Постанова 4855 № 640/2171/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2171/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року Національна академія внутрішніх справ звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 47 065,16 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою звернення до суду стало невиконання відповідачем умов підписаного договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, а саме звільнення зі служби в ОВС протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, що обумовило обов`язок відшкодування відповідачем витрат на його утримання у розмірі 47 065,16 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції вказав, що за відсутності повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою про отримання листа відповідачем або довідки відділення зв`язку про відмову від отримання листа або повернення його адресату за закінченням терміну зберігання, а також за відсутності опису вкладення до листа, який свідчить про надіслання йому довідок про розмір відшкодування, неможливо вважати повідомлення відповідача про необхідність відшкодування витрат на навчання належним. Відсутність вказаних доказів дає підстави для висновку, що відповідачу не запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі, отже, у позивача не виникає права на звернення із даним спором до суду, оскільки ним не виконано вимог статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку №261. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 9 жовтня 2025 року Національна академія внутрішніх справ подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №640/2171/21 за позовом НАВС до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги НАВС у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначає, що листом від 14.11.2019 вих. № 46/10/1074 повідомив відповідача про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі із зазначенням терміну, суми та реквізитів для сплати витрат. У відповідача було достатньо часу для добровільного відшкодування витрат з 31.07.2019 (дата звільнення) по 25.01.2021 (дата подання позовної заяви НАВС). Протягом цього терміну правом добровільного відшкодування витрат відповідач не скористався, а саме грошові кошти від відповідача до НАВС не надходили, як і будь-які звернення (письмові або усні) щодо добровільної сплати боргу або способів його сплати розстрочення суми заборгованості, шляхом укладення договору розстрочення строком на 1 (один) рік, передбачений Порядком відшкодування, затвердженим постановою КМУ від 12.04.2017 №

261. Відповідач знаючи, що навчався в ЗВО із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, перебував на посаді курсанта, отримував за рахунок коштів державного бюджету харчування, речове майно, грошове утримання, медичне забезпечення та житло із наданням комунальних послуг, і знаючи, те що був направлений на службу до комплектуючого органу поліції після закінчення НАВС, зобов`язався відпрацювати три роки, а у разі звільнення зі служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у НАВС. Свою суму витрат відповідач знав, але не скористався правом добровільного відшкодування. Це передбачено умовами чинного законодавства та укладеного Договору. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року та від 18 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. 3 листопада 2025 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, яким просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої суду першої інстанції без змін. Також відповідач просить здійснювати розгляд справи за участю сторін. 14 листопада 2025 року позивач подав відповідь на відзив. 5 березня 2026 року відповідач подав заяву про наявність судових витрат, серед яких зокрема витрати на правничу допомогу, які сторона має понести у зв`язку з розглядом справи № 640/2171/21, та докази яких буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, згідно з вимогами ч. 7 ст. 139 КАС України. Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 11.08.2014 № 128 о/с ОСОБА_1 з 15.08.2014 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за державним замовлення до Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримінальної міліції за напрямком підготовки "Правознавство". 25.08.2014 між Національною академією внутрішніх справ, комплектуючим підрозділом ГУМВС України в м. Києві та ОСОБА_1 укладено договір №14-678 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 06.11.2015 №192о/с рядового міліції ОСОБА_1 , курсанта 2-го курсу Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримінальної поліції згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію", ст. 61 Закону України "Про вищу освіту" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено, у запас Збройних Сил з проходженням навчання у Національній академії внутрішніх справ за п. 63 "к" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). Наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 11.11.2015 №202 о/с відповідно до п. 3 ст. 47, п. 1, ст. 81 та п. 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про національну поліцію" ОСОБА_1 з 07.11.2015 призначено до навчально-наукового інституту №1, на факультет №1, курсантом 2-го курсу та присвоєне звання рядовий поліції. 05.06.2018 між Національною академією внутрішніх справ, комплектуючим підрозділом - ГУНП в м. Києві та рядовим поліції ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до договору про підготовку фахівця у Національній академії внутрішніх справ №14-678 від 25.08.2014. Наказом т.в.о. ректора Національної академії внутрішніх справ від 21.06.2018 за №886 ОСОБА_1 присвоєно ступінь вищої освіти бакалавра за напрямком підготовки "Правознавство" та відраховано у зв`язку із завершенням навчання. Затверджено розмір фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у Національній академії внутрішніх справ ОСОБА_1 в розмірі 47065,16 грн. Відповідно до довідки про вартість витрат, пов`язаних з утриманням у Національній академії внутрішніх справ від 21.06.2018 сума витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у НАВС складає 47 065,16 грн. З сумою витрат, пов`язаних з утриманням у Національній академії внутрішніх справ Онопрійчук Денис Валерійович ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом. Наказом заступника Голови Головного управління Національної поліції у м. Києві від 27.06.2018 №616 о/с призначено лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Дарницького управління поліції, без доступу до інформації з грифом секретності "цілком таємно" та "таємно", з посадовим окладом 2500 грн. Наказом заступника голови Головного управління Національної поліції у м. Києві від 24.07.2019 №734 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_2 слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції звільнено і служби в поліції згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням. 02.08.2019 Головним управлінням поліції у м. Києві листом №2214/125/26/01-2019, повідомлено ректора Національної академії внутрішніх справ, що випускник НАВС 2018 року, лейтенант поліції ОСОБА_1 , слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 31.07.2019 звільнений з Національної поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Відповідно до довідки про розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Національній академії внутрішніх справ від 04.09.2019, за період навчання з 15.08.2014 по 21.06.2018, фактичні витрати, пов`язані з грошовим забезпеченням -13 840,13 грн; продовольчим забезпеченням 6 747,56 грн; медичним забезпеченням 0,00 грн; речовим забезпеченням 7 272,94 грн; оплатою комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв 19 204,53 грн. Вартість витрат пов`язаних з утриманням його у навчальному закладі становить 47 065,16 грн. Листом від 14.11.2019 №46/10/1074 Національна академія внутрішніх справ проінформувала ОСОБА_1 про розмір витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі та про добровільне відшкодування зазначеної суми до 14.12.2019. Враховуючи, що відповідачем добровільно не відшкодовано витрати на його утримання у закладі вищої освіти відповідно до умов договору, у лютому 2021 року позивач звернувся до суду з цим позовом. Окреслюючи межі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції судова колегія враховує, що наявність у ОСОБА_1 обов`язку відшкодування Національній академії внутрішніх справ витрат на його утримання у розмірі 47 065,16 грн не є спірним, та судом не спростовано. Висновки суду мотивовані тим, що у Національної академії внутрішніх справ не виникло право на звернення із даним спором до суду, оскільки нею не виконано вимоги статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку №261. Так, суд вказав про відсутність належних доказів надсилання ОСОБА_1 повідомлення про необхідність відшкодування витрат на навчання. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VІІІ вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України і здійснювали навчання курсантів, слухачів, ад`юнктів та докторантів за державним замовленням з підготовки фахівців для потреб міліції, продовжують їх навчання та підготовку як фахівців для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення для потреб міліції. За змістом частини 2 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Відповідно до частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п`ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»). Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261). Наразі, даний Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: - дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; - звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС. Так, пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку № 261). Відтак, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що у разі укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України між вищим навчальним закладом, територіальним органом внутрішніх справ та курсантом та проходження ним навчання на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України та договором. За правилами положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 520/11540/19. Тобто, відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду. Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення навчального закладу із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку. Відповідно з даного моменту починається відлік місячного строку звернення до суду відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2019 року позивач склав лист №46/10/1074, яким вказав про обов`язок ОСОБА_1 відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі та про можливість добровільного відшкодування зазначеної суми до 14 грудня 2019 року. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, матеріали справи не містять відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою про отримання листа відповідачем або довідки відділення зв`язку про відмову від отримання листа або повернення його адресату за закінченням терміну зберігання, а також опису вкладення, який свідчить про надіслання ОСОБА_1 листа №46/10/1074 та довідки про розмір відшкодування. Надана позивачем квитанція АТ «Укрпошта» від 14 листопада 2019 року №304909114186 не підтверджує направлення листа №46/10/1074 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, оскільки не містить жодної інформації про відправника, адресата, відомостей про вручення, дату вручення, або докази, що свідчать про неможливість його вручення. Отже, вказане дає суду підстави для висновку, що відповідачу не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі. Крім того, суд звертає увагу, що особі яка навчалась надано право протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати витрати на навчання. Таким чином, колегія суддів висновує, що позивачем не дотримано визначений законодавством та договором час на добровільне відшкодування відповідачем витрат на утримання в університеті, що вказує на передчасність заявленого адміністративного позову, оскільки інтереси держави в особі позивача на дату звернення до суду не вважаються порушеними. Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20. На підставі вищенаведеного у сукупності колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 640/2171/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: Н.П. Бужак О.М. Кузьмишина