Постанова 4817 № 603/761/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 603/761/19Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б. Провадження № 22-ц/817/179/21 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Ходоровський М.В. суддів - Бершадська Г. В., Шевчук Г. М., секретаря - Панькевич Т.І. з участю - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Бучацького районного суду від 10 грудня 2020 року (головуючий суддя Федорончук В.Б., дата виготовлення ухвали не вказана) у справі № 603/761/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С.В. про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд з позовом до ОСОБА_3 , Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С.В. про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 01.08.2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки: площею 0,16 га кадастровий номер 6124255500:05:001:0091, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_3 площею 0,25 га кадастровий номер 6124255500:05:001:0090, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_3 . Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2020 року відкрито провадження у даній справі та у зв`язку з заявленими самовідводами та відводами суддів справу направлено до розгляду в Бучацький районний суд Тернопільської області як суд, який є найбільш територіально наближений до місцезнаходження майна та відповідача. 10 березня 2020 року ОСОБА_3 подала до Бучацького районного суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, в якій просила прийняти до спільного розгляду зустрічну позовну заяву та об`єднати вимоги зустрічної позовної заяви в одне провадження з первісним позовом, мотивуючи тим, що вимоги зустрічного позову та вимоги первісного позову між собою взаємопов`язані. Ухвалою Бучацького районного суду від 10 грудня 2020 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками відмовлено. Повернуто ОСОБА_3 зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами та роз`яснено їй, що відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви, не позбавляє її права звернутися до суду за місцезнаходженням майна. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким прийняти до розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 . Апеляційна скарга мотивована тим, що правила виключної підсудності подання зустрічного позову не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки виключну підсудність даного спору (позову) було вже змінено у зв`язку з направленням справи на розгляд в Бучацький районний суд. таким чином судом першої інстанції невірно застосовано ст. 30 ЦПК України, що призвело ухвалення незаконного рішення, що перешкоджає подальшому розгляду справи. Позовні вимоги первісного та зустрічного позову є взаємопов`язаними та взаємовиключними, оскільки у випадку задоволення позовних вимог про скасування реєстрації земельної ділянки, не підлягатимуть до задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні цією ділянкою. У випадку задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, не підлягатимуть вимоги про скасування її реєстрації у зв`язку з підтвердженням факту законного набуття права власності на цю ж земельну ділянку. Відзив на апеляційну скаргу не подано. У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційне провадження у даній справі закрити, як помилково відкрите, посилаючись на те, що згідно ст. 353 ЦПК України така ухвала оскарженню не підлягає. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що згідно її змісту зустрічний позов виник з приводу нерухомого майна (двох земельних ділянок у с. Стігла Монастириського району Тернопільської області), а тому повинен бути предявлений за місцем знаходження майна - до Монастириського районного суду (виключна підсудність даного спору). З таким висновком суду слід погодитись, виходячи з наступного. Встановлено, що згідно матеріалів справи, предметом первісного та зустрічного позовів є захист права власності на нерухоме майно земельні ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1. ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно ч.6 ст. 30 ЦПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в суді за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших визначених у цій статті правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, а саме судом за місцезнаходженням земельних ділянок, у даному випадку Монастириським районним судом, а тому висновок суду в оскаржуваній ухвалі про необхідність предявлення позову за місцем знаходження майна є правильним. Разом з тим, відмовляючи у прийнятті зустрічного позову з підстав належності його до територіальної юрисдикції іншого суду, суд першої інстанції помилково вважав, що законом передбачено право суду на повернення такого позову позивачу. Статтею ст. 185 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд повертає позивачу позовну заяву, серед яких відсутня підстава для повернення позовної заяви у зв`язку з належністю справи до територіальної юрисдикції іншого суду. Натомість, згідно ст. 31 ЦПК України, зазначена обставина є підставою для передачі справи на розгляд іншому суду. Так як судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, зокрема положення ст. 31, 185 ЦПК України, дану ухвалу суду, слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - для вирішення питання передачі позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками на розгляд іншому суду. Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.6, 379, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково. Ухвалу Бучацького районного суду від 10 грудня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання передачі позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками на розгляд іншому суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 лютого 2021 року. Головуючий Судді