Постанова 4855 № 640/16915/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16915/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО"А.Т.О.Р." до Антимонопольного комітету України, третя особа: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі "Пасажирська компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково -виробниче підприємство "Мегалаййт Груп" про визнання протиправним та скасування рішення у сфері закупівлі, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р." звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, третя особа: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія", в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 09.08.2019 №10973-р/пк-пз. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року закрито провадження у адміністративній справі №640/16915/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р." до Антимонопольного комітету України, треті особи: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мегалайт Груп" про визнання протиправними та скасувати рішення. Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не правильно застосовано норми процесуального права. Відзиву позивача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Приймаючи рішення про закриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даній спір, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2019 року у справі № 918/843/17, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивачем через електронну систему закупівель до органу оскарження була подана скарга від 24.07.2019 № иА-2019-05-15-000516-Ь.с2 (надалі - скарга) щодо порушення акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" (надалі - Замовник) порядку проведення процедури закупівлі за предметом "ДК 021:2015: 50220000-3 - Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № иА-2019-05-15-000516-b (надалі - Процедура закупівлі). Скаржник повідомляв про порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі та просив, зокрема, зобов`язати Замовника скасувати рішення про відхилення Пропозиції Скаржника та усунути порушення Процедури закупівлі. Рішенням Колегії від 26.07.2019 № 10139-р/пк-пз Скарга була прийнята до розгляду частково. Па веб-порталі Уповноваженого органу (prozorro.gov.ua) був розміщений, зокрема, лист від 26.07.2019 № 20-29/03-5835-пз, згідно з яким Колегією було запропоновано Замовнику надати, серед іншого, пояснення по суті Скарги. Замовник засобами електронного зв`язку надав пояснення по суті Скарги. На підставі інформації одержаної за Скаргою, керуючись положеннями Закону, Колегія прийняла рішення від 09.08.2019 № 10973-р/пк-пз, яким було відмовлено Позивачеві у задоволенні його скарги. Вважаючи дане рішення Колегії протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. В межах спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Проте колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У пункті 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Статтею 27 КАС України прямо передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом АМК у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі» Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України. Частиною 23 вищевказаної статті передбачено, що рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу. З аналізу наведених норм вбачається, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності (пункт 7 частини першої статті 20 ГПК України). Відповідно до приписів частини першої та другої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відтак, вирішення спору щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його органів господарськими судами, проте лише у разі, якщо такий спір виникає із правовідносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності та захистом від недобросовісної конкуренції. Натомість, як вбачається з матерів справи, предметом розгляду у даній справі є оскарження рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Дане рішення винесено відповідачем за наслідками оскарження позивачем процедури проведення тендеру (публічних закупівель). Системний аналіз викладених вище правових норм надає підстави стверджувати, що спори, які стосуються оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 160/2452/19. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 918/843/17 з огляду на різний суб`єктний склад та характер спірних правовідносин. Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у вищевказаній постанові, орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів. У той же час, колегія суддів наголошує, що у справі № 918/843/17 позивач був учасником закупівлі, а відповідач - замовником. Тобто, висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався спорів між суб`єктами господарювання та організаторами торгів (замовниками), предметом яких є рішення, дії чи бездіяльність саме організатора процедури закупівлі (замовника), тобто дані висновки в межах спірних правовідносин не є ревалентними. Колегія суддів наголошує, що предметом судового спору в межах спірних правовідносин є рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №10973-р/пк-пз від 09.08.2020 року, яке прийнято за результатами розгляду скарги позивача щодо порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Відтак, спір у даній справі щодо оскарження рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття повадження у даній справі. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 312, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Лічевецький І.О. Оксененко О.М.