Постанова 4855 № 640/22755/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22755/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 904 420,75 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 904 420,75 грн., а саме: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 841 117,70 грн., військового збору в сумі 63 130,44 грн. та єдиного податку з фізичних осіб у сумі 175,61 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що спірним рішенням суду враховано обставини, які є недоведеними, оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких утворився податковий борг, були скеровані позивачем на адресу відповідача, проте поштові відправлення повернулися до відправника 08 листопада 2016 року в зв`язку із закінченням терміну зберігання. Крім того, апелянтом вказано на порушення позивачем порядку проведення перевірки, зокрема, з огляду на відсутність доказів направлення ОСОБА_1 наказів про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Відзиву позивача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2016 посадовцями ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів, отриманих у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 . Результати перевірки оформлено актом № 1241/13-06/ НОМЕР_1 від 31.08.2016. Так, на підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 06.10.2016 № 0016271306, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 805 965,25 грн. та № 0016281306, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 60 491,74 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були скеровані на адресу відповідача - АДРЕСА_1 , проте поштові відправлення повернулися до відправника 08 листопада 2016 року з причин закінченням терміну зберігання. 02.12.2016 відповідно до статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючим органом відповідачу було винесено податкову вимогу форми "Ф" № 12441-17 на суму 904 245,14 грн. та направлено відповідачу у визначений законом спосіб. Відтак, за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в сумі 904 420,75 грн., який виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань відповідно до податкових повідомлень-рішень від 06.10.2016 № 0016271306 та № 0016281306, та відповідно до самостійно визначеного зобов`язання по податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця № 23091032 від 23.07.2019 у розмірі 175,61 грн. У зв`язку з несплатою у добровільному порядку податкового боргу у розмірі в розмірі 904 420,75 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її, а тому позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими. Колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду, та оцінюючи доводи апеляційної скарги, зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За приписами підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. За приписами п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. За приписами п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Так, відповідно до пп. 14.1.175 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу. Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на підставі статті 59 ПК України 02.12.2016 винесено податкову вимогу форми "Ф" № 12441-17 на суму 904 245,14 грн. Проте, доказів оскарження податкової вимоги, вищевказаних податкових повідомлень-рішень чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано. Таким чином, оскільки податкова вимога форми "Ф" № 12441-17 від 02.12.2016 на даний час не відкликана та не скасована, є належною і достатньою передумовою для звернення контролюючого органу за стягненням податкового боргу, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 ПК України. Крім того, слід зазначити, що оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою. За таких обставин можна дійти висновку, що за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов`язань у розмірі 904 245,14 грн. Положеннями пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у м. Києві. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано факт повернення податкових-повідомлень рішень за закінченням терміну зберігання відхиляються колегією суддів з огляду на таке. Згідно пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Відтак, податкові повідомлення рішення вважаються такими, що належно вручені відповідачу. В частині тверджень апелянта щодо неправомірності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів, отриманих у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 , а як наслідок неправомірності податкових повідомлень-рішень від 06.10.2016 № 0016271306 та № 0016281306, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору. Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення. Аналогічний висновок щодо неправомірності надання судами оцінки податковому повідомленню-рішенню, коли предметом позову є стягнення податкового боргу викладений в постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 810/1760/17 та від 01.04.2019 у справі № 810/3556/16. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя О.М.Оксененко Суддя В.П.Мельничук