Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/7313/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження №33/821/82/21 Справа № 712/7313/20 Головуючий по першій інстанції Рябуха Ю.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2021 р. м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Вакуленка О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенціонера, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,- в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 137362 від 11.10.2020, ОСОБА_1 11.10.2020 о 21 год. 20 хв. у м.Черкаси по вул.Пастерівська, 106, керував автомобілем Москвич М-412 д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. Не погодившись із оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 листопада 2020 року у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі посилається на те, що участі в судовому розгляді справи 06.11.2020 він не приймав, оскільки його не було повідомлено про місце та час судового засідання. Зазначає, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або наркотичного та не відмовлявся від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Тоді як йому не було запропоновано у проходженні освідування за допомогою приладу «Драгер» і не було направлено до закладу охорони здоров`я. Вказує, що небула дотримана процедура ознайомлення його з вимогами ст.268 КУпАП в повному обсязі та право на юридичну допомогу на місці складання протоколу. Одночасно зазначає, що в його випадку посилання суду в оскаржуваній постанові тільки на перелік документів, що знаходяться в матеріалах справи, як на докази його винуватості без їх всебічного дослідження за його участі, а саме, опитування сумнівних свідків, які є учасниками ДТП за його участю в цей же час і на цьому місці, беручи до уваги об`єктивний чинник поліцейського про запах з роту, нестійка хода та почервоніння обличчя без його опитування, є упередженість у винесенні рішення по справі. Вважає, що станом на 06.11.2020 будь-яке адміністративне стягнення за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, КУпАП не передбачає. Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши думки ОСОБА_1 та його захисника Вакуленка О.П. про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з зазначених в ній підстав, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався. Так, відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст. 254-256 КУпАП. Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають. Незважаючи на позицію ОСОБА_1 та його захисника Вакуленка О.П. про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 137362 від 11.10.2020, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, згідно якого, ОСОБА_1 11.10.2020 о 21 год. 20 хв. у м.Черкаси по вул.Пастерівська, 106, керував автомобілем Москвич М-412 д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП; - пояснень від 11.10.2020, отриманих від свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких, ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку; - пояснень від 11.10.2020, отриманих від ОСОБА_4 , згідно якого, водій автомобіля Москвич М-412 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 керував зазначеним автомобілем з явними ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови; - рапорту працівника поліції, згідно якого, 11.10.2020 о 21:25 на робочий планшет було отримано виклик на місце ДТП за адресою: м.Черкаси, вул.Пастерівська,

106. Прибувши на місце виклику виявлено факт ДТП за участю автомобілів Москвич М-412 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуваннямОСОБА_1 та Шкоди д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . При цьому, у громадянина ОСОБА_1 були ознаки алкогольного сп`яніння та який відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі, в присутності двох свідків. Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи вищевикладене, не підлягають до задоволення доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або наркотичного та не відмовлявся від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, тоді як йому не було запропоновано у проходженні освідування за допомогою приладу «Драгер» і не було направлено до закладу охорони здоров`я, оскільки зазначені доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, яким місцевий суд дав відповідну оцінку, прийшовши правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення за дане правопорушення. Неприйнятними є доводи ОСОБА_1 , що в його випадку посилання суду в оскаржуваній постанові тільки на перелік документів, що знаходяться в матеріалах справи, як на докази його винуватості без їх всебічного дослідження за його участі, а саме, опитування сумнівних свідків, які є учасниками ДТП за його участю в цей же час і на цьому місці, беручи до уваги об`єктивний чинник поліцейського про запах з роту, нестійка хода та почервоніння обличчя без його опитування, є упередженість у винесенні рішення по справі, так як на підтвердження зазначених доводів апелянтом не надано будь-яких належних та допустимих доказів. В свою чергу, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 знайомий з його змістом, про що свідчать його підписи у ньому, та який відмовився надавати свої пояснення під час його складання, про що в графі: «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив: «Пояснення надам після ознайомлення з матеріалами справи». При цьому будь-які зауваження щодо змісту протоколу у ОСОБА_1 були відсутні. А тому його твердження, викладені в апеляційній скарзі про те, що небула дотримана процедура ознайомлення його з вимогами ст.268 КУпАП в повному обсязі та право на юридичну допомогу на місці складання протоколу є також неприйнятними. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що станом на 06.11.2020 будь-яке адміністративне стягнення за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, КУпАП не передбачає. В свою чергу вважаю за необхідне зазначити, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, та відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп`яніння. Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп`яніння, виключено з ч.1 ст.130 КУпАП та закріплено у ст.286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав законної сили 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону № 2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX: у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст.130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння - відтак відновлена адміністративна відповідальність за ці дії; у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст.286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп`яніння - відтак відбулася декриміналізація цих дій. Однак, відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої ст.58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п.6 ч.1 ст.247 КУпАП, відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст.130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі ст.130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена. За таких обставин доводи апелянта є неспроможними, та не підлягають до задоволення. Також, з врахуванням вимог ст.268 КУпАП, не підлягають до задоволення і доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що участі в судовому розгляді справи 06.11.2020 він не приймав, оскільки його не було повідомлено про місце та час судового засідання, так як матеріали справи свідчать протилежне та з яких вбачається, що місцевим судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на адресу суду першої інстанції повернувся лист, адресований ОСОБА_1 , з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», який направлявся йому на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка також вказана ним в його апеляційній скарзі. В свою чергу, згідно з положеннями ст.268 КУпАП передбачений вичерпний перелік справ про адміністративне правопорушення де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Також при розгляді справ зазначеної категорії приймається до уваги те, що по даній категорії справи присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, враховується положення ст.38 КУпАП та береться до уваги практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, на виконання вимог ст.294 КУпАП, з наданням можливості надати пояснення по суті складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, судом апеляційної інстанції вжито заходи до його безпосередньої участі в розгляді апеляційної скарги по даній справі. Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції також досліджено відеозапис із нагрудного портативноговідеореєстратора поліцейського, який підтверджує обставини викладені в протоколі про адміністративне порушення. Дослідивши вказані докази і оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності в їх сукупності, вважаю винуватість ОСОБА_1 доведена. Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів. Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги встановлено, що відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 від 16.05.2013 (а.с.39) ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, тому на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях, у зв`язку з чим із оскаржуваної постанови необхідно виключити послання щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 420,40 грн. не змінюючи або скасовуючи оскаржуваної постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 06.11.2020, оскільки на час розгляду даної справи вказана інформація у суду першої інстанції була відсутня. З огляду на викладене, вважаю, що постанова Соснівського районного суду м.Черкаси від 06.11.2020 щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження у справі, як того просять ОСОБА_1 та його захисник Вакуленко О.П., - відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, - п о с т а н о в и в: Постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення. Виключити з резолютивної частини постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 листопада 2020 року посилання щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 420,40 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.В. Биба