Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5225/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5225/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксації за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 580/5225/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (надалі - відповідач), в якому просила суд: - скасування постанови відповідача від 09.11.2020 про закінчення виконавчого провадження; - зобов`язання відповідача виконати виконавчий лист №580/2896/19 згідно з постановою від 24.04.2020; - визнання протиправними дій головного державного виконавця Вельган О.В. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення суду по справі № 580/2896/19 не було виконано Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради в добровільному порядку та в межах повноважень, покладених на суб`єкта владних повноважень, а відповідачем безпідставно закінчено виконавче провадження. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії головного державного виконавця Вельган О.В. щодо закінчення виконавчого провадження, протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Черкаській області (18028, м.Черкаси, проспект Хіміків, 50) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м.Київ, пров.Музейний, буд.2-Д; код ЄДРПОУ 43315602) Вельган О.В. від 09.11.2020 про закінчення виконавчого провадження №62224392. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Черкаській області (18028, м.Черкаси, проспект Хіміків, 50) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м.Київ, пров.Музейний, буд.2-Д; код ЄДРПОУ 43315602) відновити у встановленому законом порядку виконавче провадження №62224392 та забезпечити повне виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі №580/2896/19 згідно з виданим виконавчим листом. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду 03 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем було вжито всіх заходів передбачених вимогами статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог скасуванню, з прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог, наступних підстав. Так, позивач у вересні 2019 року звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. В подальшому позивачем подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду та просив скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року та прийняти нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року по справі №580/2896/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року - скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій про відмову в наданні субсидії ОСОБА_1 , яке викладене в протоколі від 29 серпня 2019 року №

43. Зобов`язано Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року про надання житлової субсидії на оплату комунальних послуг з 1 жовтня 2018 року та прийняти рішення, передбачене п. 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №

848. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні відповідача перебувало виконавче провадження №62224392 щодо примусового виконання виконавчого листа від 25.05.2020 №580/2896/19, виданого Черкаським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2018 року про надання житлової субсидії на оплату комунальних послуг з 01.10.2018 року та прийняти рішення, передбачене п.14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848. Виконавче провадження відкрите згідно з постановою головного державного виконавця Вельган О.В. від 02.06.2020 після набрання 24.04.2020 законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду в справі №580/2896/19. Так, 17.06.2020 та 26.06.2020 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради надіслав повідомлення до відповідача, що рішення суду виконано 21.05.2020 та надано документи про повторний розгляд заяви позивача від 13.11.2018 про надання житлової субсидії на оплату комунальних послуг з 01.10.2018. До повідомлення додано витяг з протоколу засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.05.2020 №19 щодо розгляду питань призначення державної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій, яким відмовлено в призначенні житлової субсидії позивачу. Державний виконавець 06.07.2020 складено акт про виконання рішення суду в повному обсязі та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення. Позивач оскаржила її до суду. Позивач вважаючи, що відповідач не здійснивши виконання рішення суду виніс постанову від 09.11.2020 про закінчення виконавчого провадження, звернулася до суду з позовом. Так, Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року по адміністративній справі №580/2688/20 визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Вельган О.В. від 06.07.2020 про закінчення виконавчого провадження №62224392. Головний державний виконавець Вельган О.В. 28.09.2020 року на підставі вказаного судового рішення винесла постанову про відновлення виконавчого провадження №62224392, яку разом із вимогою направила для виконання до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради та для відому позивачу. Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (надалі - боржник) 13.10.2020 року повторно надіслав повідомлення до відповідача, що рішення суду виконано 21.05.2020. До повідомлення додав витяг з протоколу засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.05.2020 №19 щодо розгляду питань призначення державної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій, яким відмовлено в призначенні житлової субсидії позивачу. Відповідачем 15.10.2020 року складено акт проте, що рішення суду не виконано та виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00грн., зобов`язав його виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність. Вказану постанову надіслав сторонам виконавчого провадження. Так, 09.11.2020 відповідач склав акт проте, що рішення суду не виконане та виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у подвійному розмірі 10200,00грн, попередив про кримінальну відповідальність. Вказану постанову надіслав для виконання боржнику. Того ж дня відповідач направив на адресу Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за вих.№12091 повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (стор. 75 (зворотня сторона) том І). Тому, 09.11.2020 відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №62224392, яку разом з виконавчим документом направив Черкаському окружному адміністративному суду та сторонам виконавчого провадження для відома (надалі - оскаржувана постанова). В подальшому 02.12.2020 начальник відділу примусового виконання рішень Гайдар А.В. виніс постанову про виправлення помилки в мотивуючій частині постанови від 09.11.2020 про закінчення виконавчого провадження №62224392, а саме пункт 9 виправлено на пункт 11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження". Не погоджуючись з оскаржуваною постановою відповідача, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, вимагаючи виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду під час виконавчого провадження №62224392 не виконане, то доводи позивача про бездіяльність з виконання рішення суду та суперечність вимогам закону спірного рішення є обґрунтованими. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції). Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення). У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження. Враховуючи вимоги частини 3 статті 63 Закону N 1404 у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. При цьому, застосуванню ч. 3 ст. 63 Закону N 1404 передує застосування положень ч. 2 ст. 63 КАС України, згідно яких у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу та попередження про кримінальну відповідальність. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду - тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі № 420/70/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 15.10.2020 року складено акт проте, що рішення суду не виконано та виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00грн., зобов`язав його виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність. Вказану постанову надіслав сторонам виконавчого провадження. Так, 09.11.2020 відповідач склав акт проте, що рішення суду не виконане та виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у подвійному розмірі 10200,00грн, попередив про кримінальну відповідальність. Вказану постанову надіслав для виконання боржнику. Того ж дня відповідач направив на адресу Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за вих.№12091 повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради. Тому, 09.11.2020 відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №62224392, яку разом з виконавчим документом направив Черкаському окружному адміністративному суду та сторонам виконавчого провадження для відома (надалі - оскаржувана постанова). Згідно пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Таким чином, матеріалами справи встановлено дотримання відповідачем процедури, визначеної ст. 63 Закону № 1404-VIII, а саме, виконанні вимоги ч. 2 ст. 63 КАС України щодо винесення постанови про накладення штрафу та попередження про кримінальну відповідальність боржника. Враховуючи, що відповідачем вжито всіх заходів щодо виконання рішення суду, то відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII державним виконавцем було правомірно закінчено виконавче провадження та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий лист направлено до суду, який його видав. Разом з тим аналізуючи рішення суду апеляційної інстанції по справі №580/2896/19 колегія суддів доходить висновку, що судом зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву позивача, при цьому не зазначено про прийняття позитивного рішення про надання субсидій. Таким чином, позивач помилково вважає, що виконання рішення суду по справі №580/2896/19 буде надання суб`єктом владних повноважень їй субсидій. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновок про задоволення позовних вимог, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідачем вчинено всі необхідні дії, які передбачені вимогами Закону № 1404-VIII, а отже останній діяв у відповідності до вимог законодавства при винесені оскаржуваної постанови. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись статями 9, 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк