Постанова Київський апеляційний суд № 759/2205/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/482/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2023року місто Київ справа №759/2205/22 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Коваль О.А., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь: заборгованість за спожиті до 01 травня 2018року послуги з централізованого опалення у розмірі 15190,26 грн.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17723,14 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 46685,11 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 42055,57 грн.; витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та судовий збір 2481,00 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована відповідач, під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Вказував, що відповідач від послуг централізованого опалення та/або центрального постачання гарячої води у встановленому Законом порядку не відмовлялася. Зазначав, що позивач надає відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак, остання, отримуючи вищезазначені послуги не здійснює їх оплату, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2021 року утворилася заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 46685,11 грн. та за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 42055,57 грн., яку позивач просить стягнути з неї на свою користь. Посилався на те, що на підставі договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП виконавчого органу Київради (КМДА) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», останній прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 15190,26 грн. та послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17723,14 грн. Вказану заборгованість позивач також просив стягнути з відповідача. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року позов КП виконавчого органу Київради (КМДА) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15190,26 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17723,14 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 46685,11 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 42055,57 грн., витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та судовий збір 2481,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не дослідив розмір затверджених цін/тарифів за відповідну комунальну послугу. Також слід взяти до уваги зміну істотних умов договору в односторонньому порядку з ініціативи позивача щодо збільшення тарифу за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не було обумовлено та погоджено з відповідачем. Вказував, що судом не було встановлено законність відступлення права вимоги. Зазначав, що позивач намагається стягнути з відповідача завищені кошти за житлово-комунальні послуги, а також кошти відповідно до яких закінчився строк позовної давності. Посилався на те, що ним було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи до завершення військового стану в країні та розгляду справи в загальному порядку з викликом сторін, однак суд не взяв до уваги вказане клопотання. Вказував, що відповідач разом з неповнолітніми дітьми залишила межі країни 23 квітня 2022 року, що унеможливлює її безпосередню участь у розгляді справи та захисту своїх цивільних та процесуальних прав. 28 листопада 2022 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача КП виконавчого органу Київради (КМДА) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 квітня 2018 року №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку з чим з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку №1 та додатку №2 до цього договору. Відповідно до додатку №1 та додатку № 2 до договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) позивач КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 по стягненню заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15190,26 грн. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17723,14 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості за період з 01 травня 2018 року по 01 листопада 2021 року у відповідача виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 46685,11 грн. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 42055,57 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує. Згідно з ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила). Вказані Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги). Частиною ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні хододною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством. Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води власникам квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_2 з 01 травня 2018 року, до 01 травня 2018 року надання таких послуг здійснювало ПАТ «Київенерго». Встановивши, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , оплату яких остання вчасно та регулярно не здійснювала, що призвело до утворення заборгованості, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Доказів на підтвердження того, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до квартири відповідача за адресою: АДРЕСА_1 не надавалися або надавалися неналежним чином стороною відповідача надано не було. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було встановлено законність відступлення права вимоги, колегія суддів відхиляє, оскільки договір про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому є належним доказом у справі. Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що представником відповідача було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи до завершення військового стану в країні та розгляду справи в загальному порядку з викликом сторін, однак суд не взяв до уваги вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2022 рокувідкрито провадження у справі, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву з моменту вручення йому копії цієї ухвали. Вказану ухвалу було отримано відповідачем ОСОБА_1 07 квітня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 12 травня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду першої інстанції надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи у зв`язку з воєнним станом та розгляд справи проводити за участю сторін. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено. Копію вказаної ухвали було направлено на адресу ОСОБА_1 та отримано її представником ОСОБА_2 16 червня 2022 року. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач намагається стягнути з відповідача завищені кошти за житлово-комунальні послуги, а також кошти відповідно до яких закінчився строк позовної давності, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено позовні вимоги в межах загальної позовної давності, визначеної ст.257 ЦК України, з урахуванням положень про переривання позовної давності, визначених в Законі України №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористалася своїм процесуальним правом надати до суду першої інстанції відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення без змін рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: