Постанова 4855 № 640/2171/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2171/21 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, - В С Т А Н О В И В : Національна академія внутрішніх справ (далі - позивач, НАВС), звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 47 065,16 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір про відшкодування витрат позивача, пов`язаних з утриманнях у навчальному закладі, може впливати на майнові права та інтереси сторін, тому цей спір стосується приватноправових відносин та не підлягає розгляду в порядку КАС України. При цьому роз`яснено, що заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Національна академія внутрішніх справ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що НАВС вже зверталась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми заборгованості до Дарницького районного суду міста Києва (справа № 753/7449/20). Однак, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою НАВС до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у зв`язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначено, що спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема, й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2014 року між Національною академією внутрішніх справ, комплектуючим підрозділом - ГУ МВС України у м. Києві та ОСОБА_1 було укладено договір № 14-678 про підготовку фахівця, за умовами якого відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету та зобов`язався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі. 05 червня 2018 року між Національною академією внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції в м. Києві та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до Договору про підготовку фахівця у Національній академії внутрішніх справ № 14-678 від 25 серпня 2014 року, в п. 1 якого сторони погодили, що Національна академія внутрішніх справ, що здійснювала навчання та підготовку особи, як фахівця для потреб міліції, продовжує здійснювати його навчання та підготовку, як фахівця для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення. Відповідно до наказу НАВС від 21 червня 2018 року № 886 відповідачу присуджено ступінь вищої освіти бакалавр за напрямом підготовки «Правознавство» та видано документ про вищу освіту та відраховано з числа курсантів НАВС у зв`язку із завершенням навчання за освітньо-професійною програмою. Таким чином, з 15 серпня 2014 року по 21 червня 2018 року відповідно до умов Договору відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням, медичним забезпеченням та житлом із наданням комунальних послуг. З 22 червня 2018 року відповідача призначено слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу, що підтверджується копією витягу з наказу від 27 червня 2018 року № 616 о/с. Наказом ГУНП у м. Києві від 24 липня 2019 року № 734 о/с відповідача було звільнено з посади слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції, згідно Закону України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч.І ст. 77 (за власним бажанням), на підставі поданого ним рапорту. Вважаючи, що в порушення умов Договору відповідач з власної ініціативи звільнився зі служби в Національній поліції до спливу встановленого Договором трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ч.1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Згідно ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Водночас, ч.5 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Згідно ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як передбачено ч.1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Аналіз наведених норм ЦПК України та КАС України дає підстави для висновку, що в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої виключно суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Крім того, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір між сторонами може впливати на їх майнові права та інтереси, тому цей спір стосується приватноправових відносин. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Пунктом 17 ч.1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Професійне навчання поліцейських складається з:1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності. Згідно ч.1,2 статті59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 статті 63 Закону України «Про національну поліцію» контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами. Контракт про проходження служби в поліції укладається з громадянами, які зараховані до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, - на час навчання. Поліцейські, у тому числі слухачі та курсанти вищих навчальних закладів із специфічними умовами, які здійснюють підготовку поліцейських, та які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, на час служби в поліції знімаються з такого обліку і перебувають у кадрах поліції. Відповідно до Статуту Національної академії внутрішніх справ, Академія є державним вищим навчальним закладом із специфічними умовами навчання, має статус національного вищого навчального закладу, перебуває у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України, одним із напрямків діяльності якої є первинна професійна підготовка осіб, зарахованих на денну форму навчання за державним замовленням, та післядипломна освіта кадрів МВС, Національної поліції України, інших центральних органів виконавчої влади, установ, організацій. Виходячи з викладеного, навчаючись у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами, які здійснюють підготовку поліцейських, особа зараховується до кадрів поліції, яка відповідно до вищенаведених норм КАС України вважається публічною службою. Таким чином, спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема, й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 та від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17. Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 170 КАС України у зв`язку з тим, що позовна заява НАВС не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, колегія суддів наголошує, що 08 травня 2020 року НАВС зверталася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми заборгованості до Дарницького районного суду міста Києва (справа № 753/7449/20). Однак, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою НАВС до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у зв`язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Скориставшись правом на апеляційне оскарження рішення, НАВС 06 липня 2020 року звернулася до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року. Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу НАВС залишено без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року - без змін. Зазначено, що спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Скориставшись своїм правом на касаційне оскарження рішення, НАВС 15 жовтня 2020 року звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою. Суд наголошує на тому, що спори між судами щодо підсудності справ не допускаються. За правилами ч.3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції незаконно відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі, помилково дійшов висновку, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що позивач вірно звернувся до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства. Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи. Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2021 року. Суддя-доповідач: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев