка була підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" Ходорчуком Олексієм Володимировичем. У судовому засіданні, яке відбулось 12.04.2017, Господарським судом Одеської області було відмовлено у задоволенні заяви про відмову від позову, підписаної ОСОБА_1 ; -постановою Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №916/641/18, якою постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2018 було скасовано, позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та в особі Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до Ренійської районної державної нотаріальної контори та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії" залишено без розгляду; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії" задоволено та визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні від 20.01.2017, видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії" державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за №30. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №916/641/18 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії" у задоволенні заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 17.04.2019 за нововиявленими обставинами та залишено в силі постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №916/641/18; -ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019 у справі №916/914/19, якою було залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Дунай" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії" про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майнового комплексу на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю у Ходорчука Олексія Володимировича станом 03.09.2018 повноважень на укладання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" договору про надання правової допомоги. Постановою Південного-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі №916/914/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.02.2020, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", Ходорчука Олексія Володимировича та Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2019 задоволено, вказану ухвалу скасовано із переданням справи №916/914/19 на розгляд до Господарського суду Одеської області. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленого протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017; про поновлення позивача на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені"; про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу у розмірі 114233 грн; про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленого протоколом №1-05/18 від 21.05.2018, та про визнання недійсною нової редакції статуту товариства відповідача, що затверджена рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленим протоколом №1-05/18 від 21.05.2018. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на недоведеність ОСОБА_1 незаконності звільнення останньої з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оскільки рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформлене протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017, було прийнято компетентним (уповноваженим) органом товариства за наявності кворуму, при цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обмеження цивільної дієздатності Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" або представництва інтересів вказаної компанії особою, повноваження якої були обмежені з урахуванням права держави, у якій була видана довіреність, на підставі якої діяв представник. Крім того, суд першої інстанції врахував, що поновлення позивача на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" суперечитиме вироку Київського районного суду від 26.02.2018 у справі №520/1470/18, відповідно до якого ОСОБА_1 було заборонено займати керівні посади на підприємствах, що здійснюють перевалку нафтопродуктів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, врегульовано, зокрема, у Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України та Законі України "Про господарські товариства", який був чинним станом на дату прийняття загальними зборами оспорюваного рішення про звільнення позивача з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені"). Вказані нормативні акти зазнали змін протягом часу своєї дії, тому Південно-західний апеляційний господарський суд згідно з вимогами частини першої статті 5 Цивільного кодексу України застосовує норми матеріального права у відповідних редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин. Статтею 113 Цивільного кодексу України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. В силу частини третьої статті 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина друга статті 116 Цивільного кодексу України). За умовами статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Частиною першою статті 23 Закону України "Про господарські товариства" унормовано, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Згідно з частиною першою статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Відповідно до частин першої-четвертої статті 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Положенням частини першої статті 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону України "Про господарські товариства", яка також відсилає до статті 41 цього Закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, крім іншого, належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства (пункт "г" частини п`ятої статті 41 цього Закону). В силу статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо. За приписами частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Таким чином, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд зауважує, що приписи частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України надають право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Саме таку сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено у низці постанов, зокрема, від 04.02.2020 у справі №915/540/16, від 19.02.2020 у справі №145/166/18 та від 10.04.2019 у справі № 510/456/17. Оскільки наведеними вище нормами Цивільного кодексу України учасників товариства наділено правом в будь-який момент усунути члена виконавчого органу від виконання своїх обов`язків і реалізація такого права не ставиться в залежність від будь-яких причин, безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано та не було з`ясовано, чи мали місце підстави для звільнення позивача. Тим більше, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні було зауважено на ненаданні позивачем жодного доказу на підтвердження власних доводів про належне виконання ОСОБА_1 обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені". Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 №1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Отже, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель "роботодавець-працівник", властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством. З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд критично оцінює доводи апелянта щодо необхідності дослідження в межах розгляду даної справи питання відповідності процедури звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" вимогам трудового права. Як зазначалося вище, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленим протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017, вирішено, зокрема, звільнити ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" з 09.03.2017. Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання вищенаведеного рішення загальних зборів недійсним, позивач фактично зазначає про відсутність у загальних зборів компетенції (права) на розгляд та вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" та призначення на дану посаду Ходорчука Олексія Володимировича . Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Суд апеляційної інстанції зауважує, що оформлене протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" було прийнято відповідно до компетенції загальних зборів, при цьому станом на час прийняття зазначеного рішення єдиним засновником (учасником) товариства виступала Компанія "Бівен Інвестментс Лтд", від імені якого у вказаних зборах брав участь представник, а саме: Гнатенко Анна Вікторівна, яка діяла на підставі довіреності №6 від 27.05.2015, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вищенаведене рішення було прийнято компетентним (уповноваженим) органом товариства за наявності кворуму. Посилання скаржника на те, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" були проведені 28.03.2017 з метою виконання рішення ради директорів Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" від 09.03.2017 про затвердження зняття ОСОБА_1 з посади директора товариства відповідача, яке не пройшло процедуру легалізації, у зв`язку з чим не має юридичної сили, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством не передбачено необхідності прийняття учасником товариства попереднього рішення з будь-якого питання, яке в подальшому покладається в основу рішення загальних зборів, тому навіть за умови відсутності рішення ради директорів Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" від 09.03.2017 представник останньої мав право на скликання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" та прийняття оспорюваного рішення, оформленого протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017; по-друге, з огляду на те, що предметом спору є вимога про визнання недійсним вищенаведеного рішення загальних зборів, а не рішення ради директорів Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" від 09.03.2017 про затвердження зняття позивача з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", питання необхідності проставлення апостиля на останньому не входить до предмета доказування у даній справі. Стосовно доводів скаржника про те, що станом на березень 2017 року Компанія "Бівен Інвестментс Лтд" мала статус "припинена", внаслідок чого її органи та представники за довіреністю не мали права приймати рішення про звільнення позивача з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на викладене, беручи до уваги наявність у матеріалах справи копії виданого зареєстрованим агентом Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" та апостильованого свідоцтва б/н від 15.07.2019 (з нотаріально посвідченим перекладом), з якого вбачається, що згідно з Законом Британських Віргінських островів "Про компанії" від 2004 року вказана компанія ніколи не знімалась з обліку в реєстрі та має добрий фінансовий стан, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність апелянтом факту припинення Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" станом на час прийняття оспорюваних рішень загальних зборів. Колегією суддів не приймаються до уваги надані позивачем до суду першої інстанції звіти Комісії з фінансових послуг щодо Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" б/н від 05.02.2019 та б/н від 02.08.2019, оскільки обидва зазначених звіти містять застереження про обмеження відповідальності, відповідно до якої Комісія з фінансових послуг не несе будь-якої відповідальності за достовірність, повноту та надійність вказаної інформації. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 06.02.2020 у справі №916/914/19. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" призвело б до порушення встановленого вироком Київського районного суду від 26.02.2018 у справі №520/1470/18 обмеження щодо права позивача займати керівні посади на підприємствах, що здійснюють перевалку нафтопродуктів. Даний вирок був чинним на час ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення та винесений, зокрема, у зв`язку з засудженням ОСОБА_1 за кримінальні правопорушення, вчинені останньою з використанням службового становища - посади керівника товариства відповідача як суб`єкта господарювання, яке здійснює діяльність з перевалки нафтопродуктів. Посилання апелянта на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" не займається перевалкою нафтопродуктів у зв`язку з відсутністю у нього відповідного обладнання, апеляційним господарським судом оцінюються критично, адже відповідно до установчих документів товариства відповідача (пункт 2.2.2 статуту відповідача) предметом діяльності підприємства є, зокрема, зберігання, перевалка, транспортування, налив/злив нафти і нафтопродуктів. Крім того, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/3472/19 на предмет його законності та обґрунтованості повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити, відтак доводи скаржника про те, що ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 13.10.2020 у справі №510/1577/20, яка набрала законної сили 20.10.2020, ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання з випробуванням за вищенаведеним вироком у зв`язку з закінченням іспитового строку, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки Господарським судом Одеської області при ухваленні оскаржуваного рішення об`єктивно не могла бути врахована обставина звільнення позивача від відбування покарання, яка є новою та з`явилися вже після прийняття вищезазначеного рішення місцевого господарського суду. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленого протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017, та про поновлення позивача на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені". Водночас, беручи до уваги відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу у розмірі 114233 грн має похідний характер від вимоги про поновленні на роботі, відтак, з огляду на те, що можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог, вказана вимога також не підлягає задоволенню. Крім того, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформленого протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017, та про поновлення позивача на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", апеляційний господарський суд дійшов висновку, про те, що прийняте в подальшому, тобто після звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформлене протоколом №1-05/18 від 21.05.2018, та нова редакція статуту товариства відповідача, яка була затверджена вказаним рішенням загальних зборів, не порушують прав позивача, що свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання цього рішення та нової редакції статуту недійсними. Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем було подано заяву б/н від 13.12.2019 (вх.№2-6123/19 від 13.12.2019) про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів наслідків спливу строку позовної давності. Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги. У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", оформлених протоколами №01-03/2017 від 28.03.2017 та №1-05/18 від 21.05.2018, підстави для застосування до вказаних вимог наслідків спливу строку позовної давності відсутні. За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 08.10.2020 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/3472/19 - без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 15.02.2021. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя Л.В. Поліщук