Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13050/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13050/20 Головуючий в І інстанції Кравченко М.М. Місце ухвалення: м. Одеса. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці Головного управління держпраці в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови від 08.10.2020 року, - В С Т А Н О В И Л А : До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці Головного управління держпраці в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови від 08.10.2020 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернено заявниці. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від11.12.2020р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй скарзі апелянт зазначає, що приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції неправильно застосував положення ст..ст. 2, 160, 169 КАС України, а саме в частині пред`явлення додаткових, у порівнянні з процесуальним законом, вимог щодо форми та змісту позовної заяви. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частинами 1, 2 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці Головного управління держпраці в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови від 08.10.2020 року було залишено без руху, а позивача повідомлено про необхідність у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали від 27.11.2020 року усунути недоліки у позовній заяві та роз`яснено, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута позивачеві. Підставами для залишення позовної заяви без руху були; не вірне зазначення повного найменування відповідача; не конкретне та не чітке зазначення змісту позовних вимог до відповідача; відсутність належного обґрунтування з посиланнями на норми законодавства в чому полягає порушене право позивача з боку відповідача у сфері публічно-правових відносин щодо заявлених позовних вимог; не надання в повному обсязі доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; необхідність надання документу про доплату судового збору у сумі 3000,00 грн.. Як зазначено в оскаржуваної ухвалі, 03.12.2020 року до суду від представника позивача на усунення недоліків позовної заяви надійшла заява з квитанцією від 02.12.2020 року про доплату судового збору у сумі 3000,00 грн. В свою чергу, суд зазначив, що будь-якої іншої належним чином оформленої заяви про усунення недоліків позовної заяви з відповідними додатками (документами) для суду та відповідно до кількості учасників справи від позивача до суду не надходило на виконання ухвали суду від 27.11.2020 року про залишення позовної заяви без руху. На підставі викладеного , суд першої іенстнції дійшов висновку, що станом на 09.12.2020 року, тобто у наданий судом строк, позивач не виконав ухвалу суду від 27.11.2020 року, оскільки належним чином оформленої заяви про усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі від 27.11.2020 року про залишення позовної заяви без руху, з відповідними додатками (документами) від позивача до суду не надходило. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху фактично вимагав від позивача уточнення позовних вимог, проте, при потребі, суд вправі вчинити такі процесуальні дії під час проведення підготовчого судового засідання (включаючи витребовування належних доказів ти їх копій). При цьому, згідно зі ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надання позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, повернення позовної заяви позивачеві з підстав, наведених в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 року, (а саме: не вірне зазначення повного найменування відповідача; не конкретне та не чітке зазначення змісту позовних вимог до відповідача; відсутність належного обґрунтування з посиланнями на норми законодавства в чому полягає порушене право позивача з боку відповідача у сфері публічно-правових відносин щодо заявлених позовних вимог; не надання в повному обсязі доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги) - призвело до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на доступ до суду. Крім того, твердження суду щодо не вірно вказаного відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в ухвалі про залишення позову без руху не зазначено з яких підстав суд дійшов до такого висновку. Також, колегія суддів наголошує на можливостях суду в порядку ст. 48 КАС України здійснити за власною ініціативою заміну первісного відповідача на належного. Відповідно до ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 11 грудня 2020 року було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного процесуального вирішення (повернення позову), а відтак, відповідно до ст. 320 КАС України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року по справі №420/13050/20 - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці Головного управління держпраці в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови від 08.10.2020 року, направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 11 лютого 2021 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук