Постанова 4856 № 240/1802/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1802/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 08 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , за участю: секретаря судового засідання: Гавриленко І.А., представника позивача: Антоновича О.М. представника відповідача: Невмержицький О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області та ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 13.01.2025 №69554574; - скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 13.01.2025 №69554574 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представники відповідача в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 у справі №240/35624/21 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема: - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 31.08.2021 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Вказане рішення набрало законної сили 27.05.2022, у зв`язку з чим Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 26.04.2022 у справі №240/35624/21, 29 липня 2022 року видано виконавчий лист. 04 серпня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Пономарьовою К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69554574 з виконання виконавчого листа №240/35624/21, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 29.07.2022, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 31.08.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Листом від 16.08.2022 за вих.№0600-0304-5/59029 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), що на виконання рішення суду у справі №240/35624/21 ОСОБА_1 нараховано підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, сума донарахованих коштів за період з 31.08.2021 по 31.08.2022 складає 144307,09 грн. Зазначено, що відповідно до ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від у справі №240/35624/21 включено до Реєстру судових рішень, по яких фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в порядку черговості їх надходження. Окрім того, вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. До вказаного листа позивачем також надано розрахунок суми, що підлягає виплаті боржнику. 11 серпня 2023 року та 15 січня 2024 року головним державним виконавцем було сформовано вимогу державного виконавця за вих.№70116 та за вих.№4649, відповідно, про зобов`язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , визначеного статтею 39 Закону №796-XII з урахуванням зміни розміру заробітної плати на відповідний рік та протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги повідомити виконавця. У разі невиконання рішення суду з поважних причин письмово повідомити про них з наданням доказів, з яких державний виконавець може встановити їх поважність. Також вказано, що з 01.01.2024 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (Закон №3640), відповідно до ст.8 якого розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, становить 1600 грн. На виконання рішення суду у справі №240/35624/21 з 01.01.2024 нараховано підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), тобто 3200 грн (1600 грн х2). Листом від 24.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що на виконання рішення суду №240/35624/21 з 01.01.2024 здійснено перерахунок пенсії та нараховано підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, згідно із законом про Державний бюджет України на 2024 рік у розмірі 3200 грн. Державний виконавець направив боржнику вимогу від 08.01.2025 про виконання рішення суду та повідомлення суми заборгованості по вказаному рішенню суду на день надання відповіді, на яку листом від 09.01.2025 позивач повідомив державного виконавця про розмір донарахованої доплати за період з 31.08.2021 по 31.01.2024, виплата якої може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України, що з квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а не його територіальними органами. Також повідомлено, що з 01.01.2025 виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, здійснюється відповідно до ст.45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та Постановою КМУ від 27.12.2024 №1524. 13 січня 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пономарьовою К.В, винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу у розмірі 5100грн за невиконання рішення суду в адміністративній справі №240/35624/21. У вказаній постанові зазначено, що боржник здійснює доплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, ст.45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яка не визначає величину мінімальної заробітної плати, яка має бути застосована при виконанні рішення суду. Враховуючи, те що рішення суду боржником не виконано, заборгованість не виплачена, поточний розмір доплати не відповідає розмірам визначеним статтею 39 Закону №796-XII, державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). В силу пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Відтак особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За змістом частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Разом з тим, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Слід зазначити, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. Відтак, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф. Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII. Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 13.01.2025 у ВП №69554574 та застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/35624/21, слід зазначити наступне. Згідно зі спірної постанови, штраф на позивача накладений за невиконання без поважних причин рішення суду у встановлений виконавцем строк, оскільки державний виконавець встановив, що рішення суду не виконано в повному обсязі: заборгованість не виплачена та поточний розмір доплати не відповідає розмірам, визначених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно. Матеріали справи свідчать, що з 01.01.2024 ОСОБА_1 нараховано підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі - 3200 грн (1600 грн х 2). Варто враховувати, що за умови зміни розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, боржник має обов`язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін. При цьому, такий обов`язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно із законодавством змінюється розмір мінімальної заробітної плати. Згідно зі ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" №3460-IX від 09.11.2023, установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 грн., з 1 квітня - 8000 грн. Разом з тим, цією нормою окремо визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн. Стосовно доводів державного виконавця про виплату доплати до пенсії у поточному році (2025 рік) в розрахунку, що не відповідає розмірам, встановленим рішенням суду, слід зазначити наступне. Позивач стверджує, що з 01.01.2025 і на момент прийняття спірної постанови доплата стягувачу взагалі не нараховувалась та не виплачувалась на підставі ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та Постанови КМУ від 27.11.2024 № 1524. Слід зазначити, що статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі Закон України №4059-IX) визначено: «Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня. Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється. Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів. Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.». Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 27 грудня 2024 року №1524 (далі Постанова №1524), відповідно до статті 45 Закону України №4059-IX постановлено: «Установити, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.». Тобто, зазначеними нормами законодавства визначено: (1) дві зони радіоактивного забруднення: зона безумовного (обов`язкового) відселення (II зона) та зона гарантованого добровільного відселення (III зона); (2) умова «постійного» проживання в цих зонах: (3) періоди постійного проживання у зонах: станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року; (4) дії пенсійного органу щодо: «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат; (5) сукупність таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року». Слід наголосити, що позивач був зобов`язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати стягувачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до моменту настання таких обставин: (1) зміна правого статусу позивача; (2) зміна законодавства. У розглядуваному випадку має місце настання такої обставини, як «зміна законодавства», яке регулює питання «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплати. Зважаючи на вказане, відповідно, з 01 січня 2025 року змінилося правове регулювання спірного питання, яке передбачає встановлення, зокрема, безперервного проживання пенсіонерів у зоні гарантованого добровільного відселення після 01 січня 1993 року. Поряд з цим слід звернути увагу, що зміна правового регулювання правовідносин щодо порядку та розміру виплати доплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є обставинами, які можуть впливати на виконання рішення суду суб`єктом владних повноважень після такої зміни. Крім того слід враховувати, що позивач (боржник) станом на момент винесення оскаржуваної постанови (13.01.2025), на виконання рішення суду у справі №240/35624/21 здійснив нарахування стягувачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі встановленому у резолютивній частині рішення (двох мінімальних заробітних плат). В свою чергу, сума підвищення до пенсії, донарахована ОСОБА_1 за період з 31.08.2021 по 31.08.2023, що склала 148707,09 гривень, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачена не була. При цьому, позивач зауважив, що не мав об`єктивної можливості виплатити вказану суму донарахованого підвищення у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування. На підтвердження своїх дій в частині обліку суми доплати в розмірі 138507,09 грн, за період з 31.08.2021 по 31.01.2024 позивач надав докази включення рішення у справі №240/35624/21 до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Зі змісту оскаржуваної постанови Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 13.01.2025 у виконавчому провадженні №69554574 слідує, що саме невиконання рішення суду у справі №240/35624/21 в частині невиплати боржником заборгованості також стало підставою для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин судового рішення. Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача про невиконання позивачем без поважних причин рішення суду у справі №240/35624/21, у зв`язку із нездійсненням виплати стягувачу, підвищення до пенсії, слід зазначити наступне. Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин. Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат, а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача. Разом з тим матеріали справи свідчать, що підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час її винесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконано рішення суду у справі №240/35624/21 в частині невиплати заборгованості за період з 31.08.2021 по 31.01.2024 у зв`язку з відсутністю фінансування необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями. Слід вказати, що відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом. Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є, зокрема, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом (ч.1 ст.72 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV). Нормами статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, а відтак і фінансування підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно із п.п. 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. В силу підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги", яка набрала чинності 01.04.2021) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Водночас, згідно з положеннями підпункту 4 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій. Отже, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат територіальними органами Пенсійного фонду не має. Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення територіальним органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України. Матеріалами справи підтверджено, що інформацію про виконання судового рішення від 26.04.2022 у справі №240/35624/21 та про суми нарахованих на виконання цього рішення, але невиплачених коштів у розмірі 138507,09 гривень була включена до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою реєстру судових рішень підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Однак, як зазначає позивач згідно з "Реєстром судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України кількість невиплачених судових рішень, де боржником з пенсійних виплат є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області становить 3,6 млрд.грн Відтак, заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду значно перевищила видатки, передбачені бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на її погашення. Наведені обставини свідчать, що невиконання судового рішення у повному обсязі, ухваленого у справі №240/35624/21, в частині виплати нарахованої доплати пенсії пов`язане виключно з відсутністю фінансування на ці потреби, а не з умисним невиконанням судового рішення зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 85450386), від 23.04.2020 у справі №560/523/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 88886054) та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 71834551) висловлював правовий висновок, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Судом встановлено, що позивач в межах своєї компетенції вчинив дії для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідної суми заборгованості, проте її невиплата зумовлена виключно відсутністю необхідних бюджетних асигнувань, які мали б бути виділені з державного бюджету на цю мету. Саме тому, слід зазначити, що обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків. Варто зазначити, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Разом з тим, відповідачем не було перевірено повідомлені боржником обставини, не надано оцінки наявності поважних причин не проведення позивачем виплати заборгованості третій особі та вжиття позивачем заходів щодо виділення бюджетних коштів для здійснення відповідної виплати, не встановлено вини та умислу щодо невиконання виконавчого листа, не встановлено факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин, що зумовило протиправне прийняття спірної постанови. Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинило заходи, спрямовані на виконання рішення суду у справі №240/35624/21, однак не змогло здійснити виплату стягувачу нарахованої доплати пенсії у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для накладення на нього штрафу за невиконання судового рішення, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.