Постанова 4811 № 461/2015/20

Справа № 461/2015/20 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 22-ц/811/2573/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В. при секретарі: Бадівської О.О. за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 06 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним та повернення зайво сплачених коштів, ВСТАНОВИЛА: 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог ( а.с.62-63), просив: - визнати недійсними пункти 1.1., 1.11., 6.1. кредитного договору №Z06.00204.004470429 від 25.10.2018 року в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості по кредитному договору на загальну суму 11 422,98 грн.; - визнати недійсним положення пункту п.3.3.1. кредитного договору №Z06.00204.004470429 від 25.10.2018 року щодо встановлення відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором у вигляді пені, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості), в розмірі: 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором; - зобов`язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості по Кредитному договору №Z06.00204.004470429 від 25.10.2018 року шляхом зарахування вже сплачених позивачем плати за обслуговування кредитної заборгованості по кредитному договору в розмірі 11 422,98 грн. в рахунок погашення кредиту (основного боргу) по Кредитному договору №Z06.00204.004470429 від 25.10.2018 року. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 25 жовтня 2018 року уклав з Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі АТ «Ідея Банк») кредитний договір №Z06.00204.004470429. Згідно договору він отримав кредит в розмірі 34 000 грн. 00 зі сплатою 21,99 % річних, а також платою за обслуговування кредиту. Вважає, що обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки та банківську діяльність», за яку відповідач може отримувати будь-яку плату чи винагороду. Законодавством передбачено, що банк (відповідач) може лише встановлювати разову комісію за відкриття поточного рахунку, що необхідна для отримання коштів чи обслуговування кредиту. За користування кредитом позивач може отримувати на постійній основі лише проценти. Також зазначив, що плата за обслуговування кредиту є значно більшою, ніж проценти за користування кредитом. Отже, пункти договору 1.1., 1.11, 6.1, що встановлюють плату за обслуговування кредиту є недійсними, оскільки такі є несправедливими. Також відповідач у. п.3.3.1. кредитного договору незаконно встановив відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором у вигляді пені, що є прямим порушенням ч.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач не надав повну та об`єктивну інформацію щодо загальної вартості кредиту та вказав в кредитному договорі занижені значення показників істотних умов договору, чим фактично ввів позивача в оману щодо реальної відсоткової та кінцевої загальної суми кредиту. Отже, з наведених підстав оспорюванні умови кредитного договору є несправедливими, що створює істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 06 липня 2020 року позов адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними пункти 1.1., 1.11., 6.1. кредитного договору №Z06.00204.004470429 від 25.10.2018 в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості по кредитному договору. Зобов`язано Акціонерне товариство «Ідея Банк», здійснити перерахунок заборгованості, по кредитному договору №Z06.00204.004470429 від 25.10.2018 шляхом зарахування сплачених ОСОБА_1 плати за обслуговування кредитної заборгованості по кредитному договору в розмірі 11 422,98 грн. в рахунок погашення кредиту (основного боргу) по кредитному договору №Z06.00204.004470429 від 25.10.2018. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень 40 копійок. В задоволенні решті позовних вимог - відмовлено. Вказане рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Ідея Банк». В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального права. Зокрема зазначає, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його рахунку /рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», іншими актами законодавства, та договором про споживчий кредит. Отже Законом надана можливість отримати безоплатну інформацію за умови вимоги споживача до банку не більше один раз на місяць, і тільки в цьому разі банк зобов`язаний надати безоплатну інформацію. Крім цього такий обов`язок банку закріплений в умовах кредитного договору, а саме в підпункті 3.2.4 пункту 3.2. розділу

3. Вказує, що право споживача на звернення за інформацією передбачене Законом України «Про споживче кредитування» та умовами кредитного договору, але плата за обслуговування кредитної заборгованості передбачена пунктом 1.10 носить інший правовий характер і не пов`язана зі зверненням споживача, оскільки це супутня послуга, яка надається банком для обслуговування кредитної заборгованості в цілому. Отже чинним законодавством України надано право відповідачу отримувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а тому відсутні підстави для визнання пунктів 1.1,1.11,6.1 кредитного договору недійсними. З наведених підстав просить рішення суду в частині задоволення вимог позивача скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив рішення суду залишити без змін апеляційну скаргу без задоволення покликаючись на доводи, викладені у відзиві на скаргу. Представник АТ «Ідея Банк» в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про причини неявки до суду не повідомив, тому розгляд справи проводиться без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам повністю відповідає. Судом встановлено, що 25 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z06.00204.004470429 (а.с.21-24). Згідно з п.1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 34 000 грн. 00 коп. (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок),включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості)згідно з умовами цього договору. Згідно з п. 1.11 кредитного договору за обслуговування кредиту, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором ( надалі - «графік щомісячних платежів»). Згідно з пунктом 5.1. кредитного договору позичальник заявляє та гарантує, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даній угоді та кредитній справі клієнта у банку), які повідомлені та надані ним банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний із підприємницькою діяльністю; банк перед укладенням угоди повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди вручено йому банком при підписанні даної угоди; умови даної угоди та договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) міститься в Паспорті споживчого кредиту, який особисто підписано позичальником 25 жовтня 2018 року. Згідно Паспорту споживчого кредиту також передбачено платежі за додаткові та супутні послуги. Так, у пункті 7.4. Таблиці пункту 6 «Графік щомісячних платежів за кредитним договором», відповідач зазначив плату за обслуговування кредиту, яка складає 11 422 грн. 98 коп. Відповідно до ч 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1,3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк/фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Частина 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка була чинною на момент укладення договору, вимагала від кредитодавця надання споживачу перед укладенням відповідного договору певної інформації. Відповідно до ст. 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» ненадання інформації про послугу саме-по-собі не є підставою для визнання недійсним кредитного договору; за певних обставин це може бути підставою для розірвання договору або відшкодування збитків. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування`у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Згідно з пунктом 1.11кредитного договору від 25 жовтня 2018 року позичальнику було встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе плату за надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором ( надалі - «графік щомісячних платежів»). Тобто, оспорюваним пунктом 1.11 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно Паспорту споживчого кредиту також передбачено платежі за додаткові та супутні послуги. Так, у пункті 7.4. Таблиці пункту 6 «Графік щомісячних платежів за кредитним договором», відповідач зазначив плату за обслуговування кредиту. Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у кредитному договорі встановлено плату за ті послуги, які за Законом України «Про споживче кредитування» повинні надаватися безоплатно. Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, провадження № 61-22778св19. З врахування вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта є необґрунтованими, свідчать про неправильне, довільне тлумачення норм матеріального права та переоцінку фактичних обставин справи в свою користь. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 06 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:12.02.2021 Головуючий Судді