Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11631/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11631/21 Головуючий у 1 інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Грибан І.О. Лічевецького І.О. За участю секретаря Мельник К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Отже, на переконання суду першої інстанції, правовідносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції З такими висновками суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №045145 від 10 вересня 2020 року на суму 98,79 євро, складений Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки. - визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №220444 від 06 жовтня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. З приводу вимоги про визнання протиправним та скасування Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №045145 від 10 вересня 2020 року на суму 98,79 євро, складений Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, слід зазначити наступне. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №814/748/17 та від 12 липня 2019 року у справі №0940/1179/18. Щодо визнання протиправною та скасування постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №220444 від 06 жовтня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., слід вказати наступне. Матеріали справи свідчать, що постановою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №220444 від 06 жовтня 2020 року вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн (а.с. 17). Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 квітня 2019 року у справі №803/488/17 вказав наступне: «...нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування». Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 5 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Як було вищезазначено, оскаржуваною постановою Київського міжрегіонального правління Укртрансбезпеки вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. Водночас, аналіз наведеного правового врегулювання та суб`єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів. Даний висновок узгоджується з правововю позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №917/210/19, від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18, а також, Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2019 року у справі №803/488/17. Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/210/19, як на підтвердження доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла до висновку, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства. Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" у позовній заяві на господарську справу №910/1741/20, з огляду на наступне. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі №910/1741/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №045145 від10.09.2020 на суму 98,79 євро, та визнання протиправною та скасування постанови Київського міжрегіонального управлення Укртрансбезпеки №220443 від 06.10.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1 700 грн - залишено без розгляду. Колегія суддів зазначає, що підставою залишення позову ТОВ "Аванта Транс" без розгляду була неявка представника позивача у судове засідання, тобто, Господарський суд міста Києва не вказував на неналежність розгляду такого спору в порядку господарського судочинства. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що вказану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями ст.ст. 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Грибан І.О. Лічевецький І.О. Повний текст постанови виготовлено 18.10.2021 р.