Постанова КГС ВС № 913/567/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2021 року м. Київ Справа № 913/567/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К. М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Представника працівників боржника - Голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" Руменкової О. О. на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 913/567/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" про визнання банкрутом

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" (далі - ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ") звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою про порушення справи про банкрутство за загальною процедурою. Заява мотивована наявністю у ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" ознак загрози неплатоспроможності, у зв`язку з чим відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) він зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

2. Історія справи 2.1. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ". Введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів. Призначено розпорядником майна ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича та встановлено йому грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень, шляхом її авансування заявником - боржником ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вирішено інші процедурні питання. 2.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" (далі - ТОВ "Луганськобленерго") не погодилося з ухвалою місцевого господарського суду та подало апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Східним апеляційним господарським судом ухвалено постанову від 03.02.2020 про залишення ухвали Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі № 913/567/19 без змін, а поданої апеляційної скарги - без задоволення. 2.3. ТОВ "Луганськобленерго" оскаржило вищезгадані рішення місцевого та апеляційного господарських судів у касаційному порядку. Постановою Верховного Суду від 04.08.2020 касаційну скаргу ТОВ "Луганськобленерго" залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі № 913/567/19 - без змін. 2.4. До Східного апеляційного господарського суду 16.09.2020 надійшла апеляційна скарга представника працівників боржника - Голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкової Олени Олегівни на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі № 913/567/19. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.01.2021, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною вище апеляційною скаргою. 2.5. До Східного апеляційного господарського суду 24.09.2020 надійшла апеляційна скарга представника працівників боржника - Голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкової О. О. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі № 913/567/19.

3. Короткий зміст оскарженого рішення суду апеляційної інстанції 3.1. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника працівників боржника - Голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкової О. О. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі №913/567/19 відмовлено з підстави, передбаченої частиною 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 3.2. Ухвала суду мотивована тим, що обставини та доводи, викладені в апеляційній скарзі представника працівників боржника, є тотожними за змістом обставинам та доводам, які були предметом дослідження та надання оцінки судом апеляційної інстанцій у цій справі за скаргою ТОВ "Луганськобленерго", що знайшло своє відображення у постанові Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020, яка залишена без змін судом касаційної інстанції, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повторного перегляду ухвали Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 за апеляційною скаргою представника працівників боржника. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що представник працівників боржника - Голова профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкова О. О. вже зверталась з аналогічною апеляційною скаргою (вх.№2405 від 16.09.2020) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі №913/567/19, стосовно якої в матеріалах справи міститься ухвала Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 5 статті 272 ГПК України. Суд апеляційної інстанції також врахував, що здійснення повторного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто в касаційному порядку, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів. Здійснення перегляду зазначеного рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги 4.1. Представник працівників боржника - Голова профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкова О. О. 02.11.2020 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 та направити справу № 913/567/19 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 5.1. Судом апеляційної інстанції помилково застосовано норми статті 272 ГПК України без застосування положень статті 254 названого Кодексу. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 254, 272 ГПК України призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, що є підставою для її скасування. 5.2. Скаржник вважає безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи і наявним доказам, висновок суду апеляційної інстанції про ідентичність доводів апеляційної скарги представника працівників боржника та доводів апеляційної скарги "ТОВ "Луганськобленерго". Поза увагою апеляційного господарського суду залишено доводи скаржника про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а саме: щодо строків виконання боржником зобов`язань перед Державним підприємством "Енергоринок" та іншими кредиторами; щодо обставин конкуренції кредиторських вимог; щодо списання (прощення) заборгованості боржника перед Державним підприємством "Енергоринок" відповідно до статей 3, 4 Закону України Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії". Вказані доводи не наводилися в апеляційній скарзі ТОВ "Луганськобленерго" та не розглядалися судом апеляційної інстанції. 5.3. Суд апеляційної інстанції не врахував, що представник працівників боржника не приймав участі у даній справі і не міг приймати, оскільки був обраний лише 25.08.2020, а тому не міг заявити свої доводи та заперечення задля захисту законних прав та інтересів працівників боржника. Відтак судом апеляційної інстанції були порушені право на судовий захист та право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції особою, яка не приймала участь у справі.

6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги 6.1. ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому товариство заперечує проти доводів касаційної скарги, просить Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 - без змін як таку, що постановлена з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права. На переконання ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ", судом апеляційної інстанції правильно враховано, що здійснення повторного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто в апеляційному та касаційному порядку відповідно до положень ГПК України та набрало законної сили, є порушенням принципу правової певності. Крім того, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що представник працівників боржника вже зверталася з аналогічною апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі № 913/567/19, у відкритті апеляційного провадження за якою було відмовлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 на підставі частини 5 статті 272 ГПК України. 6.2. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників у справі не надійшли, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

7. Касаційне провадження 7.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 касаційну скаргу представника працівників боржника - Голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкової О. О. на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 913/567/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків, а саме надання оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2.102,00 грн. 7.2. До Верховного Суду 12.01.2021 надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документи на виконання ухвали cуду від 16.12.2020, а саме: оригінал квитанції №38 від 29.12.2020 про сплату судового збору у розмірі 2.102,00 грн. 7.3. Враховуючи норми частини 13 статті 8, частини 5 статті 301 ГПК України, а також те, що предметом касаційного оскарження є ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, розгляд поданої касаційної скарги підлягає здійсненню судом касаційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 7.4. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника працівників боржника - Голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкової О. О. на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 913/567/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 7.5. 29.01.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання Державного підприємства "Енергоринок" про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами за результатом розгляду касаційних скарг голови профкому боржника Руменкової О. О. на ухвали Східного апеляційного господарського суду у справі № 913/564/19 від 21.09.2020 та від 29.09.2020, з метою недопущення зловживання правом на касаційне оскарження, як інструментом затягування розгляду справи та блокування процедури банкрутства, а також усунення незаконних, узгоджених дій афілійованих кредиторів, розпорядника майна та голови профкому боржника щодо недопущення держави в особі Державного підприємства "Енергоринок" до процедури банкрутства ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ". Крім того, в клопотанні зазначено, що Державне підприємство "Енергоринок" не має статусу учасника у справі про банкрутство, не має процесуальної дієздатності кредитора та не може повною мірою захищати свої права з огляду на наведені у клопотанні зловживання процесуальними правами, зокрема, головою профкому боржника. Нормативно клопотання обґрунтоване посиланням на статті 42, 43, 135 ГПК України. Відносно поданого клопотання колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з якою лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи Кодексом України з процедур банкрутство (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 названого Кодексу) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України). Тобто, лише за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство, Кодексом України з процедур банкрутство дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство. В частині 1 статті 42 ГПК України передбачено, що право подавати заяви та клопотання мають учасники справи. Оскільки ДП "Енергоринок" не надано доказів набуття статусу учасника у справі про банкрутство, подане ним клопотання не підлягає розгляду як таке, що подане особою без процесуальної дієздатності.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права. 8.1. Стаття 300 ГПК України визначає межі перегляду справи судом касаційної інстанції та передбачає, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника працівників боржника - Голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкової О. О. (далі - скаржник) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019, якою порушено провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ. Підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження визначено частину 5 статті 272 ГПК України. Здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, зважаючи на наступне. 8.2. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129). Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Отже, обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону. У процедурі оскарження судових рішень першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Такі обмеження знаходять своє відображення серед положень ГПК України щодо прийнятності апеляційної скарги, зокрема, і у приписах статті 272 названого Кодексу щодо порядку розгляду апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи. Застосування цього процесуального запобіжника задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини" від 12.07.2001, "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19.12.1997 та інші). 8.3. Відповідно до статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Наведені положення кореспондуються зі статтею 12 ГПК України, в якій передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом, що встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. 8.4. Згідно з частинами 1, 4 та 5 статті 272 ГПК України у разі, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 19.10.2018 у справі № 910/2002/17, від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 18.06.2020 № 44/380-б, від 10.09.2020 у справі № Б13/115-12, згідно з якою для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи суд має встановити наявність таких умов для відкриття провадження: 1) особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду; 2) доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи. 8.5. Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга представника працівників боржника - Голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкової О. О. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі № 913/567/19 подана після завершення апеляційного та касаційного перегляду цієї ухвали першої інстанції за скаргою іншої особи (учасника у справі) - ТОВ "Луганськобленерго". Як вбачається з матеріалів справи, постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Луганськобленерго" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі № 913/567/19 залишено без задоволення, а вказану ухвалу - без змін. В подальшому Верховним Судом було ухвалено постанову від 04.08.2020, якою касаційну скаргу ТОВ "Луганськобленерго" залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі № 913/567/19 - без змін. Подавши апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019, представник працівників боржника тим самим фактично ініціював здійснення повторного апеляційного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто судом касаційної інстанції. Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Колегія суддів звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2020 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії"). При постановленні оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/4881/18, згідно з якою здійснення повторного апеляційного перегляду судового рішення, яке було переглянуто постановою Верховного Суду, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення. 8.6. Разом з цим, як уже зазначалося вище, відповідно до положень частини 5 статті 272 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини 1 названої статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції встановив, що у жовтні 2019 року ТОВ "Луганськобленерго" зверталося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі №913/567/19 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ". В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ "Луганськобленерго" посилалося на те, що відповідно до статті 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство може бути порушена лише у разі, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати. У даному випадку безспірними вимогами до боржника, розмір яких складає більше ніж 300 розмірів заробітної плати, є вимоги Державного підприємства "Енергоринок", визнані рішеннями суду у справах № 9/50/2011, № 922/1344/15, № 913/282/16, № 913/225/17, № 913/98/18, № 913/960/17. Крім того, ТОВ "Луганськобленерго" в апеляційній скарзі зазначало, що лише Державне підприємство "Енергоринок", а не боржник, має правові підстави для звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання". Законодавство взагалі виключає можливість ініціювання провадження у справі про банкрутство самим боржником. Відсутність передумови, встановленої положеннями статті 10 Закону про банкрутство, виключає можливість ініціювання провадження у справі про банкрутство. Судом апеляційної інстанції встановлено, що як представник працівників боржника, так ТОВ "Луганськобленерго" обґрунтували свої апеляційні скарги тим, що суд першої інстанції під час проведення підготовчого засідання не дослідив доводи ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" та підстави порушення справи про банкрутство, викладені у його заяві про порушення справи про банкрутство, чим порушив приписи частин 1, 2, 3 статті 16 Закону про банкрутство та не застосував наслідки, передбачені частиною 7 статті 16 названого Закону - не відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство. Суд не врахував, що відсутність передумови, встановленої положеннями статті 10 Закону про банкрутство, виключає можливість ініціювання провадження у справі про банкрутство. Представник працівників боржника - Голова профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкова О. О. в своїй апеляційній скарзі зазначала про те, що визначальним для вирішення питання про порушення справи про банкрутство боржника, який наполягає на загрозі неплатоспроможності, є дослідження обставин конкуренції кредиторських вимог саме у виконавчому провадженні та співставленні їх розміру з майном боржника, за рахунок якого можливо задовольнити кредиторські вимоги. Суд першої інстанції такого дослідження та співставлення не здійснив, тому порушення справи про банкрутство є передчасним. Крім того, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали виходив із наявності безспірних вимог Державного підприємства "Енергоринок" до боржника, яка складається із заборгованості за придбану на оптовому ринку електричну енергію, тоді як вказана заборгованість підлягає списанню (погашенню) відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", наслідком чого є відсутність підстав для порушення провадження про банкрутство боржника. 8.7. Ухвала Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі №913/567/19 вже переглянута судами апеляційної та касаційної інстанцій та залишена без змін. За висновком апеляційного господарського суду, у постановах судів апеляційної і касаційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Луганськобленерго" надано оцінку вище вказаним доводам. Так, Східний апеляційний господарський суд, переглядаючи оскаржену ТОВ "Луганськобленерго" ухвалу місцевого господарського суду від 18.10.2019, в постанові від 03.02.2020 зокрема зазначив наступне: - порушення справи про банкрутство за заявою боржника здійснюється за наявності однієї з таких умов: неплатоспроможності; загрози неплатоспроможності; неможливості боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства; - виходячи з системного аналізу частини третьої статті 10, частини п`ятої статті 11, частини першої статті 15 Закону про банкрутство, загрозою неплатоспроможності є виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, внаслідок якої задоволення вимог одного або кількох кредиторів у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. При цьому дотримання заявником відповідного тримісячного строку не вимагається; - суд відхилив доводи скаржника щодо можливості порушення провадження у справі про банкрутство лише за заявою кредитора, вимоги якого є безспірними та перевищують суму у розмірі трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, наголосивши на тому, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство може бути подана як кредитором, так і боржником. Закон про банкрутство не зобов`язує заявника (ні кредитора, ні боржника) при поданні заяви про порушення справи про банкрутство доводити факт неплатоспроможності, а зобов`язує лише подати певні документи, які можуть тією чи іншою мірою свідчити про вірогідність неплатоспроможності. Верховний Суд у постанові від 04.08.2020 у справі №913/567/19 зазначив таке: - суди попередніх інстанцій, дослідивши додані до заяви про порушення справи про банкрутство матеріали, дійшли висновку, що боржник не має можливості погасити існуючу заборгованість перед всіма кредиторами, в тому числі за безспірними вимогами одночасно, а задоволення вимог одного або кількох кредиторів, в тому числі кредиторів за безспірними вимогами, призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, в тому числі за безспірними вимогами; - подані боржником докази свідчать про виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів, а отже про існування загрози його неплатоспроможності (задоволення вимог одного (зокрема, ДП "Енергоринок") або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), що у відповідності до абзацу 2 частини 5 статті 11 Закону про банкрутство є безумовною підставою для звернення боржника до суду з заявою про порушення справи про банкрутство. Разом з тим, названий Закон не містить чіткої вказівки на необхідність подання боржником, який звертається з заявою про порушення справи про банкрутство у зв`язку з загрозою його неплатоспроможності, доказів наявності безспірних вимог у розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство; - в цій справі суди попередніх інстанцій реалізували свої дискреційні повноваження при наданні оцінки долученим боржником до заяви про порушення справи про банкрутство документам на предмет їх належності та достатності для підтвердження існування загрози його неплатоспроможності та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання". З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обставини та доводи, викладені в апеляційній скарзі представника працівників боржника є тотожними за змістом обставинам та доводам, які були предметом дослідження та надання оцінки судом апеляційної інстанцій у цій справі за апеляційною скаргою ТОВ "Луганськобленерго". 8.8. У з`ясуванні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм статті 272 ГПК України, колегія суддів враховує, що метою названої статті є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою. Належною підставою для відмови у відкриті апеляційного провадження згідно з частиною 5 статті 272 ГПК України є встановлення тотожності висновків, викладених у первісній апеляційній скарзі, постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою-апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 272 ГПК України. Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою-апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 272 ГПК України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням. Аналізуючи та співставляючи зміст відповідних аргументів, суду апеляційної інстанції слід виходити також зі змісту міжнародних зобов`язань України, зокрема, змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, серед іншого, передбачає повагу до судового рішення, що набрало законної сили, та не допускати задоволення апеляційної скарги, поданої згідно зі статтею 272 ГПК України з підстав, які за своїм матеріально-правовим навантаженням не є суттєвими для вирішення конкретного спору. Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 910/25520/13. 8.9. Доводи касаційної скарги, наведені у пункті 5.2 цієї постанови, щодо неврахування доводів апеляційної скарги представників боржника, які були відсутні в апеляційній скарзі ТОВ "Луганськобленерго", зокрема, щодо строків виконання боржником зобов`язань перед Державним підприємством "Енергоринок" та іншими кредиторами та щодо обставин конкуренції кредиторських вимог, відхиляються Судом з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції в оскарженій ухвалі обставини, про які зазначалося вище. Відносно доводів про погашення (списання) заборгованості боржника перед Державним підприємством "Енергоринок" відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", що на переконання скаржника свідчить про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, то вказаний аргумент касаційної скарги відхиляється Судом, оскільки зі змісту апеляційної скарги Руменкової О. О. слідує, що апелянт не заперечує безспірність вимог Державного підприємства "Енергоринок" до боржника, визнаних судовими рішеннями у справах № 9/50/2011, № 922/1344/15, № 913/282/16, № 913/225/17, № 913/98/18, № 913/960/17, розмір яких складає більше ніж 300 розмірів заробітної плати. Разом з тим, скаржник допускає можливе погашення (списання) в подальшому вказаної заборгованості, що на його думку свідчить про відсутність необхідної передумови, встановленої статтею 10 Закону про банкрутство, та виключає можливість ініціювання провадження у справі про банкрутство самим боржником. З наведеного слідує, що вищезгаданий аргумент апеляційної скарги Руменкової О. О. стосується доведення наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство у розумінні статті 10 Закону про банкрутство. З матеріалів справи вбачається, що довід про наявність безспірних вимог Державного підприємства "Енергоринок" до боржника, визнаних судовими рішеннями у справах № 9/50/2011, № 922/1344/15, № 913/282/16, № 913/225/17, № 913/98/18, № 913/960/17, розмір яких складає більше ніж 300 розмірів заробітної плати, як правову підставу для звернення саме Державного підприємства "Енергоринок" до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", а не боржника, міститься в апеляційній скарзі ТОВ "Луганськобленерго". З урахуванням наведеного, ТОВ "Луганськобленерго" в своїй апеляційній скарзі зазначало про відсутність необхідної передумови, встановленої положеннями статті 10 Закону про банкрутство, що взагалі виключає можливість ініціювання провадження у справі про банкрутство самим боржником. Вказані доводи апеляційної скарги були розглянуті апеляційним господарським судом під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ТОВ "Луганськобленерго". Посилання скаржника на можливе погашення (списання) в подальшому заборгованості боржника перед Державним підприємством "Енергоринок" не спростовує наявності вказаної заборгованості на час звернення боржника із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. Крім того, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинний на час подання заяви боржником та постановлення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" не зобов`язує заявника (кредитора, боржника) при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство доводити факт неплатоспроможності, а зобов`язує лише подати певний перелік документів, які можуть свідчити про вірогідність неплатоспроможності. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що наведені в апеляційній скарзі представника працівників боржника Руменкової О. О. доводи за їх змістом співпадають з доводами апеляційної скарги ТОВ "Луганськобленерго", що не спростовано скаржником, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи частини 5 статті 272 ГПК України. 8.10. Відносно доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм статті 254 ГПК України (пункт 5.1 цієї постанови), колегія суддів зазначає наступне Частина 1 статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19). В статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що представник працівників боржника є учасником у справі про банкрутство. Тобто, у даному випадку представник працівників боржника Руменкова О. О. (особа, яка подала апеляційну скаргу) наділена процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення саме як учасник у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" за законом, а як не особа, які участі у справі не брала, але судове рішення прийнято щодо її прав, інтересів та (або) обов`язків. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм статті 254 ГПК України. 8.11. Аргументи касаційної скарги (пункт 5.3 цієї постанови) про порушення оскарженою ухвалою суду права на судовий захист та право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відхиляються колегією суддів з наступних підстав. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Європейський суд з прав людини наголошує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення "Мушта проти України"). Тобто, з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб, законом встановлюються певні процесуальні обмеження, метою яких є забезпечення ефективності судочинства. Як зазначалося вище, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Враховуючи, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, а саме статей 254, 272 ГПК України не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного перегляду, підстави для висновку про порушення права скаржника на судовий захист та на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні. Крім того, скаржник, як безпосередній учасник у справі № 913/567/19, не позбавлений можливості реалізувати право на захист своїх інтересів у суді під час розгляду справи про банкрутство ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ".

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 9.1. Відповідно до частини 2, 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308, статті 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 9.2. Під час розгляду справи в суді касаційної інстанції доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни оскарженої ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020.

10. Щодо судових витрат 10.1. З огляду на відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Представника працівників боржника - Голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" Руменкової О. О. залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №913/567/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Васьковський Судді В. В. Білоус К. М. Огороднік