Постанова 4824 № 753/24391/19

справа № 753/24391/19 головуючий у суді І інстанції Комаревцева Л.В. провадження № 22-ц/824/3084/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 12 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 41 892 грн. 04 коп.; послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 279 грн. 01 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 4 168 грн. 78 коп.; 3 % річних у розмірі 1 985 грн. 13 коп.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого опалення у розмірі 21 143 грн. 02 коп., послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 16 576 грн. 58 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 240 грн. 76 коп.; 3 % річних у розмірі 735 грн. 91 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), за яким останній набув право вимоги, у тому числі, до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Відповідно до договору позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги за адресою АДРЕСА_1 . З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач, яке продовжує бути постачальником таких послуг після ПАТ «Київенерго». За зазначеною адресою проживає відповідач, який є споживачем послуг, проте, він не оплачував їх, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за опалення та гаряче водопостачання за період з 20 грудня 2016 року по 20 листопада 2019 року в розмірі 24 960 грн. 51 коп., 3 % річних в сумі 685 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 1 245 грн. 84 коп., за період вказаний позивачем з листопада 2018 року по жовтень 2019 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за опалення та гаряче водопостачання за період з 01 травня 2018 року, що станом на 01 вересня 2019 року складає 37 719 грн. 60 коп. (заборгованість за послуги з центрального опалення в розмірі 21 143 грн. 02 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 16 576 грн. 58 коп.), інфляційну складову 1 240 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 735 грн. 90 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі КП «Київтеплоенерго» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання за період з 20 грудня 2016 року по 20 листопада 2019 року в розмірі 24 960 грн. 51 коп., 3 % річних в сумі 685 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 1 245 грн. 84 коп., за період вказаний позивачем з листопада 2018 року по жовтень 2019 рік через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути заборгованість за опалення та гаряче водопостачання за період з 20 грудня 2016 року по 20 листопада 2019 року в розмірі 50 069 грн. 71 коп., 3 % річних в сумі 1 753 грн. 13 коп. та інфляційну складову боргу в розмірі 3 104 грн. 32 коп., за період вказаний позивачем з листопада 2018 року по грудень 2019 рік. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд вірно встановив, що стягненню підлягає борг, нарахований з 20 грудня 2016 року по 01 травня 2018 року (кінцева дата розрахунку). Натомість, суд стягнув меншу суму боргу, а в оскаржуваному рішенні не відображено яким чином судом здійснено нарахування саме суми 24 960 грн. 51 коп., не відображено розмір стягненої суми за кожну послугу, тобто, яка сума підлягає стягненню з відповідача за послуги з централізованого опалення та за послуги з гарячого водопостачання окремо. Суд не врахував всі суми заборгованості, які підлягають стягненню. У зв`язку з цим, невірно стягнуто розмір інфляційної складової та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що ним неодноразово наголошувалось в суді на тому, що він не був користувачем послуг позивача, оскільки не був власником квартири, не проживав у ній та не користувався нею. Позивачем не було надано також договору між ним та відповідачем, оскільки такий договір відсутній. Єдиним джерелом, яким позивач користувався при визначенні відповідача у справі, є заява ОСОБА_1 до Центру Комунального Сервісу щодо актування показників старих лічильників та взяття на облік нових. При цьому, жодним чином не уточнювалися та не перевірялися ні власники приміщення, ні проживаючі у ньому. Між відповідачем та власником квартири відсутня домовленість щодо сплати за комунальні послуги, тому ОСОБА_1 не може відповідати за борги по комунальних послугах, що надані в квартирі, власником якої він не є. Відповідач зазначає, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При встановленні факту, що позов подано до неналежного відповідача, апеляційний суд має повністю скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач не відмовлявся та не відключався від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку. Відсутність між сторонами договору не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Відповідач є споживачем послуг за вищезазначеною адресою. Споживачем є особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги. У ході розгляду справи відповідач подав клопотання про намір укласти мирову угоду з позивачем. Тобто, відповідач був обізнаний про наявність заборгованості за надані послуги та визнав її. Наданий відповідачем витяг не є належним доказом того, що ОСОБА_1 не є власником/співвласником квартири, оскільки ОСОБА_2 є співвласником 2/3 частки квартири. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору (а.с.11). Відповідно до Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 66 171 грн. 05 коп. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 41 892 грн. 04 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 279 грн. 01 коп.) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. Однак, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ст. 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов`язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренду квартири, комунальні та інші послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до споживачів житлово-комунальних послуг відносяться індивідуальний та колективний споживачі. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, зазначає, що він надає відповідачу послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення. На підтвердження позовних вимог позивачем було надано докази підтвердження надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, розрахунок заборгованості. Разом з тим, позивачем не було надано доказів того, що саме ОСОБА_1 є власником квартири чи споживачем послуг, тобто, належним відповідачем у справі. Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 вказує на те, що він не є власником квартири та послугами в період, у який нарахована заборгованість, не користувався. Співвласниками квартири, до якої надавалися послуги, є ОСОБА_3 (розмір частки 2/3) та ОСОБА_4 (розмір частки - 1/3). Отже, відповідач не є споживачем комунальних послуг, оскільки власником квартири він не являється, а доказів того, що ОСОБА_1 за згодою власників квартири користувався нею та отримував житлово-комунальні послуги у період, в який такі послуги надавалися, суду надано не було. На зазначені обставини обґрунтовано посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі. Враховуючи зазначені обставини, доводи позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не є підставою для задоволення позовних вимог в оскаржуваній ним частині. За таких обставин, рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи з прийняттям постанови по суті вимог позивача. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2 881 грн. 50 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та відмови у задоволенні позову, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року скасувати та прийняти постанову. У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місце знаходження - площа Івана Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 40538421, на користь ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,судовий збір у розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня, 50 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судове рішення складено 12 лютого 2021 року. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.