Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/27589/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/27589/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року в адміністративній справі №160/27589/21 (суддя у 1 інстанції Бухтіярова М.М.) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 30.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивачі просять: - визнати дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку пенсії позивачам учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, які стали особами з інвалідністю у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ - протиправними; - зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачам, які внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби стали особами з інвалідністю, пенсію починаючи з 01.06.2020 року у п`ятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року вказаний адміністративний позов повернуто на підставі п.3. ч.4 ст.169 КАС України. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивачів подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 04.01.2022 року, згідно з якою просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення апеляційного позову. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Так, повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що долучені до матеріалів позовної заяви копії довіреностей не засвідчені у визначеному законом порядку, тому не є належними документами, що підтверджує право особи, яка підписала позовну заяву, на вчинення такої дії, тобто, позовна заява підписана представником позивачів за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва. Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Положеннями ч.5 ст.5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". В рішенні у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції унеможливив доступ позивачів до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи, оскільки якщо суд вважав, що надані копії довіреностей не завірені належним чином, суд міг залишити адміністративний позов без руху та надати можливість усунути ці недоліки. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасних висновків про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321, 325 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року в адміністративній справі №160/27589/21 - задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року в адміністративній справі №160/27589/21 - скасувати та справу направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва