Постанова 4855 № 826/16507/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16507/16 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ок.управління та експлуатація нерухомості" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ок.управління та експлуатація нерухомості" про стягнення податкового боргу В С Т А Н О В И В : Державна податкова інспекція в Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ок.управління та експлуатація нерухомості" про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 278 571,82 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 278 571,82 гривень, який добровільно відповідачем не сплачено. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 р. адміністративний позов задоволено повністю. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем порушено процедуру стягнення податкового боргу, обов`язковою умовою якої є направлення платнику податків податкової вимоги у встановленому законодавством порядку. Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що з огляду на довідку Головного управління ДПС у м. Києві від 20.10.2016 № 5511/9/26-50-17-19 та розрахунок податкового боргу відповідач, станом на 20.10.2016, має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та податку на прибуток у розмірі 278571,82 гривень. Згідно з інтегрованою карткою платника податків з податку на додану вартість, що додана до позовної заяви, податкова заборгованість виникла у зв`язку з несплатою донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0007462207 на суму 116655,80 гривень. Згідно з інтегрованою карткою платника податків з податку на прибуток, що додана до позовної заяви, податкова заборгованість виникла у зв`язку з несплатою донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0007472207 на суму 161916,00 гривень. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було скеровано податковим органом вимогу від 01.10.2015 № 12948-23, яка отримана представником відповідача, про що свідчить підпис останнього на корінці вимоги. У зв`язку з несплатою у добровільному порядку податкового боргу у розмірі 278571,82 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її, а тому позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими. Колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду, та оцінюючи доводи апеляційної скарги, зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За приписами підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. За приписами п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. За приписами п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Так, відповідно до пп. 14.1.175 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2014 у справі №826/17686/14, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2014 №№ 0010452207, 0007472207 відмовлено. Таким чином, грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 21.10.2014 №№ 0010452207, 0007472207 набули статусу узгоджених, а отже у платника податків виник обов`язок щодо їх сплати у визначені законодавством строки. При цьому, податкова вимога від 01.10.2015 № 12948-23 також не відкликана та не скасована, є належною і достатньою передумовою для звернення контролюючого органу за стягненням податкового боргу, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 ПК України. Положеннями пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Твердження апелянта щодо позивачем порушено процедуру стягнення податкового боргу, обов`язковою умовою якої є направлення платнику податків податкової вимоги у встановленому законодавством порядку не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень на підставі яких виник податковий борг, підтверджена судовими рішеннями, що було зазначено вище. Аналогічний висновок щодо неправомірності надання судами оцінки податковому повідомленню-рішенню, коли предметом позову є стягнення податкового боргу викладений в постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 810/1760/17 та від 01.04.2019 у справі № 810/3556/16. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постанову складено 11.02.2021. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ок.управління та експлуатація нерухомості" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ок.управління та експлуатація нерухомості" про стягнення податкового боргу - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель