Постанова 4817 № 603/761/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 603/761/19Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 22-з/4817/82/25 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А ( Д О Д А Т К О В А ) І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 грудня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 адвоката Магдич Ольги Олександрівни на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року та представника ОСОБА_1 адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича на додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 6 травня 2025 року, ухвалені суддею Тхорик І.І. у цивільній справі №603/761/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С.В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413818, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,16 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6124255500:05:001:0091 та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С.В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413553, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6124255500:05:001:0090, за ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено у звязку з пропуском строку позовної давності щодо решти вимог. Додатковим рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 6 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Магдич О.О. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Никитюка Р.І. залишено без задоволення. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 6 травня 2025 року залишено без змін. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Никитюк Р.І. зробив відповідну заяву про надання у визначений ЦПК України строк доказів понесених витрат на правничу допомогу, зазначивши, що орієнтовний розмір таких витрат становить 20 000,00 грн. 2 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Никитюк Р.І. через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 21 200,00 грн. До клопотання про ухвалення додаткового рішення адвокат Никитюк Р.І. надав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема: -ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Тернопільському апеляційному суді; -договір про надання правової допомоги №33 від 7 травня 2025 року; -додаток №1 до Договору №33 від 7 травня 2025 року Вартість правничої допомоги; -акт приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової допомоги №1 від 27 листопада 2025 року, який є Додатком №2 до до Договору №33 від 7 травня 2025 року про надання правової допомоги; Крім того, адвокатом Никитюком Р.І. надано докази надіслання заяви про ухвалення додаткового рішення іншим учасникам справи. Клопотань про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги до суду апеляційної інстанції не надходило. Ознайомившись із заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Р.І. про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20). Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). Із акту приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової допомоги №1 від 27 листопада 2025 року, який є Додатком №2 до Договору №33 від 7 травня 2025 року про надання правової допомоги вбачається, що адвокатом Никитюком Р.І. у Тернопільському апеляційному суді надано наступні види правничої (правової) допомоги: -підготовка та подання апеляційної скарги на додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 6 травня 2025 року, загальний витрачений час 5 годин, загальна вартість 8500,00 грн; -підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, загальний витрачений час 6 годин, загальна вартість 10200,00 грн; - участь у судовому засіданні, вартість 2500,00 грн. Разом з тим, колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Р.І. на додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 6 травня 2025 року залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. За таких обставин витрати, понесені на підготовку та подання апеляційної скарги на додаткове рішення, не підлягають стягненню, оскільки така апеляційна скарга не призвела до зміни судового рішення та не вплинула на результат розгляду справи в апеляційному порядку. Крім того, судом апеляційної інстанції у судовому засіданні розглядались одночасно як апеляційна скарга на основне рішення, так і апеляційна скарга на додаткове рішення суду. Оскільки зазначені процесуальні дії є неподільними за обсягом наданої професійної правничої допомоги, а результат апеляційного перегляду встановив відсутність підстав для зміни як основного, так і додаткового рішень, колегія суддів приходить до висновку про можливість компенсації заявлених витрат щодо участі у судовому засіданні лише у половинному розмірі. Такий підхід відповідає критеріям розумності, співмірності витрат, а також принципу справедливого розподілу судових витрат. Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу лише у частині, яка відповідає обсягу правничих послуг, пов`язаних із розглядом апеляційної скарги на основне рішення, та участю у судовому засіданні, у розмірі 11 450,00 грн, що є співмірним, обґрунтованим та підтвердженим належними доказами. Керуючись ст.ст.137, 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 11 450,00 грн (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят гривень) витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22 грудня 2025 року. Головуюча Хома М.В. Судді Гірський Б.О. Храпак Н.М.