Постанова 4856 № 240/6236/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6236/23 Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 07 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 02.03.2023 ВП № 66895361 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн; - скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 02.03.2023 ВП № 66895361 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 240/15926/20 Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження №66895361 (постанова від 23.09.2021). 22.12.2022 та 31.01.2023 (повторно) державним виконавцем на адресу боржника направлено вимоги, якими зобов`язано управління в п`ятиденний термін з моменту отримання вимоги державного виконавця виконати вищевказане рішення суду в повному обсязі з наданням підтверджуючих документів, у разі неможливості виконання вказати причини та надати підтверджуючі документи. У відповідь на вимогу державного виконавця від 31.01.2023 управлінням надіслано до відділу лист, яким проінформовано, що на даний час виплачена заборгованість за рішеннями суду, які набрали законної сили по 30.06.2020. Виплата заборгованості, що утворилася за рішенням суду прийнятим у справі № 240/15926/20, може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування управлінню. До надісланого листа представником управління додано: витяг з підсистеми "Реєстр судових рішень", розрахунок суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі ОСОБА_1 та відомості про здійснений перерахунок пенсії. 06.03.2023, в межах вказаного виконавчого провадження (ВП № 66895361) державним виконавцем винесено постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Вказану постанову отримано управлінням 06.03.2023. Позивач, вважаючи вищевказану постанову протиправною, звернувся до суду для її скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ). Згідно з частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIIІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. За змістом частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання рішення суду без поважних причин. За приписами підпунктів четвертого та п`ятого пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Виплата пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Відповідно до положень статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. З огляду на вказане, нарахована відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 року у справі №240/15926/20 сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Колегія суддів зазначає, що виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати пенсії не залежить від волевиявлення територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення особи до відповідальності та накладення, у цьому випадку, штрафу. Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду неодноразово висвітленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 07 січня 2019 року № 420/70/19, від 24 січня 2018 року № 405/3663/13-а. Як встановлено з матеріалів справи, позивач з метою отримання додаткового фінансування надавав до Пенсійного фонду України, як до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, інформацію про стан виконання постанови суду у справі №240/15926/20 та про суму нарахованих але не виплачених коштів. Колегія суддів зауважує, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Водночас, спірна постанова про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача сплатити ОСОБА_1 суму доплати та умисного невчинення цих дій. Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що пенсійним органом не було надано підтвердження щодо виконання рішення суду в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, оскільки ч.1 ст.75 Закону № 1404-VIII чітко визначено, що постанова про накладення штрафу виноситься у разі невиконання рішення саме без поважних причин. Тобто, навіть встановивши, що рішення суду у виконавчому провадженні виконано боржником не в повному обсязі, відповідач зобов`язаний був пересвідчитись, що таке невиконання було здійснено боржником без поважних причин. Без встановлення вказаних обставин у відповідача не виникають правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу. Окрім того, накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/15 вказав, що невиконання судового рішення у частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Враховуючи, що позивач з поважних та незалежних від нього причин у повній мірі не виконав постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 року у справі №240/15926/20, у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірна постанова про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за невиконання рішення суду є обґрунтованою та не підлягає скасуванню. Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не правильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, в повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 02.03.2023 ВП № 66895361 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу у розмірі 5100,00 грн. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.